Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/5233/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5233/13 09.04.13 За позовом Київської міської клінічної лікарні №1;

до Вищого навчального закладу «Інститут екології та медицини»;

про стягнення 409 167,75 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Маковська Т. С., представник, довіреність №42 від 08.01.2013 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2013 р. порушено провадження у справі №910/5233/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у сумі 280 123,86 грн., заборгованість по комунальним послугам та експлуатаційним витратам у сумі 66 592,99 грн., заборгованість по податку на землю в сумі 31 755,00 грн., пеню в розмірі 15 005,43 грн., 15 690,47 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, а також 8 183,36 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою відділу канцелярії на звороті ухвали про порушення провадження у справі, яка свідчить про направлення вказаного документу на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, однак повноважних представників в судове засідання не направив, письмовий відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Київською міської клінічною лікарнею №1 (орендодавець) та Вищим навчальним закладом «Інститут екології та медицини» (орендар) було укладено попередній договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 16.10.2008 року №516/516 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (приміщення) за адресою: вул. Харківське шосе, 121, корп. 3, для здійснення діяльності у галузі освіти.

Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом оренди є:

- нежиле приміщення загальною площею 1500,00 кв. м., в т. ч. на 1, 2, 5, 6 поверхах 1500,00 кв. м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору;

- устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з 2.3. договору, опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року №34/91, та на дату підписання договору становить 19 грн. 84 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 29 753,82 грн., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору на дату підписання договору, становить 23 грн. 80 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 35 704,58 грн.

У п. 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

У п. 4.2. договору зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.9. договору, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.

У місячний термін після укладення цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач надав суду акт приймання-передачі приміщення від 01.12.2008 року до попереднього договору оренди від 01.12.2008 року, відповідно до якого позивач передав відповідачеві в оренду орендоване приміщення.

Згідно з п. 7.5. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період дії договору оренди.

В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 121 від 31.03.2012 року, орендар повернув, а орендодавець прийняв орендоване нежитлове приміщення загальною площею 1500,00 кв. м. за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 121 31 березня 2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року №34/91, та на дату підписання договору становить 19 грн. 84 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 29 753,82 грн., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору на дату підписання договору, становить 23 грн. 80 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 35 704,58 грн.

У п. 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідач не виконував належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по сплаті орендних платежів за період з 10 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року в сумі 280 123,86 грн.

Також позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість по комунальним послугам та експлуатаційним витратам за період з 10 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року в сумі 66 592,99 грн.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п. 4.9. договору, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т. п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.

Тобто, комунальні та експлуатаційні витрати відповідач повинен сплачувати на користь спеціалізованих організацій, які надають такі послуги відповідно до умов укладених з ними договорів. Позивач не надав суду доказів того, що відповідач не уклав вказані договори і не сплатив належні кошти спеціалізованим організаціям за надані ними послуги, а також не надав доказів того, що саме позивачем замість відповідача була здійснена оплата вказаних послуг, не підтверджено розмір наданих послуг.

У своєму позові позивач також зазначає про існуюча у відповідача перед позивачем заборгованість по податку на землю за період з 10 листопада 2011 року по 31 березня 2012 року в сумі 31 755,00 грн. В той же час, договором не передбачено, що саме на відповідачеві лежить обов'язок здійснювати компенсацію податку на землю.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Необхідно звернути увагу на те, що, як вже зазначалося, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлена можливість стягнення пені за кожний день прострочення.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 31.01.2011 року у справі №41/103.

Господарський суд не вважає за можливе стягувати пеню з відповідача за прострочення сплати комунальних платежів та податку за землю, адже в цій частині відмовлено у задоволенні позовних вимог, тому береться до уваги лише пеня, передбачена п. 6.2. договору за прострочення сплати орендних платежів.

Позивач у своєму позові зазначає, що пеня за прострочення сплати орендних платежів становить 11 093,79 грн. і визначає період прострочення лише до 31.03.2013 року, хоча умовами договору передбачена можливість нарахування пені за весь період прострочення. Також позивач невірно вказує початок періоду прострочення з 10 числа поточного місяця, хоча вказаний день є останнім днем, коли відповідач може здійснювати сплату орендних платежів, а нарахування штрафних санкцій починається лише з 11 числа.

Здійснивши перерахунок розміру пені, господарський суд прийшов до висновку, що її розмір становить більше, ніж того просить позивач за прострочення сплати саме орендних платежів, а тому стягненню з відповідача підлягає пеню у сумі 11 093,79 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Аналогічно із вищевикладеними положеннями з приводу часткової відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, господарський суд відмовляє у стягненні трьох відсотків річних з простроченої суми за надані комунальні та експлуатаційні послуги, а також за компенсацію податку на землю.

Зважаючи на це, залишаються позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11 673,10 грн. трьох відсотків річних за прострочення сплати орендних платежів.

Розмір трьох відсотків річних після здійсненого господарським судом перерахунку і з врахуванням правильного початку періоду прострочення, становить 9 908,73 грн.

Зважаючи на вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги Київської міської клінічної лікарні №1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вищого навчального закладу «Інститут екології та медицини» (інд. 02121, м. Київ, вул. Вакуленчука, 50-А, код ЄДРПОУ 22942820) на користь Київської міської клінічної лікарні №1 (інд. 02091, м. Київ, Харківське шосе, 121, код ЄДРПОУ 26064374) 280 123 (двісті вісімдесят тисяч сто двадцять три) грн. 86 коп. заборгованості по сплаті орендних платежів, 11 093 (одинадцять тисяч дев'яносто три) грн. 79 коп. пені, 9 908 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 73 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 6 022 (шість тисяч двадцять дві) грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 12.04.2013 р.