Рішення

від 08.04.2013 по справі 922/203/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 922/203/13-г 08.04.13

За позовомДержавного підприємства завод «Електроважмаш» доТовариства з обмеженою відповідальністю ЛТД Фірма «СВ» простягнення 17 632,01 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Яковлєв Є.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство завод «Електроважмаш» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД Фірма «СВ» (надалі - «Товариство») про стягнення 17 632,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору постачання №207 від 20.06.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 632,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2013 р. розгляд справи відкладено до 11.02.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2013 р. справу №922/203/13-г передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №922/203/13-г передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. справу №922/203/13-г прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.03.2013 р.

Судове засідання 25.03.2013 р. не відбулося відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 р. №152-р «Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталося 22-23 березня 2013 року у Київській області та м. Києві» та наказу Голови господарського суду міста Києва від 25.03.2013 р. № 85-К.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2013 р. розгляд справи призначено 08.04.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15706872 від 28.01.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2011 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (замовник) було укладено договір постачання №207 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність замовника продукцію (сировина, матеріали і комплектуючі вироби), а замовник зобов'язується прийняти від постачальника продукцію і сплатити за неї в порядку і на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки за окрему партію продукції проводяться замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що замовник здійснює оплату за окрему партію продукції протягом 30 банківських днів після партії продукції на підставі рахунку фактури.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 44 409,18 грн., що підтверджується накладними №524 від 12.09.2011 р., №543 від 20.09.2011 р., №544 від 20.09.2011 р., №552 від 22.09.2011 р. та №582 від 06.10.2011 р.

Відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 23 147,16 грн., а також частково повернуто продукцію за видатковими накладними на повернення на суму 4 262,02 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 17 000,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладні №524 від 12.09.2011 р., №543 від 20.09.2011 р., №544 від 20.09.2011 р., №552 від 22.09.2011 р. та №582 від 06.10.2011 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 44 409,18 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 30 банківських днів після партії продукції на підставі рахунку фактури.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 23 147,16 грн., а також частково повернуто продукцію за видатковими накладними на повернення на суму 4 262,02 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 17 000,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 17 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 632,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 13.10.2011 р. по 14.01.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 632,01 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 17 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 632,01 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства завод «Електроважмаш» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД Фірма «СВ» (03151, м. Київ, вул. Керченська, 7/7; ідентифікаційний номер 21196467) на користь Державного підприємства завод «Електроважмаш» (61089, м. Харків, просп. Московський, 299; ідентифікаційний код 00213121) заборгованість у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 632 (шістсот тридцять дві) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2013 р.

Суддя В.П. Босий