Рішення

від 02.04.2013 по справі 910/3232/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3232/13 02.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи"

про стягнення 8757,61 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Трофімова Ю.М. (Дов.)

Від відповідача: Петровська А.М. (Дов.)

У судовому засіданні 02.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" 10857,61 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/3232/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2013р.

13.03.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" надійшли документи по справі.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" в судовому засіданні 14.03.2013р. надав пояснення щодо позовних вимог.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" у судове засідання 14.03.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/3232/13 від 22.02.2013р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2013р. розгляд справи №910/3232/13 відкладено на 02.04.2013р.

13.03.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" надійшли документи по справі та клопотання про уточнення позовних вимог, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача 8757,61 грн. заборгованості.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищевикладене, зміст клопотання позивача про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вказані клопотання є зменшенням позовних вимог, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в клопотанні про уточнення позовних вимог.

01.04.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" заперечив, посилаючись на укладення договору між сторонами у спрощений спосіб та часткову оплату заборгованості.

02.04.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" надійшли документи по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2013р., надав суду розрахунок суми боргу, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2013р. позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю між сторонами, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледовіт", взяв на себе зобов'язання здійснити відповідачу поставку товару, а відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи", зобов'язався оплатити поставлений позивачем товар.

Позивачем, на виконання взятих на себе зобов'язань, здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 10307,96 грн. за видатковими накладними: №733 від 19.07.2012р. на суму 8874,00 грн.; №842 від 07.08.2012р. на суму 1163,23 грн., №856 від 09.08.2012р. на суму 270,73 грн.

Факт прийняття вищевказаного товару загальну суму 10307,96 грн. підтверджується видатковими накладними №733 від 19.07.2012р. на суму 8874,00 грн.; №842 від 07.08.2012р. на суму 1163,23 грн., №856 від 09.08.2012р. на суму 270,73 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №214/12 від 19.07.2012р., №246/12 від 07.08.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали надані для огляду в судовому засіданні.

Відповідач, в порушення своїх зобов'язань, за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 2100,00 грн. що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 8207,96 грн. (з урахуванням уточнень (зменшення) позовних вимог).

Позивач, 12.11.2012р. направив на адресу відповідача претензію №090 від 12.11.2012 року про оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 10307,96 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.11.2012р., повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком від 12.11.2012 року №0056.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату заборгованості в розмірі 8207,96 грн., у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 8757,61 грн. заборгованості, з яких: 8207,96 грн. - основний борг, 386,07 грн. - інфляційні втрати, 163,59 грн. - 3% річних (з урахуванням уточнень (зменшення) позовних вимог).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши, видаткові накладні №733 від 19.07.2012р., №842 від 07.08.2012р., №856 від 09.08.2012р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №214/12 від 19.07.2012р., №246/12 від 07.08.2012р., докази оплати, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.

Судом встановлено, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем,є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що факт наявності заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних №733 від 19.07.2012р., №842 від 07.08.2012р., №856 від 09.08.2012р., у розмірі 8207,96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 8207,96 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 8207,96 грн. заборгованості, підлягає задоволенню.

Також позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 386,07 грн. та 3% річних у розмірі 163,59 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З розрахунку позивача, вбачається, що позивач здійснює нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 08.11.2012р. по 14.02.2013р. кожній накладній окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2012р. позивачем пред'явлено відповідачу претензію №090 від 12.11.2012р. про сплату заборгованості щодо поставленого товару, яка як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 16.11.2012р.

Враховуючи приписи ст. 530 ЦК України, судом встановлено, що обов'язок відповідача щодо виконання своїх зобов'язань в частині сплати заборгованості у сумі 8207,96 грн. виник 17.11.2012р.

Таким чином нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід здійснювати з 17.11.2012р.

Відповідно до розрахунку здійсненого судом, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості у розмірі 10307,96 грн. за період з 17.11.2012р. по 14.02.2013р. складають 41,27 грн.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком здійсненого судом, 3% річних нараховані на суму заборгованості у розмірі 10307,96 грн. за період з 17.11.2012р. по 14.02.2013р. складають 76,25 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 41,27 грн. та 3% річних у розмірі 76,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вентиляційні системи" (юридична адреса: 02232, м. Київ, б-р Вигурівський, буд 6, кв. 307, код ЄДРПОУ 3378058, р/р №26000501329754 МФ0300528, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ледовіт" (юридична адреса: 04086 м. Київ вул. Чаплигіна буд. 20, поштова адреса: 04080 м. Київ вул. Фрунзе, буд. 60, код ЄДРПОУ 35648052, р /р 26007010126774 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) 8207 (вісім тисяч двісті сім) грн. 96 коп. - основного боргу, 76 (сімдесят шість) грн. 25 коп. - 3% річних, 41 (сорок одну) грн. 27 коп. - інфляційних втрат, 1652 (одну тисячу шістсот п'ятдесят дві) грн. 02 коп. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.04.2013р

Суддя О.В. Гулевець