Постанова

від 08.04.2013 по справі 908/120/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2013 р. справа №908/120/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Азарова З.П., Геза Т.Д. від скаржникане з'явився від заявникаОСОБА_4 - за довіреністю від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року у справі№908/120/13-г (Юлдашев О.О.) за заявою ОСОБА_6, м. Запоріжжя до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга», м. Бердянськ Запорізької області пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.01.2013р. за заявою кредитора ОСОБА_6, м. Запоріжжя до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга», м. Бердянськ Запорізької області порушена справа про банкрутство №908/120/13-г з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 17.01.2013р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга», м. Бердянськ Запорізької області визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ОСОБА_6, м. Запоріжжя.

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, за місцезнаходженням не знаходиться, майна не виявлено.

Не погодившись з вказаною постановою Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулась до суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2013р., якою просить її скасувати та припинити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у суду першої інстанції не було підстав порушувати справу про банкрутство ТОВ «Спецпослуга», оскільки на дату порушення справи про банкрутство підприємства навіть не сплинуло місяця з дати виконавчого напису нотаріуса, виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 6 календарних днів. Також, вказав на те, що кредитор доказів оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, пов'язаних з невжиттям заходів до розшуку боржника - юридичної особи та його майна та безпідставним поверненням виконавчого документа, до суду не надав, та доказів щодо проведення державним виконавцем встановлених Законом про виконавче провадження заходів щодо розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника, на які може бути звернуто стягнення. Вказане свідчить про порушення справи про банкрутство без доказів безспірності вимог кредитора. Крім того, апелянтом зазначено, що 19.11.2012р. ухвалою господарського суду Запорізької області по справі №5009/4101/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга» розглянуто заяву кредитора ОСОБА_6 про відкликання заяви про порушення справи про банкрутство, яка була судом задоволена та провадження у справі припинена, у зв'язку з чим повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. До того ж, вказує на те, що незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює надходження до бюджету податкового боргу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом у складі суду: головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді - Азарова З.П., Кододова О.В.

03.04.2013р., у зв'язку з відпусткою судді Кододової О.В., розпорядженням голови суду склад колегії був змінений, а саме призначено: головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді - Азарова З.П., Геза Т.Д.

Представники апелянта та боржника у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено 10.01.2013р. за заявою ОСОБА_6. Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 12750,00 грн., яка виникла внаслідок не виконання вимог договору про надання правової допомоги від 16.01.2012р., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса за №2-1705 та згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Спецпослуга» за юридичною адресою не знаходиться.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга», м. Бердянськ Запорізької області визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ОСОБА_6, м. Запоріжжя.

В постанові про визнання боржника банкрутом підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону як відсутнього боржника господарський суд Запорізької області визначає, що заборгованість у сумі 12750,00грн. підтверджується: простим векселем серія АА №2338816 від 16.04.2012р. на суму 12750,00грн., протестом про не оплату векселя №2-1705 від 21.12.2012р., виконавчим написом нотаріуса №2-1718 від 24.12.2012р. Для примусового виконання виконавчий напис нотаріуса було направлено для виконання до ВДВС Бердянського МУЮ та 09.01.2013р. Відділом державної виконавчої служби Бердянського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 15.01.2013р. ВДВС Бердянського МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в якій зазначено, що вжитими виконавцем заходами виявити майно на яке можна звернути стягнення та місце знаходження боржника не вдалось.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт вчинення державним виконавцем належний виконавчих дій.

Так, зокрема, зк свідчать матеріали справи, провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спецпослуга» порушене 10.01.2013 року, тоді як постанова ВДВС Бердянського МУЮ про відкриття виконавчого провадження датована 09.01.2013р., тобто до порушення справи про банкрутство на один день. Крім того, постанова ВДВС Бердянського МУЮ про повернення виконавчого документу датована 15.01.2013 року, та як встановлено вище виконавче дії здійснювались лише 6 днів, та в свою чергу дана постанова була направлена до суду першої інстанції разом з супровідним листом 17.01.2013р., тобто після порушено провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це об'єкт, підстава правового регулювання відносини неспроможності, це зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до господарського - правового або цивільно - правового договору та інших підставах, передбачених господарським або цивільним законодавством України.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника, є виконавчі документи, що підтверджують безспірність вимог кредиторів та неможливість погашення їх вимог у виконавчому провадженні; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.

При цьому з урахуванням положень частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однією з умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника як у суб'єкта підприємницької діяльності в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами, а також обставини відносно того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними доказами.

Враховуючи вказані вище норми та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, можливо зробити висновок, що у господарського суду першої інстанції станом на 10.01.13р., були відсутні підстави вважати, що вимоги кредитора неможливо задовольнити у виконавчому провадженні та боржник є неплатоспроможній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як зазначалось, станом на момент порушення справи про банкрутство (10.01.2013р.) докази здійснення виконавчого провадження по стягненню за вказаним виконавчим документом, були відсутні. Сам по собі, факт видачі виконавчого напису нотаріуса та протесту в неплатежі та отримання їх кредитором без їх пред'явлення, не свідчить про їх не виконання боржником на загальну суму 12750,00 грн., неможливість та не спроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання по ним. Такі обставини можливо встановити лише застосувавши примусові процедури стягнення коштів у виконавчому провадженні, за наявності його порушення.

При цьому, порушення виконавчого провадження можливо лише на підставі заяви кредитора. В разі неподання такої заяви до органів виконавчої служби, розпочати будь яке здійснення примусових заходів до боржника не передбачається можливим.

Тому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заборгованість боржника перед кредитором не може розцінюватись як безспірна у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вона не підтверджується визначеними законодавством доказами.

Відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю боржника є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборгованість перед кредитором не свідчить про неплатоспроможність боржника під час порушення справи про банкрутство від 10.01.13р. та неможливість розрахунку із кредиторами у спосіб інший, а ніж застосування процедури банкрутства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що станом на 10.01.2013 року сума безспірних вимог кредитора в сумі 12750,00 грн. до боржника відсутня.

З наявних матеріалів справи господарський суд першої інстанції не міг дійти висновку про те, що боржник неспроможний виконати безспірні грошові зобов'язання перед кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування процедури банкрутства, а отже підстави для порушення справи про банкрутство та в подальшому визнання банкрутом та відкриття інших процедур були відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції хоче зазначити про те, що згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Порівнявши дати відкриття виконавчого провадження від 09.01.2013р., яка надана до суду після порушення провадження у справі, із датою винесення постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу - 15.01.2013 рік судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось 6 днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

Суд першої інстанції безпідставно врахував зазначені документи виконавчої служби та припинив підприємницьку діяльність боржника, адже цими документами встановлюється безпідставність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду належних доказів безспірності вимог кредитора та неплатоспроможності боржника, у зв'язку з чим провадження у справі про банкрутство ТОВ «Спецпослуга» за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, а тому визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 17.01.2013 року є незаконним.

Щодо посилань скаржника на те, що 19.11.2012р. ухвалою господарського суду Запорізької області по справі №5009/4101/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга» розглянуто заяву кредитора ОСОБА_6 про відкликання заяви про порушення справи про банкрутство, яка була судом задоволена та провадження у справі припинена, у зв'язку з чим повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

Враховуючи вказані твердження апелянта, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2013р. у господарського суду Запорізької області копії процесуальних документів прийнятих в ході розгляду та вирішення справи №5009/4101/12.

На виконання вимог ухвали суд господарським судом Запорізької області було направлено до апеляційного суду копії ухвали господарського суду Запорізької області від 19.11.2012р. у справі №5009/4101/12, копію заяви про порушення справи про банкрутство з додатками та копію заяви від 19.11.2012р.

Дослідивши вказані документи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.11.2012р. адвокат ОСОБА_6 звернулась до господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга», як фізична особа - підприємець, у зв'язку з чим вказана справи розглядалась заме за заявою ініціюючого кредитора - Фізичної особи - підприємець ОСОБА_6. Тоді як, по даній справі ОСОБА_6 звернулась до господарського суду Запорізької області, у зв'язку з чим, такі твердження скаржника до уваги не приймаються.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на те, що всі надані ініціюючим кредитором документи в підтвердження своїх вимог по даній справі, подавались як від адвоката ОСОБА_6, тобто особи з іншим статусом ніж фізична особа підприємець.

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався скаржник, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності достатніх доказів неплатоспроможності боржника та відсутність його за місцезнаходженням є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 908/120/13-г про банкрутство ТОВ «Спецпослуга» підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року по справі №908/120/13-г - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 26.11.2012 року по справі №908/120/13-г про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга», м. Бердянськ Запорізької області банкрутом - скасувати.

Провадження у справі №908/120/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга», м. Бердянськ Запорізької області припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпослуга», м. Бердянськ Запорізької області (код ЄДРПОУ 31008764) для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

Т.Д. Геза