Постанова

від 18.03.2013 по справі 801/1749/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2013 р. (16:58) Справа №801/1749/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустройства і проектування"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС № 0001192301 від 06.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Кримбудіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553) за період вересень 2010р., за результатами якої Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби дійшла висновку про нікчемність та безтоварність укладених з цим підприємством угод.

Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбувались реально, отримання та оплата товарів та послуг підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що за результатами проведених перевірок контрагента позивача були зроблені висновки щодо неможливості здійснення ним операцій купівлі-продажу ТМЦ та надання послуг (робіт).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №00513550 від 21.09.2004 року.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: надання послуг у рослинництві облаштування ландшафту, діяльність агентств нерухомості, діяльність пов'язана з банками даних, діяльність у сфері інжинірингу, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології.

Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування" позапланова документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Кримбудіндустрія» (ЄДРПОУ 32100553) за період вересень-жовтень 2010р., за результатами якої було складено акт №78/22.1/31763629/9 від 18.01.2013 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 15478,00 грн., у тому числі: - за вересень 2010 року в сумі 7145,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 8333,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0001192301 від 06.02.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15478,00 грн. за основним платежем, та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3869,00 грн.

Не погодившись з зазначеним актом перевірки позивач надав заперечення від 23.01.2013 до начальника ДПІ у м. Ялті АРК ДПС Пашину С.А.

Листом від 30.01.2013 року за № 745/10/22.1 ДПІ у м. Ялті АРК ДПС висновки акта від 18.01.2013 №78\22.1/31763629/9 документальної позапланової невиїзної перевірки визнано такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення від 23.01.2013 залишені без задоволення.

Не погодившись з зазначеними висновками, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою.

Судом встановлено, що до ДПІ у м. Ялті надійшов акт "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Кримбудіндустрія" від 24.04.2012 року, яким було встановлено, що діяльність цього підприємства була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкових зобов'язань, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість є нікчемність внаслідок безтоварності укладених ним договорів з ТОВ "Кримстройиндустрія".

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом 25.06.2010 року між позивачем та ТОВ "Кримстройиндустрія" був укладений договір №258 на надання послуг по виконанню комплексу топографо-геодезичних робіт по топографічній зйомці масштабу 1:500 земельної ділянки, розташованої в районі газової заправки у м. Ялті, АР Крим.

09.09.2010 року між позивачем та ТОВ "Кримстройиндустрія" був укладений договір №10/254 на надання послуг по виконанню комплексу топографо-геодезичних робіт по топографічній зйомці масштабу 1:500 земельної ділянки, розташованої: АР Крим, м. Ялта, смт. Санаторне, Фороської селищної ради, вул. Гагаріна, 15.

ТОВ «Інститут екології, землеустрою і проектування» у вересні 2010р., відповідно до виставленого ТОВ «Кримбудіндустрія» рахунків №376 від 09.09.10р. та №404 від 20.09.10р., здійснено оплату у сумі 92870,70 грн., в т.ч. ПДВ 15478,45грн. - за топографо-геодезичні роботи (платіжне доручення №763 від 10.09.2010р. у сумі 42870,70 грн., №9644 від 30.09.10р. у сумі 50000 грн.).

Відповідно до актів приймання виконаних робіт:

1) від 10.09.2010р., проведено роботи по виконанню комплексу топографо-геодезичних робіт (кадастрова зйомка території М 1:500 земельної ділянки, орієнтировочною площею 4,3 га), розташованої за адресою: м.Ялта, смт. Санаторне, Фороської селищної ради, вул. Гагаріна, 15. Вартість виконаних робіт складає 42870,70 грн., в т.ч. ПДВ 7145,12 грн.

2) від 20.09.2010р., проведено роботи по виконанню комплексу топографо-геодезичних робіт по топографічній зйомці масштабу 1:500 земельної ділянки, розташованої в районі газової заправки у м.Ялті, АР Крим, орієнтировочною площею 8 га. Вартість виконаних робіт складає 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

ТОВ «Інститут екології, землеустрою і проектування» отримано від ТОВ «Кримбудіндустрія» податкові накладні:

1) №576 від 10.09.2010р. на загальну суму 42870,70 грн., в т.ч. ПДВ 7145,12 грн. - номенклатура податкової накладної: топографо-геодезичні роботи на земельній ділянці в смт. Санаторне, Фороської селищної ради, вул.Гагаріна, 15.

2) №603 від 20.09.2010р. на загальну суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. - номенклатура податкової накладної: топографо-геодезичні роботи на земельній ділянці в районі газової заправки у м.Ялті, АР Крим.

ТОВ "Кримстройиндустрія" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; його діяльність не припинена та на момент укладення та реалізації договору з позивачем, виписки податкової накладної підприємство мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 11.04.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не підтверджено факт поставки товару від ТОВ "Кримстройиндустрія" на адресу позивача, а отже видаткові накладні складені необґрунтовано, що свідчить про неправомірне віднесення понесених позивачем витрат до складу валових.

В періоді, що був предметом перевірки відповідача, вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивачем на підтвердження отриманих від його контрагентів послуг були надані належним чином оформлені акти здачі - приймання виконаних робіт (послуг), інша необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з ТОВ "Кримстройиндустрія", оплату одержаних послуг та відповідно правомірність віднесення витрат по їх придбанню до складу валових витрат.

Щодо посилань відповідача не необґрунтоване складання видаткових накладних, то в даному випадку позивачем таких документів на підтвердження реальності укладених угод взагалі не складалось. В той же час, правомірність складання актів здачі - приймання виконаних робіт, відповідач в своєму акті перевірки взагалі ніяким чином не спростовує.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок вищезазначених контрагентів позивача суд зазначає наступне.

Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), - є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Цим Законом було передбачено право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п. 1.7 Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст.. 7 Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Судом встановлено, що позивачем, за наслідками придбання у ТОВ "Кримстройиндустрія" послуг сформував в вересні та жовтні 2010 року податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованими на момент укладення цих угод платниками податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Будь-яких невідповідностей виписаних ТОВ "Кримстройиндустрія" накладних вимогам податкового законодавства, а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" № 165 від 30.05.2009 року в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено, у зв'язку з чим сума у розмірі 15478,45 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Таким чином, на думку суду, на момент укладення договорів з ТОВ "Кримстройиндустрія" позивач не міг та не повинен був передбачати порушення податкового законодавствами цим підприємством, а також контрагентами цього підприємства.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та прийняте на підставі акту перевірки №78/22.1/31763629/9 від 18.01.2013 року податкове повідомлення рішення № 0001192301 від 06.02.2013 року є протиправним, та має бути скасоване судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи у вигляді судового збору в сумі 193,47 грн.

В судовому засіданні 18.03.13 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 25.03.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС № 0001192301 від 06.02.2013 року

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут екології, землеустрою і проектування" судовий збір у розмірі 193,47 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.