Постанова

від 21.03.2013 по справі 801/939/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2013 р. (14:45) Справа №801/939/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника позивача - Смуток М.В., довіреність від 18.01.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Автохолдінг»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Автохолдінг» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000421501 від 10.01.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1392,00 грн., в тому числі за основним платежем 1392,00 грн., №0000331502 від 11.01.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 219,17 грн., №0000341502 від 11.01.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 188,17 грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем ПП «Укрторгпартнер», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з таким постачальником є нікчемними.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час розгляду адміністративної справи повідомлен належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 25.02.2013 року відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення на адміністративний позов, а також всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю нез'явившегося представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Автохолдінг» є юридичною особою (ідентифікаційний код 30741672), перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість з 25.04.2000 року, про що видане свідоцтво №200043974. (а.с.9-12).

Посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Крим-Автохолдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість у взаємовідносинах з ПП «Укртогпартнер» за період з 01.04.2011р. до 30.09.2011р.

За результатами перевірки складено акт №10430/15-2 від 25.12.2012 р. (а.с. 24-39), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Крим-Автохолдінг» вимог:

- п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 468 грн., в тому числі у 2 кварталі 2011 року на 924 грн., в 2-3 кварталі на 468 грн.

- п.185.1, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 407,34 грн. в результаті чого зменшено від'ємне значення за червень 2011 року (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) у сумі 219,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за липень 2011 року у сумі 98,00 грн., та за серпень 2011 року у сумі 90,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що враховуючи отримані матеріали зустрічних перевірок не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Укрторгпартнер» у зв'язку з відсутністю у нього об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст.22, ст. 188 Податкового кодексу України. Таким чином, встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Укртогпартнер» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ТОВ «Крим-Автохолдінг» отримувало документи на товари та послуги від ПП «Укрторгпартнер», яке має ознаки фіктивності.

За результатами перевірки, на підставі акту №10430/15-2 від 25.12.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000421501 від 10.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1392,00 грн., в тому числі за основним платежем 1392,00 грн., №0000331502 від 11.01.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 219,17 грн., №0000341502 від 11.01.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 188,17 грн. (а.с. 40-42).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 407,34 грн., сплаченого ПП «Укрторгпартнер», в складі ціни за отримані послуги.

Судом залучено до матеріалів справи податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, а саме: №327 від 22.06.2011 року на суму ПДВ 219,17 грн., №302 від 20.07.2011 року на суму ПДВ 98,17 грн., №279 від 18.08.2011 року на суму ПДВ 90,00 грн.(а.с.53, 55, 56).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП «Укрторгпартнер», оскільки не підтверджено зустрічною перевіркою фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначеного постачальника.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ТОВ «Крим-Автохолдінг» та ПП «Укрторгпартнер» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

20.06.2011 року між ТОВ «Крим-Автохолдінг» (Замовник) та ПП «Укрторгпартнер» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №21, відповідно до умов якого Замовник поручає, а Виконавець зобов'язується виконати послуги з кур'єрської доставки відправлень.

На виконання зазначеного договору позивач отримав від ПП «Укрторгпартнер» послуги з кур'єрської доставки відправлень, що підтверджується актами здачи-прийомки виконаних робіт б/н від 22.06.2011 року на загальну суму 1315,00 грн., в тому числі ПДВ 219,17 грн., №302 від 20.07.2011 року на загальну суму 589,00 грн., в тому числі ПДВ 98,17 грн., б/н від 18.08.2011 року на загальну суму 589,00 грн., в тому числі ПДВ 98,17 грн. (а.с.51, 52, 54).

Отримані послуги у повному обсязі сплачені позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень №3261 від 22.06.2011 р., №3334 від 20.07.2011 р., №3417 від 18.08.2011 р. та банківськими виписками по рахунку ТОВ «Крим-Автохолдінг».

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Нікчемність угод податковий орган мотивує тим, що згідно акту перевірки встановлена нікчемність угод ПП «Укрторгпартнер» зі своїми контрагентами.

Проте, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Позивачем від'ємне значення суми податку на додану вартість відображене у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2011 року відповідно до зазначених вимог податкового законодавства.

Оскільки відповідачем зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, виключно на підставі висновку про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, а судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, то податкові повідомлення - рішення №0000331502 та №0000341502 від 11.01.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення №0000421501 від 10.01.2013 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011р.) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарські операції зі своїми постачальними первинними документи, які мають усі передбачені Законом №996 реквізити.

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0000421501 від 10.01.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114,70 грн., які сплачені до бюджету згідно платіжних доручень №877 від 16.01.2013р. та №890 від 23.01.2013 р. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.03.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 26.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000421501 від 10.01.2013 року, №0000331502 від 11.01.2013 року, №0000341502 від 11.01.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, б.1/9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Автохолдінг» (95047, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, б. 6в, код ЄДРПОУ 30741672) судові витрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять)грн. 70коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.