Постанова

від 29.03.2013 по справі 826/572/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2013 року № 826/572/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Айті «Центр» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0006672250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айті «Центр» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0006672250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/572/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 04.02.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми валових витрат з податку на прибуток підприємств є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до валових витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України за письмовим клопотанням представників сторін та відсутності необхідності допиту свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2012 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення (надалі - ППР) №0006672250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 153421грн., в тому числі за основним платежем 153421грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0грн.

Підставою для прийняття вказаного спірного ППР стали висновки акту перевірки від 06.12.2012 №610/22-511/31752423, згідно яких перевіркою встановлено порушення п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.22.1 ст.22, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1, н.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 153421грн., в тому числі за ІІ-ІІІ квартали 2011 в сумі 153421гривень

Як вбачається з Акту перевірки, а також письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання в сумі 153421грн., ґрунтується на наступних обставинах.

Так, від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС до відповідача надійшов акт від 14.06.2012 №1363/22-520/31942300, за висновками якого угоди ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» та ТОВ «Айті «Центр» в серпні 2011 визнано нікчемними на підставі тверджень податкового органу щодо проведення транзитних господарських операцій контрагента позивача ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» з третіми особами (ТОВ «Дек Україна», ТОВ «Остін Трейд»), з якими позивач безпосередньо у господарсько-правові взаємовідносини не вступав.

Податковий орган також посилається на наявність кримінальної справи, порушеної 10.01.2012 СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за фатом фіктивного підприємництва щодо створення ТОВ «Остін Трейд» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

На думку податкового органу, вказаний акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС а також порушена кримінальна справа є достатніми доказами нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом, згідно ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК Україна.

Однак, на думу суду, вказані обставини не можуть бути безумовним доказом нікчемності та безтоварності правочинів між позивачем та ТОВ «Євроконсалтинг Софт», враховуючи наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, в тому числі на підставі висновків спеціаліста №159 від 21.09.2011, згідно якого підпис на договорі №69 від 15.07.2011 виконаний не ОСОБА_1 (директором ТОВ «Остін Трейд»), а іншою особою.

Більш того, посилання відповідача в акті перевірки на статті 215, 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставин, на які посилається відповідач (наявність кримінальної справи, висновок спеціаліста №159 від 21.09.2011, обставини, викладені в акті перевірки ТОВ «Євроконсалтинг Софт»), жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності правочинів між позивач та ТОВ «Євроконсалтинг Софт», адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, наявності якого, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Більш того, як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Айті «Центр» до перевірки надано первинні документи, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» у серпні 2011 року, а саме:

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СФ-010801 від 01.08.2011 на загальну вартість робіт (послуг) без ПДВ 333524,17 грн., ПДВ - 66701,83 грн. (послуги з оновлення ПЗ SYMC ENDPOINT PROTECTION 12/0 RENEWAL BASIC - 12 MONTHS REWARDS BAND E для 9113 об'єктів захисту);

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СФ-020801 від 02.08.2011 на загальну вартість робіт (послуг) без ПДВ 333524,17 грн., ПДВ - 66704,83грн. (послуги з оновлення ПЗ SYMC ENDPOINT PROTECTION 12/0 RENEWAL BASIC - 12 MONTHS REWARDS BAND E для 9 113 об'єктів захисту);

Рахунок-фактура №СФ-040801 від 04 серпня 2011 року, відповідно до якого загальна сума послуг (послуги з оновлення ПЗ SYMC ENDPOINT PROTECTION 12/0 RENEWAL BASIC - 12 MONTHS REWARDS BAND E для 18226 об'єктів захисту) складає 800458,00 грн. (без ПДВ - 667048,33грн., ПДВ - 133409,67грн.).

Господарські операції позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Євроконсалтинг-Софт» (код ЄДРПОУ 31924300) були повністю відображені ТОВ «Айті «Центр» в складі витрат Декларації з податку на прибуток за податковий період ІІ-ІП квартали 2011, що відповідачем також не заперечується.

Слід зазначити, що згідно належним чином завіреної копії виписки по рахунку позивача №26003310002511.980 за 05.08.2011, ТОВ «Айті «Центр» повністю проведено оплату наданих послуг в сумі 800458грн.

Наявність економічної мети господарських взаємовідносин позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями Договору №807220-172-172 від 18.07.2011, специфікацією послуг з оновлення ПЗ, акту здачі-приймання наданих послуг №13 від 05.08.2011, податковою накладною №1 від 03.08.2011, випискою по рахунку в АТ «Прокредит Банк», згідно яких отримані від контрагента послуги були реалізовані позивачем на ВАТ «Укртелеком» за вищою ціною, що сприймається судом як належний доказ ділової мети при укладенні та виконанні господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Єврокосналтинг Софт».

Отже, є можливим прийти до висновку, що податковий орган, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що містяться у вказаних (наданих до перевірки) документах, помилково прийшов до висновку про збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, посилаючись на нікчемність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток як висновок спеціаліста та/або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, викладених в актах перевірок інших ДПІ по іншим суб'єктам господарювання, а фактичність господарських операцій позивача з ТОВ «Євроконсалтинг Софт» підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна.

Досліджені судом первинні бухгалтерські, податкові документи, які зазначені вище, оформлені у відповідності до вимог вказаних статей Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно вимог ст.201 ПК України, п.3 Порядку заповнення, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки №610/22-511/31752423 від 06.12.2012 спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом нікчемними, та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивач, як юридична особи був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був платником податку на прибуток на загальних підставах.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками/виконавцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування валових витрат, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання податкового повідомлення-рішення від 21.12.2012 №0006672250 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Айті Центр», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті «Центр» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 21.12.2012 №0006672250.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айті «Центр» (код ЄДРПОУ 31752423 адреса: 04071, м.Київ, Подільський район, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 1/2) судові витрати в сумі 1534,21 (одна тисяча п'ятсот тридцять чотири) грн. 21коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04080, м. Київ, вулиця Турівська, 12).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.