Постанова

від 28.03.2013 по справі 801/2373/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. (16:38) Справа №801/2373/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., за участю представників сторін:

від позивача - Шаров Ю.М.,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройЛідер Гіпс"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій.

Обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "СтройЛідер Гіпс" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача пов'язаних з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки, визнання протиправним та скасування наказу №64 від 10.01.12р., скасування податкових повідомлень - рішень від 14 лютого 2013 року №0002542204 та №0002552204.

Позовні вимоги, обґрунтовані порушенням відповідачем вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України, щодо порядку призначення і проведення перевірки, оскільки наказ та повідомлення про проведення перевірки позивач отримав вже після початку проведення перевірки, тому відсутні підстави для проведення позапланової перевірки, а також прийняття повідомлення-рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.03.2013р. відкрито провадження в адміністративній справі та після закінчення підготовчого провадження призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив останні задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином (про що в матеріалах справи мається відповідна розписка представника, а.с.109). В судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач у справі є юридичною особою (ЄДРПОУ 33375213) та знаходиться на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в м.Сімферополі АР Крим.

Як вбачається із наданих суду документів, наказом начальника ДПІ в м.Сімферополі №64 від 10.01.2013 року наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 11.01.2013 року тривалістю 5 робочих днів.

Як вбачається із наданого суду акту №299/22-3/33375213 від 18.01.2013 року Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійснені взаємовідносин з ТОВ «Спільне інвестування» за квітень 2011 року.

В результаті перевірки виявлені порушення вимог діючого податкового законодавства та зроблено висновки про зменшення від'ємного значення за квітень 2011 року в розмірі 1835грн., а також донараховано податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 2110 грн. у зв'язку із чим прийняті податкові повідомлення - рішення від 14 лютого 2013 року №0002542204 та №0002552204.

Згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як же вбачається із матеріалів справи даних інформаційних баз ДПС, а також матеріалів довідки фахівців відділу фінансових розслідувань виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Спільне інвестування».

Далі, відповідачем у відповідності до ст.ст.73,78 ПК України направся на адресу позивача запит №56892/10/22-3 від 27.11.12 р., щодо надання пояснень та документальних підтверджень про спільну діяльність із ТОВ «Спільне інвестування». Згідно відповіді на останній, позивачем повідомлено, що за квітень 2011 року між позивачем та ТОВ «Спільне інвестування» були фінансово - господарські взаємовідносини що підтверджується договором постачання №62 від 04.04.2011 року.

У відповідності до ст. 79 цього ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Оскільки позивач не надав належні пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит відповідача, суд приходить до висновку, що останній правомірно прийняв спірний наказ №64 від 10.01.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивча».

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. № 1844/11/13-10.

Між тим, в судовому засіданні із пояснень представників сторін встановлено, що повідомлення про проведення перевірки та відповідний наказ позивачем отримано лише 16.01.2013 року, тобто фактично після початку проведення самої перевірки, проведення якої почалось 11.01.2013 року за результатами якої складено акт перевірки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано відповідних доказів своєчасності направлення позивачу повідомлення та наказу про проведення перевірки.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що відповідач в порушення норм діючого податкового законодавства прийняв провів перевірку, а тому дії по проведенню позивачем перевірки підлягають визнанню протиправними та складення за наслідками останнього спірних податкових повідомлень-рішень.

Перевіряючи по суті фактично виявлені порушення, то відповідач в обґрунтування рішень посилається на нікчемність укладених господарських зобов'язань, які, на його думку, не можуть створювати наслідків у податковому обліку сторін.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій із ТОВ «Спільне інвестування» оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг.

Так, позивачем надані первинні бухгалтерські документи, фіксуючі факти здійснення господарських операцій з ТОВ «Спільне інвестування», а саме: договір поставки, витратні накладні, податкові накладні, податкові декларації.

Відповідно до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Судом встановлено, що ТОВ «Спільне інвестування» станом на квітень 2011 року було зареєстроване у якості юридичної особи та було платником ПДВ.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 01.04.2012 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройЛідерГіпс" в результаті якої складено акт №299/22-3/33375213 від 18.01.2013 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №№ 0002542204, 0002552204 від 14 лютого 2013 року.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройЛідер Гіпс" судовий збір у розмірі 114,70 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.