Рішення

від 11.04.2013 по справі 905/866/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.13 р. Справа № 905/866/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Челко-Дон», м.Донецьк

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд», м.Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 20 825 315,44 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Самокиш В.Ю. за дов.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Челко-Дон», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 20 825 315,44 гривень.

Суд ухвалою від 04.02.2013р. залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд», м.Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання третьою особою зобов'язань за договорами фінансового лізингу №№ LС4086-07/10 від 30.07.2010р., LС4083-07/10 від 30.07.2010р, LС4075-07/10 від 30.07.2010р, LС4076-07/10 від 29.07.2010р, LС4077-07/10 від 29.07.2010р, LС4078-07/10 від29.07.2010р, LС4079-07/10 від 29.07.2010р, LС4080-07/10 від 29.07.2010р, LС4082-07/10 від 29.07.2010р, які забезпечені договором поруки №4091-08/10 від 06.08.2010р., поручителем за договором якого є відповідач. Вважає, що оскільки відповідач є поручителем по зобов'язаннях третьої особи, то просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 20825315,44 гривень в судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві зазначив, що рішеннями суду вже стягнуто заявлену суму боргу з третьої особи, проте по жодному із цих рішень не відкрито виконавче провадження, посилається також й на те, що позивач не надав відповідачу копію договорів фінансового лізингу №№ LС4086-07/10 від 30.07.2010р., LС4083-07/10 від 30.07.2010р, LС4075-07/10 від 30.07.2010р, LС4076-07/10 від 29.07.2010р, LС4077-07/10 від 29.07.2010р, LС4078-07/10 від29.07.2010р, LС4079-07/10 від 29.07.2010р, LС4080-07/10 від 29.07.2010р, LС4082-07/10 від 29.07.2010р, і що останній не володіє інформацією стосовно руху коштів за кожним договором окремо. Крім того зазначив, що існує рішення господарського суду Донецької області по справі №5006/37/72/2012 відповідно до якого можна вважати недійсним договір поруки №4091-08/10 від 06.08.2010р.

Третя особа в засідання суду не прибула, про причину неявки суд не повідомила, витребуваних судом документів не надала.

В перебігу розгляду справи у відповідача виникли сумніви щодо відповідності копій документів доданих до позовної заяви їх оригіналам, оскільки отримані ним копії цих документів були не засвідчені.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Суд ухвалою від 02.04.2013р. витребував у позивача оригінали документів, які були додані до позовної заяви для огляду в судовому засідання.

В судовому засіданні 11.04.2013р. судом було оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви та встановлено відповідність копій документів, наявних у матеріалах справи, їх оригіналам.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Позивачем (лізингодавець) та третьою особою (лізингоодержувач) були укладені договори фінансового лізингу з аналогічними умовами: №№ LС4086-07/10 від 30.07.2010р., LС4083-07/10 від 30.07.2010р, LС4075-07/10 від 30.07.2010р, LС4076-07/10 від 29.07.2010р, LС4077-07/10 від 29.07.2010р, LС4078-07/10 від29.07.2010р, LС4079-07/10 від 29.07.2010р, LС4080-07/10 від 29.07.2010р, LС4082-07/10 від 29.07.2010р.

Пунктом 1 договорів лізингу передбачено, що лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, якість і загальна вартість якого зазначається в специфікації (додаток №2 до цього договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Пунктом 1.7. договорів визначено, що строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 29 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами договору та додатків до нього.

Пунктами 1.2. договорів (Загальні умови фінансового лізингу) визначено, що приймання та передача предмета лізингу оформляється актом приймання-передачі (надалі акт приймання-передачі).

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі предмету лізингу за кожним договором окремо.

Розділом 4 договорів фінансового лізингу сторонами визначені лізингові платежі та порядок розрахунків, зокрема встановлено, що:

- лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування у період з моменту передачі предмета лізингу до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеною за правилами договору за ставкою EURIBOR 3M плюс 9% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п.3.1. (п. 4.2.);

- лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісячно сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставить погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Сторони домовилися у п. 4.6 про те, що оплата всіх лізингових платежів, зазначених в цьому розділі договору, здійснюється лiзингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Положеннями п. 5.3. загальних умов фінансового лізингу визначено, що поточні лізингові платежі сплачуються лiзингоодержувачем щомісячно авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. цих Загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Пункт 5.4. загальних умов встановлює, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця. У разі неотримання рахунку лізингодавця до числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутись до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. Першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі.

Позивачем на адресу третьої особи складалися та надсилалися рахунки-фактури за період з січня 2011р. по вересень 2012р. на загальну суму 20825315,44 гривень.

Заборгованості на загальну суму 20825315,44 гривень третьої особи перед позивачем встановлена наявними в справі рішеннями, а саме:

рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2012р. по справі №5011-3/13968-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4075-07/10 від 30.07.2010р. в розмірі 114386,99 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2012р. по справі №5011-11/14019-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4076-07/10 від 29.07.2010р. в розмірі 59905,09 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2012р. по справі №5011-11/14014-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4077-07/10 від 29.07.2010р. в розмірі 36806,33 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2012р. по справі №5011-3/13967-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4078-07/10 від 29.07.2010р. в розмірі 126521,88 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2012р. по справі №5011-11/14600-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4079-07/10 від 29.07.2010р. в розмірі 114459,43 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2012р. по справі №5011-11/14017-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4080-07/10 від 29.07.2010р. в розмірі 138407,53 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2012р. по справі №5011-3/13965-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4082-07/10 від 29.07.2010р. в розмірі 103805,36 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

рішенням господарського суду м. Києва від 19.11.2012р. по справі №5011-48/14266-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4083-07/10 від 29.07.2010р. в розмірі 670062,21 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

рішенням господарського суду м. Києва від 19.11.2012р. по справі №5011-48/14265-2012 за позовом ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд», про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу LС4086-07/10 від 29.07.2010р. в розмірі 19460960,62 гривень. Позов задоволений у повному обсязі.

Докази набрання вищезазначених рішень законної сили наявні в матеріалах справи.

06.08.2010р. позивач (лізингодавець) та відповідач (поручитель) уклали договір поруки №4091-08/10, відповідно до умов якого вживаються такі терміни, як:

«лізингоодержувач» - товариство з обмеженою відповідальністю «Юнікомбуд».

«договір лізингу» - договори фінансового лізингу №№ LС4086-07/10 від 30.07.2010р., LС4083-07/10 від 30.07.2010р, LС4075-07/10 від 30.07.2010р, LС4076-07/10 від 29.07.2010р, LС4077-07/10 від 29.07.2010р, LС4078-07/10 від29.07.2010р, LС4079-07/10 від 29.07.2010р, LС4080-07/10 від 29.07.2010р, LС4082-07/10 від 29.07.2010р.

Сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за договорами лізингу, включаючи але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові платежі та всі інші платежі на умовах договорів лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договорами лізингу, а також виконати інші умови договорів лізингу в повному обсязі (п. 1.2. договору поруки).

Пунктами 2.1., 2.5. договору сторони визначають, що у випадку невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за договорами лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договорами лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки. У випадку невиконання лізингоодержувачем боргових зобов'язань перед лізингодавцем за договорами лізингу поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі. Заявленому лізингодавцем, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги лізингодавця.

Також п.3.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань по договорам лізингу, поручитель і лізингоодержувач несуть солідарну відповідальність перед лізингодавцем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за договорами лізингу. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі (п.4.1. договору поруки).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №2189-12/12 від 14.12.2012р. щодо перерахування суми боргу з урахуванням неустойки на рахунок позивача, яка не сплачена лізингоодержувачем за договорами лізингу, що загалом складає 24605291,80 гривень. Докази направлення вимоги наявні в матеріалах справи.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зазначеної вимоги позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні до виконання поручителем прострочених грошових зобов'язань як солідарного боржника, які виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених позивачем із третьою особою.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору поруки.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір №4091-08/10 від 06.08.2010р. є договором поруки, правовідносини за яким регулюються параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як встановлено судом, заборгованість третьої особи в розмірі 20825315,44 гривень за договорами фінансового лізингу, що визначена наведеними вище рішеннями господарського суду м. Києва, станом на час розгляду цієї справи не погашена.

Частиною 2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі. Отже, в контексті зазначених норм укладені між позивачем та третьою особою договори фінансового лізингу №№ LС4086-07/10 від 30.07.2010р., LС4083-07/10 від 30.07.2010р, LС4075-07/10 від 30.07.2010р, LС4076-07/10 від 29.07.2010р, LС4077-07/10 від 29.07.2010р, LС4078-07/10 від29.07.2010р, LС4079-07/10 від 29.07.2010р, LС4080-07/10 від 29.07.2010р, LС4082-07/10 від 29.07.2010р, є належною підставою для виникнення у третьої особи грошових зобов'язань, визначених їх умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, третя особа не мала правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначених договорами лізингу п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу.

Рішеннями господарського суду м. Києва, які набули законної сили, від 18.10.2012р. по справі №5011-3/13968-2012; від 05.12.2012р. по справі №5011-11/14019-2012; від 05.12.2012р. по справі №5011-11/14014-2012; від 18.10.2012р. по справі №5011-3/13967-2012; від 03.12.2012р. по справі №5011-11/14600-2012; від 05.12.2012р. по справі №5011-11/14017-2012; від 18.10.2012р. по справі №5011-3/13965-2012; від 19.11.2012р. по справі №5011-48/14266-2012; від 19.11.2012р. по справі №5011-48/14265-2012 задоволені вимоги ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юнікомбуд» щодо стягнення заборгованості за договорами фінансового лізингу №№ LС4075-07/10 від 30.07.2010р, LС4076-07/10 від 29.07.2010р, LС4077-07/10 від 29.07.2010р, LС4078-07/10 від29.07.2010р, LС4079-07/10 від 29.07.2010р, LС4080-07/10 від 29.07.2010р, LС4082-07/10 від 29.07.2010р, LС4083-07/10 від 30.07.2010р, LС4086-07/10 від 30.07.2010р.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідачем та третьою особою до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за договорами фінансового лізингу №№ LС4075-07/10 від 30.07.2010р, LС4076-07/10 від 29.07.2010р, LС4077-07/10 від 29.07.2010р, LС4078-07/10 від29.07.2010р, LС4079-07/10 від 29.07.2010р, LС4080-07/10 від 29.07.2010р, LС4082-07/10 від 29.07.2010р, LС4083-07/10 від 30.07.2010р, LС4086-07/10 від 30.07.2010р., суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача, як з поручителя, заборгованості за вищезазначеними договорами в загальному розмірі 24605291,80 гривень, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача судом відхиляються, як такі, що носять надуманий характер.

В частині заперечень щодо безпідставного стягнення заборгованості за договором поруки №4091-08/10 від 06.08.2010р., то вони до уваги не приймаються оскільки за цим договором заборгованість позивачем не стягується.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до товариства з обмеженою відповідальністю «Челко-Дон», про стягнення заборгованості у розмірі 20 825 315,44 гривень, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Челко-Дон» (83055, м. Донецьк, пр.-т. Комсомольський, 6-А, код 32255646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, пр.-т. Московський, 9, корп.5, офіс 101, код 34480657) заборгованість у розмірі 20 825 315,44 гривень, судовий збір у розмірі 68820,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.04.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.