Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-13779/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2013 р. (15:56 год.) Справа №2а-13779/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства "Зодчий" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача - Єльцов Вадим Валерійович, довіреність № 21-12 від 06.11.12 року;

відповідача - не з'явився

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Підприємство «Зодчий» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010682204 від 23.11.12 року про нарахування податку на додану вартість у сумі 41 250,00 грн., у тому числі 27500 грн. основного платежу та 13750 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з підстав, зазначених у п. 3.2., п. 4.1 акту перевірки № 8792/22-3/31367940 від 08.11.12 року, ДПІ в м. Сімферополі приходить до висновку про наявність ознак фіктивної діяльності ПП «Інтерстрой-2011» та нікчемність усіх угод, укладених Підприємством «Зодчий» з цим суб'єктом господарювання. За даними податкового обліку у ПП «Інтерстрой-2011» відсутні основні засоби виробництва, та згідно з довідкою ГВПМ Феодосійської МДПІ від 05.04.2012 № 313/7/0732 неможливо встановити місцезнаходження платника податків ПП «Інтерстрой-2011».

Таким чином, ДПІ в м. Сімферополі в акті перевірки дійшла до висновку про необґрунтоване віднесення позивачем витрат, сплачених на придбання товарів та послуг у ПП «Інтерстрой-2011», до валових витрат підприємства та необґрунтоване віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум податку, сплачених при придбанні товарів та послуг.

Підприємство «Зодчий», в обґрунтування своїх вимог, зазначає, що у грудні 2011 року придбало у підприємства-постачальника ПП «Інтерстрой-2011» будівельні матеріали у сумі 137 500 грн. разом з ПДВ. Факт придбання товарів підтверджується накладними на товар, податковими накладними. У подальшому Підприємство «Зодчий» використало зазначені товари у власній господарській діяльності, а також при проведенні господарських операцій зі своїм постачальником оформило первинні документи, які і відобразило в своєму податковому обліку.

Позивач вважає, що недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів Підприємства «Зодчий», в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Реальне виконання сторонами правочинів, факт сплати Підприємством «Зодчий» заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, підтверджується первинними документами, такими як договори, накладні на товар, податкові накладні, розрахункові документи. Тому, на думку позивача, висновки ДПІ в м. Сімферополі щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13779/12/0170/8, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 24.12.2012 року представник позивача надав клопотання про залучення додаткових матеріалів до справи, а також клопотання про призначення по справі судової економіко-бухгалтерської експертизи. Відповідач не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовлено.

З урахуванням клопотання представника позивача розгляд справи було відкладено та провадження у справі зупинено до 21.01.2013 року.

У судовому засіданні 21.01.2013 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та надання письмових заперечень.

У судове засідання 30.01.2013 року відповідач не з'явився, направив до суду письмові заперечення (а.с. 98-116).

Зокрема, у запереченнях вказано, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства «Зодчий» з питань взаємовідносин з ПП «Інтерстрой-2011» у грудні 2011 року встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VII, зі змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 41 250,00 грн., в т.ч. 27 500,00 грн. основного платежу, та 13 750,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідачем зазначено, що висновки акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС ґрунтуються на висновках акту перевірки ДПІ у м. Керч АР Крим ДПС № 206/22-03/37626563 від 20.04.12 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтерстрой-2011» з питань зобов'язань та податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень 2012 року». Вказаним актом перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, тобто відсутність основних засобів, транспортних засобів, нематеріальних активів, амортизаційних нарахувань, виробничих активів, технічного персоналу, складських приміщень у ПП «Інтерстрой-2011», що свідчить про відсутність бази та об'єкту нарахуванняоподаткування, а тому всі господарські операції між ПП «Інтерстрой-2011» та контрагентами мають ознаки нікчемності. Тобто, господарські операції між підприємством «Зодчий» та ПП «Інтерстрой-2011» не підтверджуються.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності за грудень 2011 року Підприємства «Зодчий».

Суд зазначає, що позивач зазначиввідповідачем у справі Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі, тоді як вірним найменуванням відповідача є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Державної податкової служби, що не потребує заміни, тому налженим відповідачем по справі суд вважає Державну податковау інспекцію у м. Сімферополі Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Зодчий» має статус юридичної особи з 01.03.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 633825, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (а.с. 20) та Статутом Підприємства «Зодчий», державну реєстрацію якого проведено 01.03.2001р., номер запису № 04055570100020437 (а.с. 18-19).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків в ДПІ у м. Сімферополь 13.03.2001 року (а.с. 21) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100103479 від 11.03.2008 р. (а.с. 29)

Відповідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 684106, виданої Головним управлінням статистики в АР Крим 29.10.12 р., Підприємство «Зодчий» здійснює наступну діяльність: будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, діяльність у сфері архітектури, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, інші спеціалізовані будівельні роботи, збирання безпечних відходів (а.с. 23). Має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серія АВ № 591615 на виконання господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с. 25-26).

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Підприємства «Зодчий» з питань взаємовідносин з ПП «Інтерстрой-2011» у грудні 2011 року. Про результати перевірки складено Акт від 08.11.2012 за № 8792/22-3/31367940 (а.с. 7-17).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010682204 від 23.11.2012 р. про збільшення грошового зобов'язанняз податку на додану вартість у сумі 41 250,00 грн., у тому числі 27500 грн. основного платежу та 13750 грн. штрафних санкцій (а.с.6).

Висновки акту перевірки № 8792/22-3/31367940 від 08.11.2012 вказують на порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VII, зі змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано основного платежу у сумі 27500 грн.

Зокрема, у п. 3.2 акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС вказано, що ПП «Інтерстрой» порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Таким чином, оскільки на ПП «Інтерстрой-2011» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Також зазначено, що господарські операції між ПП «Інтерстрой-2011» та Підприємством «Зодчий» не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності за грудень 2011 року. Тобто, позивачем сформовано податковий кредит від ПП «Інтерстрой-2011» у сумі 27500,00 грн. неправомірно (а.с. 15-16).

Суд вказані висновки ДПІ вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.11 року між Підприємством «Зодчий» та ПП «Інтерстрой-2011» укладено договір без номера (а.с. 40), відповідно до якого ПП «Інтерстрой-2011» зобов'язується продати, а Підприємство «Зодчий» прийняти та оплатити будівельні матеріали згідно рахунку.

Пунктом 3 договору встановлена загальна сума договору, яка складає - 200 000,00 грн. у тому числі ПДВ 20 %.

Підприємство «Зодчий» на підставі вказаного договору придбало у ПП «Інтерстрой-2011» будівельні матеріали за податковою накладною № 51 від 29.12.11р. на суму 165000,00 грн., в т.ч. ПДВ 27500,00 грн. (а.с. 42).

Судом встановлено, що вказана податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 Податкового Кодексу України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Зазначена податкова накладна відображена позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011р. та до податкового кредиту включено ПДВ у сумі 27500,00 грн. (а.с. 51-54).

Згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011р., по контрагенту ПП «Інтерстрой-2011» до податкового кредиту позивачем віднесено 27500,00 грн. (а.с.49-50).

Окрім цього, 29.12.11 року на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.2011 між Підприємством «Зодчий» та ПП «Інтерстрой-2011», було сплачено за безготівковим розрахунком на користь продавця, ПП «Інтерстрой-2011», вартість будівельних матеріалів у сумі 165 000,00 грн. включаючи податок на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням № 86 від 29.12.2011 (а.с. 43).

Будівельні матеріали, за які проведена оплата, Підприємство «Зодчий» отримало згідно накладної на товар №50/12 від 29.12.2011 через ОСОБА_2 за довіреністю (а.с. 41,61).

У пункті 3.2 акту перевірки від 08.11.2012 за № 8792/22-3/31367940 ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС зазначено, що відображені в податковій звітності (податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2012) ПП «Інтерстрой-2011» правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання-контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків (а.с. 15).

Однак, як свідчать матеріали справи, у межах господарської діяльності Підприємства «Зодчий», 01.11.11 року був укладений договір будівельного підряду №3-12 між замовником, ОСОБА_3, та підрядником, Підприємством «Зодчий», згідно якого підрядник, за замовленням замовника, згідно проектної документації, на свій ризик, власними силами, повинен виконати роботи з ремонту покрівлі (а.с. 62-66).

Згідно з п. 3.1 вказаного договору, загальна вартість робіт за договором визначається згідно кошторисної документації. Сторони, як додаток до договору, підписали угоду про договірну ціну, згідно до якої договірна вартість робіт складає 741 013,20 грн., в тому числі вартість матеріальних ресурсів 522 626, 00 грн.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

На виконання своїх зобов'язань за договором підряду Підприємством «Зодчий» був складений локальний кошторис №2-1-1, та підсумкова відомість до локального кошторису, в яких зазначений перелік будівельних матеріалів, необхідних для виконання будівельних робіт (а.с. 67-85).

Позивач у своїх поясненнях зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 4.12.2009, затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Як свідчать матеріали справи, після виконання всіх будівельних робіт за договором підряду сторонами був складений та підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в від 30.01.2012 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 від 30.01.2012 (а.с. 86-93).

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт до матеріальних ресурсів, використаних при ремонті покрівлі, увійшли в тому числі наступні будівельні матеріали: доска 100-50-4500 у кількості 20,5 м куб., доска 200-50-6000 у кількості 4,5 м куб., доска 100-200-4500 у кількості 1,7 м куб., доска 100-30-4500 у кількості 2,1 м куб., брус 50-50-4500 у кількості 596 п/м, рейка 25-50-4500 у кількості 3402 п/м, шурупи дахові у кількості 15000 шт., скоба монтажна у кількості 970 шт., анкер розпірний у кількості 866 шт., цвяхи у кількості 0,24 т., OSB -10 у кількості 19 листів, жолоб (3 м) у кількості 84 шт., з'єднувач жолобу у кількості 59 шт., тримач жолобу у кількості 481 шт., кути жолобу у кількості у кількості 23 шт., обробна планка у кількості 28 м кв., катанка діаметру 6,5 мм у кількості 48 п/м, поєднувач труби у кількості 64 шт., заглушки у кількості 14 шт., коліно у кількості 54 шт., тримач труби L-160 у кількості 115 шт., зливоприймач у кількості 18 шт., труба водостічна (3м) - 47 шт.

Судом встановлено, що зазначені будівельні матеріали, для ремонту покрівлі, були придбані позивачем у ПП «Інтерстрой-2011» відповідно до накладної № 50-12 від 29.12.11 року (а.с. 41).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування податкового кредиту документи, суд вважає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, досліджені судом документи по взаємовідносинам позивача з ПП «Інтерстрой-2011» та фізичною особою ОСОБА_3 відповідають вимогам, що висуваються до первинних документів.

За таких обставин, податковий кредит за вищевказаними господарськими операціями був сформований позивачем законно та обґрунтовано, а тому відповідне збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 27500,00 грн. є протиправним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0010682204 від 23.11.2012р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Так, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Судом встановлено, що ПП «Інтерстрой-2011» під час виписки податкової накладної № 51 від 29.12.11р. на суму 165 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 27 500,00грн.) було зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується п. 2.4 акту перевірки ДПІ у м. Керчі АРК ДПС №206/22-03/37626563 від 20.04.12 року (а.с. 103)

Таким чином, податковий кредит в розмірі 27500,00 грн. був сформований позивачем законно та обґрунтовано.

Разом з тим, відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки перевіряючих про фіктивність угод Підприємства «Зодчий» з контрагентом ґрунтуються на висновках акту перевірки ДПІ у м. Керчі АРК ДПС №206/22-03/37626563 від 20.04.12 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтерстрой-2011», але матеріали перевірок чи звірок контрагентів не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Безпідставними вважає суд і посилання відповідача на нікчемність правочинів через те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ними, адже відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Разом з тим, правочин позивача з ПП «Інтерстрой-2011» з цієї підстави у судовому порядку недійсним не визнавався, а відтак він є дійсним.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, які зазначені у п. 3.2 акту перевірки та покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення, про нікчемність укладенної позивачем угоди на підставі ст. 228 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договору купівлі-продажу від 01.10.2011 між Підприємством «Зодчий» та ПП «Інтерстрой-2011», відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Інтерстрой-2011» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірні правочини недійсними не визнано.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит у грудні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання будівельних матеріалів, а також, використання ціх матеріалів у подальшій діяльності підприємства повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування податкового кредиту по взаємоввдносинам з ПП «Інтерстрой-2011» у розмірі 27500,00 грн., що призвело до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності свого податкового повідомлення-рішення суду не доведено.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 30.01.13 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 05.02.2013р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0010682204 від 23.11.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 41250,00 грн., у тому числі 27500,00 грн. основного платежу та 13750,00 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Зодчий» (ЄДРПОУ 31367940) суму сплаченого судового збору в розмірі 412,50 гривень шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Кушнова А.О.