2-19/8442-2008
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
11 лютого 2009 року Справа № 2-19/8442-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Лисенко В.А.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Юрій В.І., довіреність № 1002 від 12.03.2004;
відповідача: Комарова Н.О., довіреність № б/н від 01.10.2008;
відповідача: не з'явився; підприємство "Фортуна-Плюс";
представник третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Фаворит" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 30 вересня 2008 року у справі № 2-19/8442-2008
за позовом Кримської Республіканської спілки споживчих товариств (вул. Самокіша, 30,Сімферополь,95000)
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Фаворит" (вул. Субухі, 1,Сімферополь,95013)
2) підприємство "Фортуна-Плюс" (вул. Субхи, 1, м. Сімферополь, 95015)
3-тя особа Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
У липні 2007 року позивач – Кримська республіканська спілка споживчих товариств, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача та просить визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу від 23 березня 2006 року торгівельних павільйонів літ.36, 37, 38, 39, 41, 42, 43, 44 загальною площею 264,9 м2, які знаходяться на території Центрального ринку у м. Сімферополь по вул. Кірова/Козлова, 1/11, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" (ЄДРПОУ 31859504) і підприємством "Фортуна-плюс" (ЄДРПОУ 31367591), та стягнути з відповідачів судові витрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у продавця –товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" (ЄДРПОУ 31859504) було відсутнє право власності на об'єкти продажу, оскільки 16 березня 2006 року, тобто за тиждень до дати продажу, Вищим господарським судом України скасоване рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2003 року по справі № 2-8/15282-2003, яким було визнано право власності на об'єкти продажу за товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" (ЄДРПОУ 31859504), окрім того, вказана угода порушує інтереси позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 30 вересня 2008 року у справі № 2-19/8442-2008 задоволено позов Кримської Республіканської спілки споживчих товариств до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 березня 2006 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення спірного договору купівлі продажу торгівельних павільйонів літ.36, 37, 38, 39, 41, 42, 43, 44 загальною площею 264,9 м2, які знаходяться на території Центрального ринку у м. Сімферополь по вул. Кірова/Козлова, 1/11, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Фаворит" не було власником зазначених об'єктів.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Фаворит" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги, посилаючись на статтю 1 Господарського процесуального кодексу України, статтю 16 Цивільного кодексу України, стверджує, що позивач не має матеріального права на позов у цій справі, оскільки оспорюваний правочин ніяким чином не порушує його прав.
Крім того, заявник вказує на помилковість висновку суду першої інстанції стосовно находження в оренді позивача земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти, що виступили предметом спірного договору.
Також відповідач вважає, що місцевий господарський суд припустився порушення норм процесуального права, зокрема статті 77 ГПК України, що виразилось у розгляді справи без представника товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Фаворит", незважаючи на клопотання останнього про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника в іншому судовому процесі.
В інший частині по суті наявних порушень, встановлених місцевим судом, відповідачем ніяких заперечень в апеляційній скарзі не наведено.
Письмові заперечення проти апеляційної скарги у матеріалах справи відсутні.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2009 року розгляд справи було відкладено на 11 лютого 2009 року.
За розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2009 року у складі судової колегії була проведена заміна суддів Голика В.С. та Борисової Ю.В. на суддів Лисенко В.А. та Черткову І.В.
У судовому засіданні, яке відбулось 11 лютого 2009 року, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Фаворит" апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представники другого відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників другого відповідача та третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2003 року по справі № 2-8/15282-2003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" (ЄДРПОУ 31859504) до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради та Сімферопольського МБРТІ за позивачем визнано право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Козлова, 1/11, також суд спонукав Сімферопольське МБРТІ провести державну реєстрацію об'єктів нерухомості за товариством.
Вказане рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2003 року по справі № 2-8/15282-2003 було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2006 року за касаційною скаргою Управління "Кримкоопринкторг", яке не приймало участі у справі, а справа передана на новий розгляд (арк.с.10-11).
23 березня 2006 року, тобто через тиждень після винесення постанови Вищим господарським судом України від 16 березня 2006 року, між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" (ЄДРПОУ 31859504) та підприємством "Фортуна - плюс" (ЄДРПОУ 31367591) був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу торгівельних павільйонів 36, 37, 38, 41, 42, 43, 44 та навісу - літнього майданчику № 39, які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Кірова, 1/вул.Козлова, 11, право власності на які було визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" (ЄДРПОУ 31859504) рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2003 року по справі № 2-8/15282-2003 (арк. с. 70).
Вважаючи зазначений договір таким, що не відповідає законодавству, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Спірні правовідносини з приводу визнання недійсним договору підлягають регулюванню нормами параграфу 2 глави 16 Цивільного Кодексу України та правилами статті 207 Господарського кодексу України.
Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Крім того, згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3, зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998 року №15 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до частини 1 статі 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Правилами статті 317 вказаного Кодексу встановлено, що право володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові.
Згідно з статтею 219 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Проте, на момент укладення договору купівлі –продажу, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2003 року по справі № 2-8/15282-2003 (тобто правовстановлюючий документ, який надав право розпоряджатись майном) вже було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2006 року, а згідно статті 11111 Господарського процесуального кодексу України постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" (ЄДРПОУ 31859504) продав об'єкти, які йому не належали, чим порушив вищенаведені норми Цивільного кодексу України.
Той факт, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2003 року по справі № 2-8/15282-2003, яким вирішено питання права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый Дом "Фаворит" (ЄДРПОУ 31859504) на об'єкти, що виступили предметом спірного договору, впливає на права позивача - Кримської республіканської спілки споживчих товариств, встановлено постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2006 року у вказаній справі.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, твердження заявника апеляційної скарги про те, що земельна ділянка, на якій знаходяться об'єкти, що виступають предметом спірного договору, не перебуває в оренді позивача –спростовуються матеріалами справи –договором оренди земельної ділянки 205-Р, який укладений між Сімферопольською міською радою та позивачем у справі. Відповідно до пункту 3.1. вказаного договору строк його дії встановлено до 31 листопада 2012 року (арк. с. 29).
Таким чином, судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про відсутність порушення оспорюванню угодою прав позивача.
Судова колегія не вбачає також порушень судом першої інстанції правил статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, а стаття 28 цього Кодексу не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.
Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, правових підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Фаворит" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2008 року у справі № 2-19/8442-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.А. Лисенко
І.В. Черткова
Суд | Севастопольський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.02.2009 |
Оприлюднено | 05.03.2009 |
Номер документу | 3063639 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Голик В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні