Постанова

від 11.04.2013 по справі 826/1658/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2013 року 10:13 № 826/1658/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників сторін:

від позивача: Айвазбекової В.О.,

від відповідача: Житник Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «Віплан» простягнення заборгованості у розмірі 58 614,07 гривень,- В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віплан» (далі - відповідач, ТОВ «Віплан») про стягнення податкового боргу у розмірі 58 614,07 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем не сплачені до бюджету самостійно узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях за липень - грудень 2010 року, січень-листопад 2011 року, січень, травень-вересень 2012 року, штрафні (фінансові) санкції, застосовані податковим органом за несвоєчасну сплату податку на додану вартість та порушення податкового законодавства. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року відкрито скорочене провадження у справі, враховуючи пред'явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У строк, встановлений ухвалою суду, відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначав, що повідомлення про проведення перевірки йому не надсилалося, рішення про опис майна у податкову заставу приймалося без його участі, а підписи посадових осіб на податкових повідомленнях-рішеннях та акті перевірки є підробленими. Водночас, відповідач не оспорював наявність в нього спірної заборгованості по сплаті податку на додану вартість.

З огляду на подані відповідачем заперечення судом постановлено ухвалу від 05 березня 2013 року про розгляд справи № 826/1658/13-а в загальному порядку та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 11 квітня 2013 року представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених вище.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віплан» (код ЄДРПОУ 35208913) зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 05.06.2007 р. та перебуває на обліку як платник податку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків (а.с.7-16) обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 58 614,07 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

1. самостійно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість:

- №377098 від 30.08.2010 р. за липень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 963,00 грн. (а.с. 21-24);

- №415972 від 20.09.2010 р. за серпень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 102,00 грн. (а.с. 25-28);

- №486533 від 20.10.2010 р. за вересень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 481,00 грн. (а.с. 29-32);

- №566749 від 22.11.2010 р. за жовтень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 912,00 грн. (а.с. 33-36);

- №600235 від 20.12.2010 р. за листопад 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 061,00 грн. (а.с. 37-40);

- №668085 від 20.01.2011 р. за грудень 2010 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5 370,00 грн. (а.с. 41-44);

- №28905 від 21.02.2011 р. за січень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 065,00 грн. (а.с. 45-48);

- №117743 від 21.03.2011 р. за лютий 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 4 665,00 грн. (а.с. 49-52);

- №172896 від 19.04.2011 р. за березень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 599,00 грн. (а.с. 53-55);

- №246967 від 19.05.2011 р. за квітень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 353,00 грн. (а.с. 56-58);

- №279768 від 20.06.2011 р. за травень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 006,00 грн. (а.с. 59-61);

- №467783 від 27.10.2011 р. за червень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5 193,00 грн. (а.с. 68-70);

- №406449 від 22.08.2011 р. за липень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 19,00 грн. (а.с. 62-64);

- №463983 від 24.10.2011 р. за серпень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 825,00 грн. (а.с. 65-67);

- №462563 від 20.10.2011 р. за вересень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 349,00 грн. (а.с. 71-73);

- №516681 від 12.12.2011 р. за жовтень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 886,00 грн. (а.с. 74-76);

- №517525 від 15.12.2011 р. за листопад 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 580,00 грн. (а.с. 77-79);

- №4866 від 20.02.2011 р. за січень 2012 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3 800,00 грн. (а.с. 80-82);

- №9035363481 від 20.06.2012 р. за травень 2012 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 445,00 грн. (а.с. 83-85);

- №9042454628 від 20.07.2012 р. за червень 2012 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 988,00 грн. (а.с. 86-88);

- №9047714582 від 09.08.2021 р. за липень 2012 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1 182,00 грн. (а.с.89-91);

- №90575110673 від 20.09.2012 р. за серпень 2012 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 331,00 грн. (а.с.92-94);

- №90648844626 від 20.10.2012 р. за вересень 2912 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 765,00 грн. (а.с.95-97).

2. винесених податковим органом податкових повідомлень - рішень:

- №5796/1540 від 15.10.2012 р., яким до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 166,40 грн. (а.с.19);

- №19952/1505 від 15.10.2010 р., яким до відповідача було застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 190,22 грн. (а.с.17).

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем суми податкових зобов'язань, податковим органом було нараховано пеню у розмірі 156,15 грн.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, які були самостійно визначені відповідачем у податкових деклараціях за липень - грудень 2010 року, а також донараховані відповідачу згідно з податковим повідомленням-рішенням №19952/1505 від 15.10.2010 р., виникли у період, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовуються норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкові зобов'язання по податку на додану вартість, визначені у поданих позивачем податкових деклараціях №377098, №415972, №486533, №566749, №600235, №668085, є узгодженими з дня подання відповідних податкових декларацій. При цьому, податкові зобов'язання, самостійно визначені в податкових деклараціях, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають (п. 5.1. Закону № 2181).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість не були сплачені відповідачем в повному обсязі.

Згідно з п.п.4.2.2 Закону 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з положень пп. 5.2.2, пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 у випадку оскарження рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку, такі зобов'язання вважаються узгодженими у день закінчення, відповідно, процедури адміністративного оскарження або у день набрання законної сили рішенням суду.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення №19952/1505 від 15.10.2010 р. в адміністративному або судовому порядку відповідачем суду не надано, відтак, визначене податковим органом податкове зобов'язання, відповідно до пп.5.2.2, пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 вважається узгодженим.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки вищевказані суми податкових зобов'язань (з урахуванням сум штрафних (фінансових) санкцій) не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1 Закону № 2181, ці суми податкових зобов'язань набули статусу податкового боргу.

З приводу податкових декларацій №28905, №117743, №172896, №246967, №279768, №467783, №406449, №463983, №462563, №516681, №517525, №4866, №9035363481, №9042454628, №9047714582, №90575110673, №90648844626, податкового повідомлення-рішення №5796/1540 від 15.10.2012 р. суд зазначає, що вказані податкові зобов'язання виникли після 01 січня 2011 року, коли набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ), тому правовідносини щодо стягнення суми боргу в даній частині регулюються нормами даного Кодексу.

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що податкові зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість №28905, №117743, №172896, №246967, №279768, №467783, №406449, №463983, №462563, №516681, №517525, №4866, №9035363481, №9042454628, №9047714582, №90575110673, №90648844626, відповідно до положень п.54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідних декларацій та оскарженню не підлягають.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем не були сплачені в повному обсязі.

Відповідно до п. 58.1 ПКУ, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПКУ податкові зобов'язання, визначені контролюючими органами, вважаються узгодженими у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення №5796/1540 від 15.10.2012 р. в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначене податковим органом податкове зобов'язання, відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ вважається узгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПКУ визнаються податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому, надсилання окремої податкової вимоги на суму консолідованого податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога №1/6853 від 02.09.2010 р. на суму наявного на той час податкового боргу у розмірі 956,30 грн. була направлена відповідачу в порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 р. № 2181-III. Вказана вимога була направлена відповідачу поштою та вручена йому 11.04.2011 р., про що свідчать копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.98).

Вказана податкова вимога була вручена відповідачу в період дії Податкового кодексу України, який не передбачає направлення платнику податків другої податкової вимоги.

Розділ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не передбачає виставлення вимог наново у разі надіслання їх у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, як наголошено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12, орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Податкова вимога відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржена та є чинною на час розгляду даної справи.

Оскільки податковий борг ТОВ «Віплан» до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нова вимога прийняттю не підлягала, оскільки у податкового органу відсутні повноваження направляти платнику податків наступну податкову вимогу до повного погашення боргу, визначеного у попередній податковій вимозі.

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Позивачем надано суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Відповідачем не надано суду доказів погашення податкового боргу, а в запереченнях проти позову ним було визнано наявність й нього податкового боргу.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на неправомірні дії податкового органу під час проведення перевірок та прийнятті рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки відповідні дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС позивачем не оскаржувались.

Крім того, правомірність податкових повідомлень-рішень не є предметом доказування у даній справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення такого боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування податкових зобов'язань не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими такі зобов'язання нараховані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2012 року у справі №К-100088/09.

У пункті 95.2 статті 95 Кодексу зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Виходячи із зазначених норм законодавства, орган державної податкової служби має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом після спливу 60 календарних днів з моменту надсилання податкової вимоги такому платнику податків, при цьому додавши до подання такі докази.

У разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом виникає після збільшення суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу, зміст якої наведено вище.

Відтак, право на звернення податкового органу до суду з позов про стягнення податкового боргу пов'язується з перебігом 60-денного строку після направлення податкової вимоги та/або закінчення строку сплати податкових зобов'язань за «нововиниклим» податковим боргом.

Відтак, питання дотримання податковим органом порядку складання акту опису майна платника податків правового значення при вирішенні даної справи не має.

Крім того, позивач не скористався наданим Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 р. та Податковим кодексом України правом на оскарження податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Після проведених податковим органом заходів сума податкового боргу відповідачем в повному обсязі сплачена не була та залишається непогашеною у розмірі 58 614,07 грн.

Заборгованість позивача у вказаному розмірі підтверджується даними облікових карток платника ПДВ, а суми коштів у колонці 3 «нараховано або зменшено» та колонці 4 «сплачено/повернуто» співвідносяться з сумами, зазначеними позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди та податкових повідомленнях-рішеннях ДПІ, наданих позивачем.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 58 614,07 грн., суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віплан» (ідентифікаційний код 35208913; адреса: м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, будинок 26 А, квартира 42 ) на користь Державного бюджету України заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 58 614,07 гривень (п'ятдесят вісім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 07 копійок) на рахунок №31119029700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37995466, банк ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 12.04.2013 р.