Рішення

від 12.04.2013 по справі 925/427/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року Справа № 925/427/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: Кончін В.Г. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного підприємства "Альтіма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси -Дніпро" про стягнення 587 250,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 587 250,29 грн., з яких 485 101,00 грн. безпроцентної позики, 7 758,17 грн. як 3% річних та 94 391,12 грн. пені на підставі укладеного між сторонами договору безпроцентної позики № 4 від 03.01.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю, та просить їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, в останнє засідання направив суду телеграму, в якій борг перед позивачем визнає в повному обсязі та просить розгляд справи проводити без його участі.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними документами.

Заслухавши доводи і пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

03 січня 2012 року між сторонами по справі було укладено договір безпроцентної позики № 4 (а.с. 16), за умовами якого позивач (далі - Позикодавець) зобов'язався надати відповідачу (далі - Позичальнику) безвідсоткову позику (далі - позика) у вигляді грошових коштів в сумі 5 200 000,00 грн. строком до 31 грудня 2012 року (п. 2.1, 4.1. Договору), а Позичальник зобов'язався прийняти дану позику і повернути її Позикодавцеві в обумовлений цим Договором строк (п.п. 5.1 договору).

Згідно п. 4.2. Договору строк користування позикою може бути продовжений тільки за домовленістю сторін.

Доказів про продовження строку користування позикою за згодою сторін у справу не надано.

Згідно п. 5.1 Договору, по закінченню строку, вказаного в п. 4.1 даного Договору, Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві суму позики в повному обсязі на розрахунковий рахунок позикодавця-позивача.

Доказів визнання даного договору недійсним сторонами у справу не надано і заперечень з цього питання в ході розгляду справи не висловлено.

За своїм юридичним змістом укладений між сторонами договір є договором позики та відповідає змісту ст. 1046, 1047 ЦК України у відповідності до яких, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договір безпроцентної позики № 4 від 03.01.2012 р. сторонами виконувався, однак відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, остаточно не повернувши позивачу кошти за отриманою позикою.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позику в загальній сумі 5 188 229,00 грн. позивач перерахував відповідачу платіжними дорученнями, копії яких надані у справу за період з 28.02.2012 р. по 02.08.2012 р. із посиланням на договір між сторонами № 4 від 03.01.2012 р. у рядку призначення платежу.

Заперечень проти неотримання коштів позики відповідач суду не надав.

Позичені кошти повернені 31.12.2012 р. у повній сумі не були, з чого і виник спір.

За доводами позивача, що також підтверджується і наданими у справу копіями платіжних доручень, на повернення отриманої фінансової позики відповідач по справі сплатив лише 4 703 128,00 грн. і залишок боргу таким чином становить лише 485 101,00 грн.

Доказів про проведення розрахунку за позикою у більшій сумі відповідач суду не надав.

Залишок боргу за отриманою позикою у розмірі 485 101,00 грн. позивач просить стягнути із відповідача примусово.

Зобов'язання для відповідача по проведенню повного розрахунку за отриманою фінансовою позикою є таким, що настало з 31.12.2012 р., доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідачем суду не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 485 101,00 грн. залишку заборгованості за позикою.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач, користуючись своїм правом, нарахував відповідачу 7 758,17 грн. 3% річних. Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 7 758,17 грн., встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог, оскільки доказів сплати цих коштів відповідачем суду не надано.

У відповідності до п. 5.4. Договору між сторонами, в разі несвоєчасного повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцю штраф в розмірі 0,1% від несвоєчасно поверненої суми за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності п. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" установлено граничний розмір пені, що стягується: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Виходячи з того, що у п. 5.4. договору сторони домовилися про нарахування штрафу за кожний день прострочення, то фактично вони домовилися про встановлення санкції за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені, що випливає із порівняння порядку розрахунку штрафу та пені у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України.

У розрахунках позовних вимог позивач також просить суд стягнути пеню, а не штраф. Вимогу про стягнення пені суд задовольняє частково, з урахуванням наступного:

Позивач нарахував пеню за період з 01.01.2013 р. по 15.03.2013 р. в сумі 94 391,12 грн. з розміру 0,1% за кожний день прострочення.

Однак з урахуванням ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені слід обмежити подвійною обліковою ставкою НБУ.

Тому за належним розрахунком пеня в загальній сумі становить лише 38 790,88 грн.

Доказів проведення розрахунків по пені із позивачем відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 485 101,00 грн. залишку боргу за позикою, 7 758,17 грн. як 3% річних та 38 790,88 грн. пені за договором безпроцентної позики № 4 від 03.01.2012 р., укладеним між сторонами.

На підставі ст. 49 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача належить повна сума сплачених судових витрат у розмірі 11 745,01 грн. судового збору, оскільки спір виник з вини відповідача по справі.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро", ідентифікаційний код 32654330, Черкаська область, Городищенський район, с. Калинівка, вул. Леніна, 2 на користь Приватного підприємства "Альтіма", ідентифікаційний код 35523633, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137 кв. 140 -- 485 101,00 грн. позики, 7 758,17 грн. як 3% річних, 38 790,88 грн. пені та 11 745,01 грн. на відшкодування судових витрат.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських