Постанова

від 09.04.2013 по справі 914/10/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 914/10/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕМ-

Оздоббуд" б/н (вх.05-05/2013 від 05.03.13 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року

у справі № 914/10/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Нью-Трейдінг Львів",

с.В.Дорошів Жовківського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕМ-Оздоббуд", м.Львів

про стягнення 22 528,77 грн.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року у справі №914/10/13 (суддя Сухович Ю.О.) позов задоволено частково, стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕМ-Оздоббуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Нью-Трейдінг Львів" 20 000,00 грн. основного боргу, 400 грн. 3 % річних та 1457,42 грн. судового збору.

Відповідач - ТзОВ «ВЕЕМ - Оздоббуд» не погоджуючись із прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування всіх обставин, які мають значення для даної справи та невідповідності висновків, викладених в такому рішенні дійсним обставинам справи.

Позивач - ТзОВ "НВФ "Нью-Трейдінг Львів" правом, наданим ст.96 ГПК України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало.

З підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року, розгляд даної справи відкладався.

09.04.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від скаржника про залишення апеляційної скарги без розгляду в порядку вимог п.3 ст.103 ГПК України. Проте, розглянувши вищевказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки таке є необґрунтованим, та відсутні підстави для застосування норм п.3 ст.103 ГПК України.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи те, що явка уповноважених представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної за відсутності їх уповноважених представників.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року у справі №914/10/13 залишити без змін, виходячи з наступного.

Дослідженням матеріалів справи встановлено , що 04.07.2011 року між ТзОВ "НВФ "Нью-Трейдінг Львів" (виконавець) та ТзОВ «ВЕЕМ - Оздоббуд» (замовник) укладено договір №07 (далі - договір), згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню виробів, передбачених п.1.5 договору, здійснити їх монтаж на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити таку роботу (п.1.1 договору).

Пунктом 1.5. договору передбачено перелік виробів, що виготовляються, їх вартість та строки виконання робіт.

Відповідно до п.п.2.1.,2.2 договору за виконані роботи, передбачені у п.1.1. договору, замовник оплачує виконавцю 269 718,13 грн. (в т.ч. ПДВ). Зазначена ціна договору, включає у себе вартість робіт по монтажу виробів.

Згідно із п.2.3. договору замовник зобов'язується здійснити попередню оплату (авансовий платіж) виконавцю в розмірі вказаному у п.1.5. договору.

Пунктом 2.4. договору зазначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється у день приймання-передачі робіт та підписання сторонами акту виконаних робіт.

У відповідності до п.п.4.1.,4.2. договору приймання виконаних робіт здійснюється замовником у день їх завершення. Приймання-передача виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Згідно із п.6.7. договору усі додатки до даного договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.6.9 договору даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З метою належного виконання умов вищевказаного договору, сторонами складено додатки №№1,2 від 04.07.2011 року, в яких сторони погодили назви робіт та матеріалів, їх кількість, ціну та загальну вартість.

Відповідно до актів виконаних робіт від 19.08.2011 року, від 31.10.2011 року, від 21.11.2011 року позивач виконав, а відповідач прийняв роботи відповідно умов укладеного договору на загальну суму 258 718,13 грн. Крім того, згідно із видатковою накладною № РН-10/2 від 31.10.2011 року відповідач отримав від позивача відповідно умов укладеного договору поручень ч/м в кількості 21,2 м за ціною 432,39 грн./м (без ПДВ) загальною вартістю 11 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ). Отже, загальна вартість виконаних позивачем робіт та виготовлених товарів, прийнятих та отриманих відповідачем становить 269 718,13 грн.

Однак, відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань, згідно із укладеним договором в повному обсязі не виконав, сплативши відповідачу лише 249 718,13 грн. відповідно до банківських виписок, копії яких містяться в матеріалах справи, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 20 000,00 грн.

На підтвердження звернення позивача до відповідача в досудовому порядку з метою погашення заборгованості в сумі 20 000,00 грн., до матеріалів справи долучено претензію від 07.11.2012 року. Вищевказані обставини і стали підставою для звернення із позовом у даній справі.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 Господарського кодексу України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, п.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України , за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

В силу ст.853 ЦК України , замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України ).

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З'ясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростовував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 20 000,00 грн. та 400,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 12.04.2012 року по 13.12.2012 року, оскільки такий відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а відповідачем в суді апеляційної інстанції не спростований. При цьому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача пені в сумі 2 128,77 грн., нарахованої за період з 12.04.2012 року по 26.12.2012 року, оскільки такі суперечать вимогам чинного законодавства.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо неврахування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що господарський суд Львівської області ухвалою від 23.01.2013 року відклав розгляд даної справи на підставі поданого відповідачем клопотання. Разом з тим, факт надсилання вищевказаної ухвали місцевого господарського суду та її вручення відповідачу підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7901407924706 від 29.01.2013 року, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕМ-Оздоббуд" б/н (вх.05-05/2013 від 05.03.13 року) відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 06.02.2013 року у справі

№914/10/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 10.04.2013 року

Головуючий суддя Юрченко Я. О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.