Постанова

від 31.01.2009 по справі 5020-12/581

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-12/581

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

28 січня 2009 року   Справа № 5020-12/581

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача:  не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Садовод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 02.12.2008 у справі № 5020-12/581

за позовом           корпорації "Хімагрострой" (вул. Надеждінцев, 1/5, к. 22, м. Севастополь, 99011)

до           Державного підприємства "Садовод" (вул. Севастопольська, 76, Верхньосадове, м. Севастополь, 99802); (представнику: Трофімовій Галині Іванівні, 95058, м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 7, кв. 32)

про стягнення заборгованості за договорами поставки в розмірі 216373,70 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.12.2008 у справі № 5020-12/581 позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства „Садовод” на користь Корпорації „Хімагробуд” заборгованість в розмірі в розмірі 216374,70 грн. (у тому числі 166939,30 грн. - основна заборгованість, 43616,12 грн. - індекс інфляції, 5819,28 грн. - 3% річних), державне мито в сумі 2163,73 грн., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу - 118,00 грн.

В основу рішення головним чином покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме статті 525, 526 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов'язальні відносини сторін. Крім того, судом були враховані положення статті 625 цього кодексу, якими передбачена сплата річних процентів та витрат пов'язаних з індексом інфляції.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

Так, відповідач вважає, що суд повинен був повернути позовну заяву на підставі частини 1 пункту 5 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявлені вимоги є неоднорідними.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на неправомірний розгляд справи у його відсутності.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Садовод" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2003 між корпорацією "Хімагрострой" та Державним підприємством "Садовод" укладено договір про поставку нафтопродуктів на умовах відстрочення платежу № 17/1 (том 1, а. с. 8), відповідно до умов якого позивач протягом дії договору поставляє по заявкам, а відповідач отримує та сплачує паливно-мастильні матеріали.

Згідно пункту 7.1. договору строк його дії встановлений до 31.12.2002 та вважається пролонгованим щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну не надходить відмова однієї з сторін.

Відповідно до пункту 4.1 відповідач зобов'язаний повністю оплачувати кожну партію отриманих ПММ переводом грошових коштів на рахунок позивача протягом 10 банківських днів з моменту отримання ПММ згідно рахунків або по додатковому узгодженню сторін в інші строки, зазначені в додаткової угоді відповідача.

Згідно витратної накладної № 000000205 від 19.03.2007 (том 1, а. с. 13) позивачем було поставлено відповідачу нафтопродуктів на суму 15980,24 грн., з яких не оплачено 10830,19 грн.

Також, обставини справи свідчать про те, що 14.05.2007 між сторонами укладено договір № 59 про поставку нафтопродуктів на умовах відстрочення платежу (том 1, а. с. 10).

Розділом 1 даного договору передбачено, що позивач протягом дії договору поставляє по заявкам, а відповідач отримує та сплачує паливно-мастильні матеріали. Строк дії договору вставлений до 31.12.2007 та продовжений на 90 днів, починаючи з 02.01.2008 згідно додатковій угоді від 28.12.2007 (пункт 7.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1 відповідач зобов'язаний повністю оплачувати кожну партію отриманих ПММ переводом грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту отримання ПММ згідно рахунків або по додатковому узгодженню сторін в інші строки, зазначені в додаткової угоді відповідача.

В матеріалах справи є витратні накладні № 00000158 від 14.05.2007 на суму 16963,66 грн., № 0000208 від 25.05.2007 на суму 26928 грн., № 00000240 від 04.06.2007 на суму 27324 грн., № 00000253 від 01.06.2007 на суму 10614,70 грн., № 00000285 від 20.06.2007 на суму 16963,66 грн., № 00000355 від 09.07.2007 на суму 27203,03 грн., № 000000138 від 22.02.2008 на суму 20061,36 грн. (том 1, а. с. 14 - 20), якими підтверджується, що позивачем було поставлено відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 146058,41 грн., вартість поставлених ПММ по зазначеним накладним не сплачена відповідачем у повному обсягу.

Судом також встановлено, що 12.05.2008          між позивачем та відповідачем укладено договір про поставку нафтопродуктів на умовах відстрочення платежу № 59/08 (том 1, а. с. 11), відповідно до умов якого позивач протягом дії договору поставляє по заявкам, а відповідач отримує та сплачує паливно-мастильні матеріали. Строк дії договору вставлений до 31.12.2008 (пункт 7.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1 відповідач зобов'язаний повністю оплачувати кожну партію отриманих ПММ переводом грошових коштів на рахунок позивача протягом 5 календарних днів з моменту отримання ПММ згідно рахунків або по додатковому узгодженню сторін в інші строки, зазначені в додаткової угоді відповідача.

Згідно витратної накладної № 0000496 від 05.06.2008 (том 1, а. с. 21) позивачем було поставлено відповідачу нафтопродуктів на суму 50050,70 грн., з яких не оплачено 10050,70 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень  статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позов в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 166939,30 грн. (10830,19 грн. + 146058,41 грн. + 10050,70 грн.) є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

В частині вимог про стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних за прострочку виконання грошових зобов'язань, судова колегія виходить з наступного.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вказана норма щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми - кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного  одержання  чи  збереження  грошей нараховуються проценти за  користування  ними.

Перевіривши розрахунок суми вимог про стягнення 3 % річних, а також інфляційних втрат, колегія суддів вважає його вірним та повністю обґрунтованим нормами матеріального права.

Доводи відповідача про порушення судом норм процесуального права, а саме статті 63 Господарського процесуального кодексу України є неспроможними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 вищенаведеної статті суддя  повертає  позовну  заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог  або об'єднано  в  одній позовній заяві кілька вимог до одного чи  кількох  відповідачів і сумісний  розгляд  цих  вимог  перешкоджатиме  з'ясуванню  прав  і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Отже, дана процесуальна норма відноситься до оціночної категорії.  

У даному випадку, заявлені вимоги позивача основані на договорах про поставку нафтопродуктів, які за своїми умовами є тотожними і не перешкоджають  з'ясуванню  прав  і взаємовідносин сторін.

Посилання Державного підприємства "Садовод" на те, що місцевий господарський суд неправомірно розглянув справу у його відсутності є хибними, тому що чинне процесуальне законодавство не зобов'язує суд приймати рішення по суті лише при наявності явки обох сторін. Державне підприємство "Садовод" було повідомлено належним чином про час та місце слухання справи, що також підтверджується наявністю клопотання відповідача (том 1 , а. с. 57).

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Садовод" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 02.12.2008 у справі № 5020-12/581 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                В.А. Лисенко