Постанова

від 12.04.2013 по справі 821/870/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 р. Справа № 821/870/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія ЛТД" про накладання арешту на кошти та інші цінності,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія ЛТД» (далі - відповідач, ТОВ «Гармонія ЛТД»), у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача, на момент звернення до суду, обліковується узгоджений в судовому порядку податковий борг в розмірі 126968,39 грн. Заборгованість виникла 06.11.2012р. внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, нарахованих згідно податкової декларації з податку на прибуток від 09.11.2012р. № 86215 на суму 97,00 грн., акту про результати перевірки з питання своєчасності сплати податку на прибуток від 26.08.2009р. № 2443/15-1/33015239 та податкового повідомлення-рішення від 02.10.2009р. № 0009011501 на суму 127096,89 грн.

Позивач наголошує, що податковий борг відповідача є узгодженим в розумінні ПК України. Окремо звертає увагу на відсутність майна у відповідача. На підтвердження своєї позиції додає копію фінансового звіту від 30.09.2012р. про відсутність у відповідача активів.

З метою запобігання ухилення від сплати податків на підставі п. 20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія ЛТД».

Представник позивача надав клопотання, відповідно до якого просить розглянути справу в порядку письмового провадження, викладені в позовній заяві, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, заяв про розгляд справи у свою відсутність не надав, про свою правову позицію, відносно адміністративного позову, суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка уповноваженої особи ТОВ «Гармонія ЛТД» на рекомендованому повідомленні про отримання поштового відправлення від 10.04.2013р. №7303901382857.

Згідно ч. 11, ст. 35 КАС України, відповідач повідомлений про час, дату та місце судового засідання належним чином.

Згідно з ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Гармонія ЛТД» здійснює господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Херсонської міської ради 31.08.2004р. за № 14991020000000368, взято на облік до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС 08.09.2004р. № 6604 та як платник окремих видів податків відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

З результатами здійснення фінансово-господарської діяльності боржник станом на 04.02.2013 року має податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств - 126968,39 грн., який виник з 06.11.2012 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих згідно податкової декларації з податку на прибуток від 09.11.2012р. № 86215 на суму 97,00 грн.

Згідно із визначенням, наведеним в пункті 46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

За статтею 57 ПК України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. (п. 57.3. ст.57 ПК України)

Також суд зазначає, що податкова заборгованість з податку на прибуток виникла на підставі акту про результати перевірки з питання своєчасності сплати податку на прибуток приватних підприємств від 26.08.2009р. № 2446/15-1/33015239 та податкового повідомлення-рішення від 02.10.2009р.№ 0009011501, яким підприємству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 127096,89 грн. (підприємством частково сплачений основний платіж у розмірі 226,1 грн.) Проте за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання нарахована пеня у сумі 0,60 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі № 2а-13509/09/2170 за апеляційною скаргою ТОВ «Гармонія ЛТД» щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.10.2009р. № 0009011501, за якою апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми №0009011501 від 02.10.2009р. на суму 127096,89 грн. визнане таким, що відповідає чинному законодавству. Сума податкового боргу згідно ПК України є узгодженою. Враховуючи вищевикладене, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, є узгодженими та безспірними. Строк для сплати податкового зобов'язання настав, а оскільки відповідач не сплачує таке зобов'язання, воно визнається податковим боргом.

Відповідно до п.14.1.175. ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як зазначено в п.16.1.4 ст.16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно положень статті 191 ПК України до функцій органів державної податкової служби, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (п.п.191.1.1 п.191.1 ст.191 ПК України); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.191.1.15 п.191.1 ст.191 ПК України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.191.1.19 п.191.1 ст.191 ПК України).

Крім цього, відповідно до п. 20.1.17 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Таким чином, ДПІ має право звертатись до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку.

Згідно із пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу виставлено податкову вимогу від 14.11.2012р. за №1681 на суму 126980,79грн., яка вручена поштою 06.12.2012р. грн.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Отже, враховуючи дату надіслання відповідачеві податкової вимоги -14.11.2012р., його податковий борг підлягає стягненню.

Отже, на виконання покладених на податковий орган функцій з огляду на положення п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України він уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку, та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

На підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем було надано копію Рішення про опис майна у податкову заставу від 26 листопада 2012 року №43/19-031 та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 30.09.2012р., зі змісту якого вбачається відсутність майна. Балансова вартість описаного майна дорівнює нулю.

Статтею 67 Конституції України та підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених Законом.

Пунктом 94.2 цієї статті встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з семи, перелічених цим пунктом обставин.

Згідно з підпунктами 94.4, 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до Закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

З наведених норм Закону вбачається, що за наявності обставин, перелічених у пункті 94.2 рішення про арешт коштів на рахунку платника податків приймається не керівником податкового органу, а виключно судом на підставі звернення до суду податкового органу.

Разом з тим, пунктом 94.2 не встановлена виключність (а лише передбачена можливість) застосування арешту майна за наявності перелічених цим пунктом обставин.

Зі змісту Податкового кодексу України вбачається, що й при наявності інших обставин податкові органи звертаються до суду для прийняття останнім рішення про накладення арешту на кошти платника податків. Так, згідно з підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, суд вважає, що перелік обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не є вичерпним, а є додатковим до обставин, вказаних у підпункті 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 цього Кодексу, за яких податковий орган може звернутися до суду щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків.

Враховуючи наведене, суд також приходить до висновку, що орган державної податкової служби відповідно до наведених правових норм має право звернутись до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках, безпосередньо на підставі підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України.

Враховуючи положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявності у платника податків податкового боргу та відсутності майна для його погашення.

Позивач просить суд накласти арешт на кошти та цінності відповідача, які знаходяться в банку на загальну суму 126968,39грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Загальна сума податкової заборгованості по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 126968,39 грн.

Право звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогами про накладення арешту на майно та цінності платника податків, які знаходяться в банку прямо передбачено Податковим кодексом України (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Так, Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків у розмірі 126968,39 грн., який має несплачений податковий борг у розмірі 126968,39 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Факт та розмір боргу підтверджується наявними матеріалами справи.

Доказів сплати податкового боргу, що є предметом позову, суду не надано. Докази відсутності майна у відповідача, достатнього для погашення податкового боргу, позивач надав.

За таких обставин, суд вважає, що позовна заява Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія ЛТД» про накладення арешту на кошти на інші цінності, що знаходяться у банку у розмірі 126968,39 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 33,35, 128, 158, 161-163 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків товариства з обмеженою відповідальністю " Гармонія ЛТД", код ЄДР 33015239, що знаходиться на рахунках в таких банках на суму 126968,39 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 8.1.3