Рішення

від 03.04.2013 по справі 910/4466/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4466/13 03.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Логістик Сервіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фам Інжиніринг» простягнення 7 800,87 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Данилик З.С. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Логістик Сервіс» (надалі - ТОВ «Євро Логістик Сервіс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фам Інжиніринг» (надалі - ТОВ «Фам Інжиніринг») про стягнення 7 800,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №01/11 від 01.11.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 500,57 грн. та 3% річних у розмірі 1 300,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.04.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16203668 від 28.03.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 р. між ТОВ «Євро Логістик Сервіс» (постачальник) та ТОВ «Фам Інжиніринг» (покупець) було укладено договір поставки №01/11 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується здійснювати поставки у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в кількості та вартості, яка узгоджена сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Згідно з п. 1.4 Договору конкретна кількість, асортимент та ціна партії продукції, що передається за даним договором, вказується у видаткових накладних на цю партію.

Пунктом 2.8 Договору покупець зобов'язується сплачувати вартість кожної придбаної за даним договором партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на п/р постачальника не пізніше 30 календарних днів з дати передачі партії продукції. За попередньою домовленістю між сторонами покупець може здійснювати попередню оплату вартості продукції.

Відповідно до п. 3.1 Договору у випадку недотримання строків сплати за отриману продукцію, вказаних у п. 2.8 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від відшкодування збитків, нанесених постачальнику неналежним виконанням договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 266 570,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №Е-085 від 26.04.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з поставки товару Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплати пеню та 3% за прострочення виконання такого зобов'язання.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткова накладна №Е-085 від 26.04.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 266 570,36 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.8 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за потриманий товар не пізніше 30 календарних днів з дати передачі партії продукції.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено суму поставленого позивачем згідно Договору товару 17.07.2012 р. та 07.08.2012 р., що підтверджується платіжними дорученнями №272 від 17.07.2012 р. та №307 від 07.08.2012 р.

За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого за Договором товару.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 500,57 грн. та 3% річних у розмірі 1 300,20 грн. за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за період з 26.05.2012 р. по 07.08.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.1 Договору у випадку недотримання строків сплати за отриману продукцію, вказаних у п. 2.8 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від відшкодування збитків, нанесених постачальнику неналежним виконанням договору.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої за Договором продукції є 26.05.2012 р., а тому правомірним є нарахування пені та 3% річних за прострочення по оплаті поставленої продукції з 29.05.2012 р., оскільки 26.05.2012 р. припадає на вихідний день (субота), відтак останній день виконання грошового зобов'язання з урахуванням положень ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на понеділок.

За перерахунком суду розмір пені та 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання становить 6 323,17 грн. та 1 269,09 грн. відповідно.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (177,50 грн.) та 3% річних (31,11 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (без врахування положень ст. 254 Господарського кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Фам Інжиніринг» на користь ТОВ «Євро Логістик Сервіс» пені у розмірі 6 323,17 грн. та 3% річних у розмірі 1 269,09 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 177,50 грн. та 3% річних у розмірі 31,11 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Логістик Сервіс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фам Інжиніринг» (04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56; ідентифікаційний код 34840171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Логістик Сервіс» (02160, м. Київ, Харківське шосе, 2; ідентифікаційний код 36068901) пеню у розмірі 6 323 (шість тисяч триста двадцять три) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 1 269 (одна тисяча двісті шістдесят дев'ять) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 1 674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн. 49 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя В.П. Босий