Рішення

від 11.04.2013 по справі 904/1690/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.13 Справа № 904/1690/13-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Донецької виробничо-торгівельної фірми "Фактория", м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод №3", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 71 515,73 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання - помічник судді Гезь А.С.

Представники:

від позивача: Чабанова Т.І., довіреність № 21 від 16.01.2013

від відповідача: Рязанцева А.Ф., довіреність №14/9 від 14.09.2012

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» (надалі - Відповідач) про стягнення 71 515,72 грн. за договором поставки №176 від 25.10.2012.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2013 порушено провадження у справі №904/1690/13-г, позовна заява прийнята до розгляду суддею Панною С.П.

Розпорядженням №157 керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2013, в зв'язку зі знаходженням судді Панни С.П. на лікарняному, відповідно до п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний розподіл справи №904/1690/13-г, справу передано для розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2013 справа №904/1690/13-г прийнята до провадження суддею Соловйовою А.Є.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за поставлений товар. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір поставки №176 від 25.10.2012, видаткові накладні №РН-2857 від 31.10.2012, №РН-2858 від 31.10.2012, №РН-2962 від 08.11.2012, №РН-2963 від 08.11.2012, №РН-3192 від 29.11.2012, №РН-3193 від 29.11.2012, товарно-транспортні накладні №311012/1 від 31.10.2012, №311012 від 31.10.2012, №081112 від 08.11.2012, №081112/1 від 08.11.2012, №291112/2 від 29.11.2012, №291112 від 29.11.2012, виписки банку №212 від 07.11.2012, №225 від 26.11.2012, №227 від 28.11.2012, №228 від 29.11.2012, №236 від 11.12.2012, №18 від 29.01.2013, претензію вих. №36 від 22.01.2013.

Позивач керуючись п.п.3.2., 7.3. названого договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 68 233,50 грн., три проценти річних в сумі 547,05 грн., пеню в сумі 2 735,18 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві вих. №27/3/13-с від 27.03.2013 на позовну заяву Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень посилається на відсутність прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки Позивач не надав йому рахунків на оплату товару. Крім того, в судовому засіданні 11.04.2013 Відповідач зазначив, що заборгованість за поставлений товар в сумі 68 233,50 грн. ним сплачена повністю, на підтвердження чого надав суду платіжні доручення №1630 від 20.03.2013, №1685 від 22.03.2013, №1793 від 28.03.2013, №1817 від 29.03.2013, №1866 від 02.04.2013, №1935 від 03.04.2013, №1961 від 04.04.2013, №2008 від 09.04.2013, №2031 від 09.04.2013.

В судовому засіданні 11.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2012 товариство з обмеженою відповідальністю Донецька виробничо-торгівельна фірма «Фактория» (Позивач, Постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» (Відповідач, Покупець) уклали договір поставки №176 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність Покупцю товар (найменування/асортимент, одиниці виміру, ціни обумовлюються в рахунках і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору), а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах, визначених дійсним Договором (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору оплата товару здійснюється на підставі рахунку, наданого Постачальником, в безготівковому порядку платіжним дорученням, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на протязі 14 календарних днів з дати, зазначеній у видатковій накладній з приймання товарів.

Згідно з п.10.1. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє: відносно поставки товару Покупцю - до 31.12.2012, з оплати поставленого товару - до виконання умов Договору.

Виходячи з наданих Позивачем Договору, видаткових накладних №РН-2857 від 31.10.2012, №РН-2858 від 31.10.2012, №РН-2962 від 08.11.2012, №РН-2963 від 08.11.2012, №РН-3192 від 29.11.2012, №РН-3193 від 29.11.2012, товарно-транспортних накладних №311012/1 від 31.10.2012, №311012 від 31.10.2012, №081112 від 08.11.2012, №081112/1 від 08.11.2012, №291112/2 від 29.11.2012, №291112 від 29.11.2012, Позивач поставив Відповідачу Товар - борошно житнє обдірне загальною вартістю 208233,50 грн.

Відповідач оплату за поставлений Товар здійснив частково, в сумі 140 000,00 грн., та з порушення строків оплати, встановлених п.3.2. Договору, що підтверджується виписками банку №212 від 07.11.2012, №225 від 26.11.2012, №227 від 28.11.2012, №228 від 29.11.2012, №236 від 11.12.2012, №18 від 29.01.2013. Таким чином сума заборгованості Відповідача перед Позивачем на час порушення провадження у справі №904/1690/13-г (ухвала суду від 28.02.2013) склала 68 233,50 грн.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

11.04.2013 Відповідач в судовому засідання надав докази сплати заборгованості за поставлений Товар в сумі 68 233,50 грн., а саме: платіжні доручення №1630 від 20.03.2013, №1685 від 22.03.2013, №1793 від 28.03.2013, №1817 від 29.03.2013, №1866 від 02.04.2013, №1935 від 03.04.2013, №1961 від 04.04.2013, №2008 від 09.04.2013, №2031 від 09.04.2013.

Відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюванного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що сплата заборгованості в сумі 68 233,50 грн. була здійснена Відповідачем в період з 20.03.2013 по 09.04.2013, тобто після порушення провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 68 233,50 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 547,05 грн. за загальний період прострочення з 15.11.2012 по 18.02.2013.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків оплати за поставлений Товар, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, в сумі 547,05 грн.

Згідно з п. 7.3. Договору за прострочення оплати поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день порушення зобов'язання.

Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 2 735,18 грн. за загальний період прострочення з 15.11.2012 по 18.02.2013.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом встановлено, що зобов'язання з оплати поставленого Товару виконано Відповідачем з порушенням строків.

Здійснений Позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 2 735,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача щодо відсутності прострочення останнім виконання грошового зобов'язання, оскільки Позивач не надав йому рахунків на оплату товару суд вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4.5. Договору, приймання Товару на складі Покупця починається з приймання супровідних документів і підпис представника Покупця на супровідній видатковій накладній свідчить про те, що фактична кількість Товару відповідає кількості, зазначеній в супровідних документах і Покупцем отримані: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна, сертифікат якості та інші документи, які згідно з законодавством мають супроводжувати такого роду Товар.

Як вбачається з наданих Позивачем видаткових накладних №РН-2857 від 31.10.2012, №РН-2858 від 31.10.2012, №РН-2962 від 08.11.2012, №РН-2963 від 08.11.2012, №РН-3192 від 29.11.2012, №РН-3193 від 29.11.2012, на всіх них має місце підпис представника Покупця (Відповідача) та штамп, що свідчить, відповідно до умов п.4.5. Договору, про отримання Відповідачем, зокрема, рахунків.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 68 233,50 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті тридцять три гривні 50 копійок) припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібзавод №3» (51934, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 66, офіс 68, код ЄДРПОУ 34984708, р/р 26003011001519 в ПАТ «БТА Банк» в м. Києві, МФО 321723) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Донецької виробничо-торгівельної фірми «Фактория» (83037, м. Донецьк, вул. Ревкомівська, 12, код ЄДРПОУ 20324443, р/р 26000962494027 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецька, МФО 334851) 547,05 грн. (п'ятсот сорок сім гривень 05 копійок) 3% річних, 2 735,18 грн. (дві тисячі сімсот тридцять п'ять гривень 18 копійок) пені, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок) судових витрат.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.04.2013.

Суддя А.Є. Соловйова