Рішення

від 02.04.2013 по справі 927/179/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

02 квітня 2013 року Справа № 927/179/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілвер Груп плюс",

вул. Генерала Тхора, 61 А, м. Конотоп, Сумська область, 41615

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Рибинський деревообробний завод",

вул. Перемоги, 1, с. Рибинськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15321

про стягнення 26965,27 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Розуменко І.Ю. - юрисконсульт, дов. № 2 від 04.01.13 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілвер Груп плюс" подано позов до Закритого акціонерного товариства "Рибинський деревообробний завод" про стягнення 27744,35 грн. боргу, а саме 24750,00 грн. заборгованості за відвантажений згідно договору № 10/02-2012 від 06.03.12 р. лісоматеріал, 2495,29 грн. пені та 499,06 грн. відсотків річних.

Ухвалою суду від 07.02.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/179/13-г, розгляд справи призначено на 19.02.13 р.

Ухвалами суду від 19.02.13 р. та 19.03.13 р. розгляд справи відкладався на 19.03.13 р. та 02.04.13 р. відповідно.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 25 від 21.01.13 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 10/02-2012 від 06.03.12 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставлених за договором ресурсів (лісу начорнобрусованого), внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 24750,00 грн.

В судове засідання з'явився уповноважений представник позивача.

В судовому засіданні 02.04.13 р. на виконання вимог ухвали суду від 19.03.13 р. представником позивача подане письмове клопотання б/н від 02.04.13 р. про долучення до матеріалів справи розрахунку пені та трьох відсотків річних. Клопотання судом задоволене, розрахунок до матеріалів справи долучений.

Згідно поданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1846,10 грн. за період з 23.03.12 р. по 23.09.12 р. та три відсотки річних в сумі 369,17 грн. за період з 23.03.12 р. по 23.09.12 р.

Судом встановлено, що поданим розрахунком позивач фактично зменшує розмір позовних вимог, розмір яких з його урахуванням становить 24750,00 грн. основного боргу, 1846,10 грн. пені та 369,17 грн. відсотків річних, всього 26965,27 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 02.04.13 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх зменшення та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказаний розрахунок позивача про зменшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з його урахуванням.

Уповноважений представник відповідача в судові засідання 19.02.13 р., 19.03.13 р. та 02.04.13 р. не з'явився.

Про дату та час проведення судових засідань відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 02677194, 02683933, 02704930.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалою суду від 19.02.13 р. та 19.03.13 р., позивачем надані не в повному обсязі.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час слухання справи не надходило.

Документів, витребуваних ухвалами суду від 07.02.13 р., 19.02.13 р. та 19.03.13 р. відповідачем надано не було.

Оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Подане представником позивача письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06 березня 2012 року між Закритим акціонерним товариством «Рибинський деревообробний завод» (Покупець за договором, Відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілвер Груп Плюс» (Постачальник за договором, Позивач у справі) укладений договір № 10/02-2012 (далі - Договір).

Згідно п.п. 1.1, 2.1 Договору Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити лісоматеріали, пиломатеріали (далі - Ресурси) на умовах, передбачених Договором. Кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються в специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість Ресурсів, поставка яких здійснюється згідно Специфікацій, що додаються до Договору (п.4.3 Договору).

Під партією Ресурсів, згідно п.2.4 Договору, розуміються Ресурси, які передані на умовах дійсного Договору за одним транспортним документом.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору поставка Ресурсів здійснюється транспортом Покупця. Постачальник зобов'язується поставити Ресурси на умовах поставки, зазначених в Специфікаціях у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року. Терміни поставки Ресурсів зазначаються в Специфікаціях.

Відповідно до розділу 4 Договору поставка Ресурсів здійснюється за цінами, визначеним у відповідності до умов поставки, зазначених в Специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упакування, маркування та інші витрати Постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів.

У відповідності до п.3.4 Договору право власності на Ресурси та риск випадкового знищення або пошкодження Ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати відвантаження Ресурсів.

Відповідно до п.п. 10.4, 10.8 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. Дійсний Договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Про намір розірвати Договір сторона повинна повідомити іншу сторону не менш як за 30 календарних днів.

Судом встановлено, що пунктом 9.2 Договору передбачено вирішення спорів, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, в господарських судах України (у відповідності до діючого законодавства України); спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань - в Постійно діючому Регіональному Третейському суді при Асоціації «Регіональна правова група» (у відповідності до регламенту зазначеного суду), рішення якого є остаточним та обов'язковим для Сторін та підлягає виконанню в строки, зазначені в цьому рішенні суду.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

З наведеного вбачається, що між сторонами була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, що зазначене в п.9.2 Договору № 10/02-2012 від 06.03.12 р.

У відповідності до приписів п.п.4.2. п. 4 Постанови № 18 від 26.12.11 р. провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, зокрема, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Ухвалою суду від 07.02.13 р. про порушення провадження у справі відповідача було зобов'язано підтвердити наявність або відсутність заперечень щодо розгляду спору господарським судом з урахуванням положень п.9.2 Договору № 10/02-2012.

Заперечень стосовно розгляду даного спору господарським судом на час проведення судового засідання відповідачем суду не надано, в зв'язку з чим даний спір вирішується господарським судом Чернігівської області.

Отже, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно Специфікації № 1 від 06.03.12 р. (додаток № 1 до Договору від 06.03.12 р.), копія якої знаходиться в матеріалах справи, Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує наступні Ресурси: ліс начорнобрусований 4 м, кількістю 30 м.куб. за ціною 750 грн. за одиницю на загальну суму 22500 грн. Термін поставки: лютий 2012 року. Строк оплати поставлених Ресурсів: на протязі 10 банківських днів з моменту поставки партії Ресурсів. Датою поставки вважається дата відвантаження товару з відміткою в ТТН.

На виконання умов вищевказаного Договору ТОВ "Сілвер Груп Плюс" було здійснено поставку Покупцю Ресурсів (лісоматеріалу начорнобрусованого) на суму 24750 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № 1 від 06.03.12 р., товарно - транспортною накладною ТН № 3/02 від 06.03.12 р., накладною № 1 від 06.03.12 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Отримання Ресурсів (лісу начорнобрусованого) відповідачем підтверджується завіреними печаткою підприємства підписами на вищевказаних документах (накладних) особи, повноваження якої підтверджуються виданою довіреністю б/н від 05.03.12 р. на ім'я Шило С.М.

У відповідності до п.2.3 Договору якість, упакування та маркування Ресурсів повинні відповідати нормам, визначеним сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ДСТУ) для даного виду Ресурсів, а також спеціальним технічним умовах, якщо такі встановлені за згодою сторін, відображеною в специфікаціях.

Відповідно до п.6.1 Договору приймання Ресурсів за кількістю здійснюється у відповідності до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.65 р. № П-6 із змінами і доповненнями, а також у відповідності з вимогами ТУ та ДСТУ для даного виду Ресурсів.

Згідно п.6.2 Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві після приймання Ресурсів наступні Документи: рахунок на оплату Ресурсів (оригінал), транспортні та супровідні документи (в т.ч. товарно - транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлені Ресурси (оригінал) за умови поставки автомобільним транспортом; залізничну накладну (копія) за умови поставки залізничним транспортом, акт приймання - передачі Ресурсів (в 2-х екземплярах), оформлений з боку Постачальника (оригінал), податкову накладну.

Згідно п.7.3 Договору кількість та якість Ресурсів, що поставляються, визначається в момент відвантаження Ресурсів на складі Постачальника.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості та кількості Ресурсів, а також термінів поставки від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ "Сілвер Груп Плюс»" умов Договору з боку відповідача відсутні.

Зазначені факти підтверджуються також наявним в матеріалах справи та підписаним обома сторонами без зауважень актом приймання - передачі № 1 від 06.03.12 р., згідно якого ТОВ "Сілвер Груп Плюс" передав, а ЗАТ "Рибинський деревообробний завод" прийняв наступні ресурси: лісоматеріал начорнобрусований (сосна), D=80, 100 мм, L=4м, кількістю 33,00 м.куб, на суму 24750,00 грн. з ПДВ.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання по передачі Ресурсів ЗАТ «Рибинський деревообробний завод» на підставі укладеного між сторонами Договору, факт передачі позивачем Ресурсів по Договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами розділу 5 Договору, зокрема, згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в дійсному Договорі. Оплата за Ресурси, що поставлені, буде здійснюватись в момент відвантаження Ресурсів, зазначених в специфікації, крім першої поставки Ресурсів (на протязі 10 днів з моменту відвантаження Ресурсів).

Датою оплати Ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.5.3 Договору).

Згідно п. 5 Специфікації № 1 від 06.03.12 р. строк оплати поставлених ресурсів - на протязі 10 банківських днів з моменту поставки партії Ресурсів.

Відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за отримані Ресурси не здійснив, у зв'язку з чим, станом на 23.11.12 р. утворилась заборгованість за Договором в сумі 24750,00 грн., яку позивач просить стягнути в позовній заяві. Кінцевий строк оплати за отримані Ресурси (ліс начорнобрусований) становив 22.03.12 р.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 24750,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача станом на 23.11.12 р. утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на загальну суму 24750,00 грн.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 10/02-2012 від 06.03.12 р. суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 10/02-2012 від 06.03.12 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 24750,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що за порушення строків оплати за Ресурси Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення від суми поставки. Утримання пені не спричиняє зміну ціни Ресурсів.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за передані Ресурси у терміни, визначені умовами Договору, позивачем з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 1846,10 грн. за період з 23.03.12 р. по 23.09.12 р. включно, яку він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів річних у Договорі не встановлений.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за передані Ресурси у терміни, визначені умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у розмірі 369,17 грн. за період з 23.03.12 р. по 23.09.12 р. включно, які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами перевірки нарахування відповідачем заявленої до стягнення пені та відсотків річних судом встановлено наступне.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій та прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Розмір пені за несвоєчасну оплату Ресурсів, поставлених за Договором № 10/02-2012 від 06.03.12 р., перерахований судом у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України за період з 23.03.12 р. по 23.09.12 р. становить 1876,54 грн., а розмір процентів річних за несвоєчасну оплату Ресурсів, поставлених за вказаним Договором, перерахований судом у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 23.03.12 р. по 23.09.12 р. становить 375,31 грн., а отже є більшими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині нарахування пені та відсотків річних, тому позовні вимоги в частині стягнення пені та трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату Ресурсів, поставлених за Договором № 10/02-2012 від 06.03.12 р., підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем - 1846,10 грн. пені та 369,17 грн. відсотків річних відповідно.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Ухвалою суду від 02.04.13 р. позивачу повернуто 660,45 грн. судового збору в зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Рибинський деревообробний завод» (вул. Перемоги, 1, с. Рибинськ, Корюківський район, Чернігівська область, 15312, код 00383751, р/р 26000059994811 в ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Чернігів, МФО 353586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілвер Груп Плюс" (вул. Генерала Тхора, 61а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код 37052138, р/р 26007050780 в АК "Експрес-Банк" м. Києва, МФО 337212) 24750,00 грн. боргу, 1846,10 грн. пені, 369,17 грн. процентів річних та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 08 квітня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон