Рішення

від 08.04.2013 по справі 910/4870/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4870/13 08.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» доТовариства з обмеженою відповідальністю «СК «Айрон» пророзірвання договору та стягнення 90 000,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Тищенко А.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» (надалі - ТОВ «АСС-Коростишівська паперова фабрика») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Айрон» (надалі - ТОВ «СК «Айрон») про розірвання договору та стягнення 90 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором №07-08 від 07.08.2012 р., у зв'язку з чим позивач просить розірвати такий договір та стягнути з відповідача суму передоплати у розмірі 90 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.04.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 49, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16015428 від 06.03.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2012 р. між ТОВ «АСС-Коростишівська паперова фабрика» (покупець) та ТОВ «СК «Айрон» (продавець) було укладено договір №07-08 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає, а покупець приймає товар - плита дорожна б/в 1 200 кв.м.

Згідно з п. 1.2 Договору вартість одного квадратного метра плити дорожньої складає 150,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що постачання товару здійснюється окремими партіями за домовленістю.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за товар здійснюються на підставі цього договору та/або рахунку-фактури, виставленого продавцем, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості поставленого товару, вказаного у рахунку, на поточний рахунок продавця.

На виконання умов Договору та на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур №РФ-000576 від 27.08.2012 р. та №РФ-001368 від 26.09.2012 р. позивач перерахував на користь відповідача 90 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №978 від 27.08.2012 р. та №1283 від 27.09.2012 р.

04.01.2013 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу, в якій вимагав повернути грошові кошти в розмірі 90 000,00 грн. або здійснити поставку товару згідно умов Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару за Договору.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються на підставі цього договору та/або рахунку-фактури, виставленого продавцем, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості поставленого товару, вказаного у рахунку на поточний рахунок продавця.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та сплата на користь відповідача передоплати у розмірі 90 000,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями №978 від 27.08.2012 р. та №1283 від 27.09.2012 р.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

04.01.2013 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу, в якій вимагав повернути грошові кошти в розмірі 90 000,00 грн. або здійснити поставку товару згідно умов Договору.

ТОВ «СК «Айрон» відповіді на лист направило, вимоги позивача стосовно поставки товару не виконало, грошові кошти у розмірі 90 000,00 грн. не повернуло.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невиконання відповідачем зобов'язання по поставці товару свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання оплаченого товару).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання по поставці товару, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

За таких обставин, внаслідок розірвання Договору відповідач зобов'язаний повернути суму отриманих в якості попередньої оплати коштів на яку не здійснено поставку товару (правова підстава володіння такими коштами відпала внаслідок розірвання Договору).

Як вбачається із платіжних доручень №978 від 27.08.2012 р. та №1283 від 27.09.2012 р., сума попередньої оплати на яку не здійснено поставку товару становить 90 000,00 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити (повернути) на користь відповідача суму передоплати у розмірі 90 000,00 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «СК «Айрон» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог, розірвання Договору та стягнення з ТОВ «СК «Айрон» на користь ТОВ «АСС-Коростишівська паперова фабрика» суми передоплати у розмірі 90 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» задовольнити повністю.

2. Розірвати договір №07-08 від 07.08.2012 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК «Айрон».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Айрон» (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 49; ідентифікаційний код 35996337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-Коростишівська паперова фабрика» (12501, Житомирська обл., Коростишівський р-н, м. Коростишів, вул. Пролетарська, 31; ідентифікаційний код 25313409) заборгованість у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 947 (дві тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.04.2013 р.

Суддя В.П. Босий