Постанова

від 11.04.2013 по справі 812/2620/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2013 року Справа № 812/2620/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Склярової І.А.

та

представників сторін:

від позивача - Каменєв О.О. (довіреність від 08.08.12 № 12149/10)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

до товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія»

про накладання арешту на грошові кошти та інші цінності платника податків,

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія», в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову від 03 квітня 2013 року за № 07063/10 (арк. справи 39), просить накласти арешт на грошові кошти та інші цінності платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія», що знаходяться в банках боржника, а саме: в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) поточний рахунок № 26007098852701, в філії ПАТ «Кредитпромбанк» м. Луганськ (МФО 364382) розрахунковий рахунок № 26003476, в ПАТ «Кредитпромбанк» м. Луганськ (МФО 300863) розрахунковий рахунок № 260593333, на суму податкового боргу в розмірі 127993,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку як платник податків у Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби. Станом на 03 квітня 2013 року у відповідача виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 127993,24 грн., з яких 124593,24 грн. - основний борг, 3400,00 грн. - штрафні санкції. Підприємству 10 серпня 2011 року вручена податкова вимога від 02 серпня 2011 року № 135 з повідомленням про податковий борг в сумі 124593,24 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/195/2012 позов Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» про стягнення податкової заборгованості в сумі 124593,24 грн. задоволений, на виконання судового рішення виданий виконавчий лист. 24 липня 2012 року за № 10937/190, від 06 грудня 2012 року №№ 22175/190, 22176/190 та 22177/190 до ПАТ «Кредитпромбанк» та від 19 липня 2012 року № 11, від 30 листопада 2012 року №№ 301-303 до АТ «УкрСиббанк» направлені інкасові доручення, проте станом на 11 січня 2012 року стягнення заборгованості не відбулося. Крім того, згідно довідок відповідач не має на балансі основних фондів.

Згідно підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 31, довідковий лист). За закінченням терміну зберігання згідно довідки форми 20 на адресу Луганського окружного адміністративного суду 28 березня 2013 року повернулось поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу відповідача (арк. справи 34). Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» з 12 лютого 2007 року знаходиться на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби як платник податків, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 12 лютого 2007 року № 67/290-54 (арк. справи 7).

У відповідності із вимогами Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 347034712066, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23 лютого 2007 року № 100023351 (арк. справи 8).

На виконання вимог пункту 54.1 статті 54 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» подало до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року (зареєстрована у позивача 20 липня 2011 року № 26187), в якій визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 125000,00 грн., з урахуванням наявної переплати в сумі 406,76 грн. несплачений залишок якої складає 124593,24 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (арк. справи 9-10, 26-29, 42).

В порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, самостійно суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій податковій декларації, не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг.

Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Частиною 1 статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі акта від 26 жовтня 2012 року № 1503/153-34703473 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року № 0002231600 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» суми грошових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» в сумі 3400,00 грн., у тому числі 0 грн. - за основним платежем, 3400,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 45-46, 49).

Відповідно до абзацу 1 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року № 0002231600 надсилалось товариству з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, на адресу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби повернулось поштове відправлення із податковим повідомленням-рішенням, направлене на адресу відповідача, з зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання», а відтак податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року № 0002231600 вважається врученими відповідачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 14 грудня 2012 року (арк. справи 49, 49 на звороті).

Податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 05 грудня 2012 року № 0002231600 відповідач ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржував.

В порушення вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України сума грошових зобов'язань з податку на додану вартість протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, відповідачем не сплачена, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (арк. справи 26-29, 42).

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України 10 серпня 2011 року Алчевська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області Державної податкової служби вручила товариству з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» податкову вимогу від 02 серпня 2011 року № 135, про що свідчить особистий підпис директора підприємства на корінці податкової вимоги (арк. справи 16).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» транспортні засоби, земельні ділянки, право власності на об'єкти нерухомого майна по м. Алчевську відсутні (лист відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи з обслуговування м. Алчевська та Перевальського району УДАІ ГУМВС України в Луганській області від 26 жовтня 2012 року № 1251 (арк. справи 14, 14 на звороті), лист відділу Держкомзему у м. Алчевську Луганської області від 19 листопада 2012 року № 1160 (арк. справи 12), лист комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» від 26 жовтня 2012 року № 2014 (арк. справи 13). Із останньої податкової звітності з податку на прибуток підприємства - податкової декларації за ІІ-ІV квартали 2011 року від 09 лютого 2012 року № 46988 та фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 1 січня 2012 року від 15 лютого 2012 року № 48556 вбачається, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» відсутні будь-які оборотні та необоротні активи (арк. справи 43-44). Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» не забезпечено майном для погашення податкового боргу.

Згідно статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У відповідності із пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

З урахуванням положень статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 89.6 статті 89 Податкового кодексу України якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

На час виникнення спірних правовідносин Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби був затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1043 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1438/18733 (діяв до 09 грудня 2011 року).

Відповідно до вимог статті 89 Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1043 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1438/18733, Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби прийнято рішення від 09 серпня 2011 року № 25769/24 про опис майна товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» у податкову заставу та складено акт від 16 серпня 2011 року № 26466/240 опису майна, право власності на яке платник податків набуде у майбутньому, на суму 124593,24 грн. (арк. справи 52).

18 серпня 2011 року за реєстраційним номером 11513962 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрована податкова застава активів товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» згідно з актом опису від 16 серпня 2011 року № 26466/240 (арк. справи 51).

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також приписи підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якими закріплено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, вимоги податкового органу про накладення арешту на кошти в розмірі 127993,24 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 15 квітня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 16, 20, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» про накладення арешту на грошові кошти та інші цінності платника податків задовольнити повністю.

Накласти арешт на грошові кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія» (ідентифікаційний код 34703473, місцезнаходження: 94217, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Горького, буд. 99-А) в сумі 127993,24 грн. (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні двадцять чотири копійки) за податковим боргом з податку на додану вартість, які знаходяться на поточному рахунку № 26007098852701 у акціонерному товаристві «УкрСиббанк», МФО 351005; на розрахунковому рахунку № 26003476 у філії публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» м. Луганськ, МФО 364382; на розрахунковому рахунку № 260593333 у публічному акціонерному товаристві «Кредитпромбанк» м. Луганськ, МФО 300863, до повного погашення зазначеного податкового боргу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 15 квітня 2013 року.

Суддя Т.І. Чернявська