Постанова

від 03.04.2013 по справі 804/3794/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 р. Справа № 804/3794/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Світка Н.В.

за участю:

представника позивача Шевченко О.Г.

представника відповідача Федорової А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2013 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.12.2012 р. № 0008171501, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120 274,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 30 068,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Підприємством 11 січня 2011 р. подано уточнюючий розрахунок, в якому виправлено самостійно виявлену помилку за грудень 2009 р. та включено до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виписаних 31 грудня 2009 р. Передбачений чинним на момент виникнення правовідносин законодавством строк для подання уточнюючого розрахунку та заяв про повернення надміру сплачених коштів або про їх відшкодування становить 1095 днів. Положення податкового кодексу не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0008171501 від 19.12.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила наступне. Позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит в декларації за січень 2011 р. за рахунок податкових накладних за грудень 2009 р., оскільки зазначене суперечить положенням ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних зберігається за платником податку протягом 365 днів з дати складання податкової накладної. Зазначений строк пропущений позивачем. Враховуючи вказане, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія» зареєстроване як юридична особа 29.10.2007 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за ідентифікаційним кодом 35495905 та перебуває на обліку у Лівобережній міжрайонній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (а.с. 7, 8).

18.01.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія» було подано до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 р. (а.с. 29-30).

11.01.2011 р. позивачем надіслано поштою до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 31).

03.12.2012 р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія» у податковій звітності з податку на додану вартість щодо виявлених порушень.

За результатами перевірки складено акт № 5601/15-2/35495905 від 03.12.2012 р. (а.с. 9-11).

Перевіркою встановлено що в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія» до складу податкового кредиту за січень 2011 р. включено суму ПДВ за грудень 2009 р. в розмірі 120 274, 20 грн. за податкові періоди, по яких минуло 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Порушення призвело до заниження суми податкових зобов'язань за грудень 2011 року на 120 274, 20 грн. (а.с. 10).

На підставі акту перевірки № 5601/15-2/35495905 від 03.12.2012 р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0008171501 від 19.12.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 150 342,50, з яких за основним платежем - 120 274,00 грн. та 30 068,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 18).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до п. 15.1.1. ч. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 15.3.1. вказаного Закону України заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до ч. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону України якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. зазначено: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.»

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В період виникнення правовідносин був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» положення якого встановлюють право платника податку на виправлення помилки, допущеної в податковій декларації, зокрема, шляхом подання уточнюючого розрахунку не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

У разі, коли за результатами виправлення помилки виникає необхідність повернення надміру сплачених або невідшкодованих сум, такі суми можуть бути отримані платником лише в тому випадку, якщо з моменту здійснення переплати минуло не більше 1095 днів.

У відповідності до цих норм позивачем протягом 1 095 днів було використане право на виправлення помилки. Уточнюючий розрахунок, на підставі якого до складу податкового кредиту включено суму податкової накладної за грудень 2009 р., було подано в межах 1095 днів та до початку проведення перевірки.

На момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено право платника податків на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 днів з дати складання податкової накладної.

При цьому, законодавство, чинне на момент виникнення правовідносин, не містило зазначеної норми.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та п. 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р., суд приходить до висновку, що положення ст. 198 Податкового кодексу України не підлягали застосуванню при винесенні податкового повідомлення-рішення, оскільки звужують права платника податків.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0008171501 від 19.12.2012 р. не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 1 503,43 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.12.2012 р. № 0008171501, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120 274,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 30 068,50 грн.

Судові витрати в розмірі 1 503,43 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровська транспортно експедиційна компанія».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 08.04.2013 р.

Суддя О.С. Рябчук