Ухвала

від 26.03.2013 по справі к-40894/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року м. Київ К-40894/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Вербицької О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року по справі № 2а-4307/10/1670 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна хвиля «Сокіл-транзит» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2010 року Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Сокіл-транзит» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування акту Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Виробничо-комерційна фірма «Сокіл-транзит» від 30.08.2010 року №225; зобов'язання поновити позивача в електронному реєстрі платника ПДВ.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Сокіл-транзит» (ідентифікаційний код 35642476) зареєстровано як юридична особа 18.01.2008 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №683345. З 21.01.2008 року відповідач взятий на облік платника податків у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 21.01.2008 року № 25396.

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Сокіл-транзит» 20.02.2008 року зареєстровано як платник податку на додану вартість за місцем свого знаходження та присвоєно йому індивідуальний податковий номер 356424716031, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100099741.

27.08.2010 року комісією Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сокіл-транзит», яке оформлено актом № 225.

Підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сокіл-транзит» в якості платника податку на додану вартість слугував висновок відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб від 27.08.2010 року № 215, згідно якого позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність у платника права на збереження статусу платника податку на додану вартість, оскільки він не має податкового навантаження, тобто підприємство ухиляється від сплати податків.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Оскільки дана стаття встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість, суди прийшли до вірного висновку про неправомірне застосування відповідачем Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266.

Крім того, пункт 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року по справі №2а-4307/10/1670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Бившева Л.І. Вербицька О.В.