Постанова

від 03.04.2013 по справі 5011-15/19132-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа№ 5011-15/19132-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від ліквідатора (заявника): не з'явився;

від Державної податкової інспекціяї у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову господарського суду міста Києва від 16.01.2013

у справі № 5011-15/19132-2012 (суддя Хоменко М.Г.)

за заявою приватного підприємства "Міратех Телеком"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-15/19132-2012 за заявою приватного підприємства "Міратех Телеком" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс".

Постановою господарського суду міста Києва від 16.01.2013 у справі № 5011-15/19132-2012 за заявою приватного підприємства "Міратех Телеком" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс" останнє визнано банкрутом, визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - приватного підприємства "Міратех Телеком" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будресурс" в сумі 172 780,83 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута приватне підприємство "Міратех Телеком", підприємницьку діяльність банкрута завершено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.

Апеляційна скарга подається в порядку статті 91 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право на звернення до суду апеляційної інстанції третіх осіб, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Скаржник є державним органом, якому відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Учасники провадження у справі в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що усі учасники провадження у справі про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. N 2343-XII в редакції, що була чинною станом на дату прийняття оскарженої постанови суду від 16.01.2013 (надалі Закон) в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, процедура банкрутства передбачає можливість порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою ст. 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009року "Про судову практику у справах про банкрутство" (пункт 104).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі № 5/179, доказів її погашення боржником не надано. На підставі виданого на виконання названого рішення наказу господарського суду міста Києва від 15.11.2011 ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову від 07.12.2011 ВП № 30168628 про відкриття виконавчого провадження.

Згідно листа ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 11.01.2013 станом на 11.01.2013 при виконанні наказу господарського суду міста Києва від 15.11.2011 № 5/179 грошових коштів не стягнуто, майна, право власності на яке належить боржнику, не виявлено.

Отже, матеріалами справи підтверджується безспірність вимог ініціюючого кредитора у даній справі про банкрутство.

В апеляційній скарзі відсутні доводи, які спростовують факт наявності ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Крім того, згідно доданого до заяви про порушення провадження у даній справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.08.2012 до реєстру внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Згідно оскарженої постанови місцевий господарський суд обґрунтовано призначив ліквідатором банкрута приватне підприємство "Міратех Телеком" за клопотанням останнього.

Такі дії суду узгоджуються з положеннями статті 52 Закону про банкрутство, частиною другою якої передбачено, що при винесенні постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно порушив справу про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону, на законних підставах визнав боржника банкрутом, ввів ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора.

Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої постанови відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду міста Києва від 16.01.2013 у справі № 5011-15/19132-2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Справу № 5011-15/19132-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Верховець А.А.

Пантелієнко В.О.