Рішення

від 08.04.2013 по справі 910/2846/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2846/13 08.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пластіклайн" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Систем" Простягнення 19 011,62 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластіклайн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Систем" про стягнення 19 011,62 грн.

Ухвалою від 18.02.2013 року було порушено провадження у справі № 910/2846/13 та призначено розгляд справи на 11.03.2013 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, а в судовому засіданні 11.03.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 11.03.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд даної справи на 25.03.2013 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про перенесення у Київській області та Києві робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, яке сталося 22-23 березня 2013 року", понеділок, 25.03.2013 року, було оголошено вихідним днем.

Оскільки 25.03.2013 року був вихідним днем, що унеможливлювало розгляд даної справи у зазначений час, суд призначив її розгляд на 08.04.2013 року о 10:50 год.

Представники сторін в судове засідання 08.04.2013 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.04.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластіклайн» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Систем» (у подальшому - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 19-В/11 (далі - договір), пунктом 1.1. якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується передавати у власність покупця промислові товари в погодженому сторонами асортименті, а покупець зобов'язується приймати ці товари і оплачувати їх на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість і асортимент товарів, що поставляються, визначаються на підставі заявок покупця й фіксуються у видаткових накладних і рахунках-фактурах, що є невід'ємними частинами цього договору. Прийняття товарів покупцем свідчить про узгодження сторонами договірних умов щодо кількості і асортименту товарів, що поставляються.

Пунктом 4.2. договору сторони узгодили, що покупець робить оплату партії товару впродовж 30 днів з моменту відвантаження товару із складу постачальника.

Згідно з абз. 2 п. 2.1. договору під партією товару в цьому договорі розуміються товари різного найменування та асортименту, що відвантажуються на адресу покупця за однією видатковою накладною.

На виконання умов договору, позивач поставляв, а відповідач приймав товар на загальну суму 177 187,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 159 892,95 грн., у зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 17 294,05грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 294,05 грн.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 17 294,05 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Позивач, керуючись п. 6.2. Договору, просить стягнути пеню в сумі 1 309,34 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку неоплати товару в термін, встановлений постачальником для оплати товару після закінчення терміну його реалізації, постачальник вправі вимагати від покупця сплати відсотків у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, сторони в пункті 6.2. Договору фактично збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, а не встановили відповідальність у вигляді пені.

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 408,23 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 408,23 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Систем» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 170, кв. 6, код ЄДРПОУ 34568013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластіклайн» (місцезнаходження : 02099, м. Київ. вул. Бориспільська, буд. 9, код ЄДРПОУ 37331820) 17 294 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 05 коп. - основного боргу, 408 (чотириста вісім) грн. 23 коп. - 3% річних та 1 602 (одну тисячу шістсот дві) грн. 01 коп. - судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.04.2013 року

Суддя О.М. Спичак