Рішення

від 09.04.2013 по справі 908/782/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/19/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.13 Справа № 908/782/13-г

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69120, м. Запоріжжя, АДРЕСА_1)

до відповідача 1Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі - Плюс" (36003, м. Полтава, вул. Балакіна, буд.67, кв. 3)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Апельмон" (69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, буд.2, кв. 55)

про стягнення суми солідарно

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 24.11.2011 р.

від відповідача 1 : не з'явився;

від відповідача 2 : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солі - Плюс" (відповідача 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Апельмон» (відповідача 2) 100000грн. сплаченого авансу, в межах зобов'язань ТОВ «Апельмон» по договору поруки від 10.08.2012р.

В обґрунтування своїх позовних вимог (із урахуванням письмового пояснення, наданого до суду позивачем 09.04.2013р.), позивач посилається на наступні обставини.

На підставі укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору Ліцензійного № 030 від 10.07.2012р., ФОП ОСОБА_1 перерахувала 10.08.2012р. на користь ТОВ «Солі-Плюс» суму 100000грн. авансового платежу в рахунок загальної суми інвестицій за перший відкритий позивачем фірмовий заклад ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1». Згідно до п.1.1, 6.2 договору, відповідач 1 зобов'язався надати позивачу для здійснення ним підприємницької діяльності на території: Україна, м.Запоріжжя, за винагороду на певний строк, комплекс прав. На підставі п.п. 6.2.4, п.6.2 Ліцензійного договору, позивач на суму інвестицій повинен був отримати: торгово-виробниче обладнання; консультативне та інформативне сприяння відповідача 1; рекламу продукції. В порушення умов п.п.1.1, 4.4.1, 6.2.4 Ліцензійного договору, відповідач 1 прийнятих за договором обов'язків не виконав, внаслідок чого позивач втратив інтерес щодо подальшого виконання договору. Згідно до вимог ст. ст. 651, 653 ЦК України, листом від 19.10.2012р. № 1/19 позивач відмовився від договору, внаслідок чого зобов'язання за договором припинились. На лист - вимогу позивача від 28.12.2012р. № 1/28 про необхідність повернення сплаченого авансового платежу у сумі 100000грн. відповідач 1 відповіді не надав, грошові кошти не повернув. Приймаючи до уваги укладений договір поруки від 10.08.2012р., за яким ТОВ «Апельмон» (відповідач 2) поручився за ТОВ «Солі-Плюс» (відповідача 1) перед позивачем за виконання обов'язку повернути сплачений авансовий платіж у разі дострокового розірвання договору відповідно до п.11.5 Ліцензійного договору, посилаючись на приписи норм ст. ст. 526, 610, 611, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.02.2013 р. порушено провадження у справі № 908/782/13-г, розгляд якої призначено на 26.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.03.2013 р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 09.04.2013 р.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судових засіданнях представник позивача доводи, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях підтримав в повному обсязі.

Відповідачі - вимоги суду, викладені в ухвалах від 28.02.2013 р. та від 26.03.2013р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконали, процесуальним правом на участь представників в судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно долучених до матеріалів справи Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (станом на 28.03.2013 р.), місцезнаходженням ТОВ «Солі-Плюс» визначено: 36003, місто Полтава, вулиця Балакіна, будинок 67, кв. 3; місцезнаходженням ТОВ «Апельмон» визначено: 69071, місто Запоріжжя, вулиця Кутузова, будинок 2, кв. 55.

Матеріали справи свідчать, що ухвали господарського суду від 28.02.2013р. та від 26.03.2013р. були направлені саме на ці адреси відповідачів (вказані в позовній заяві та визначені в ЄДР) в строки, встановлені статтею 87 ГПК України.

Таким чином про час та місце слухання даної справи відповідачі були повідомлені належним чином.

За змістом ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах, за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Оскільки позовна заява подана позивачем до господарського суду Запорізької області, дана справа у відповідності до ст. 15 ГПК України територіально підсудна господарському суду Запорізької області. Крім того, про територіальну підсудність справи господарському суду Запорізької області свідчить ч.3 ст 16 ГПК України, згідно з якою справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. Із урахуванням місця виконання зобов'язання відповідачем 1, передбаченого п.1.1 Ліцензійного договору від 10.07.2012р., ТОВ «Солі - Плюс» повинно було надати позивачу для здійснення підприємницької діяльності на території: Україна, м. Запоріжжя комплекс прав. Тобто, виходячи з підстави позову та умов Ліцензійного договору, позивач звернувся за захистом порушеного майнового права інтелектуальної власності, вчиненого на території м.Запоріжжя, що також свідчить про територіальну підсудність справи господарському суду Запорізької області.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі їх представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.04.2013 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Як свідчать матеріали справи, 10.07.2012р. між ТОВ «Солі-Плюс» (Ліцензіар, відповідач 1) та ФОП ОСОБА_1 (Ліцензіат, позивач) був укладений договір Ліцензійний № 030, згідно до п.1.1 якого відповідач 1 зобов'язався надати позивачу для здійснення ним підприємницької діяльності на території: Україна, м.Запоріжжя за винагороду на визначений термін, комплекс прав згідно зі стандартами ведення бізнесу Ліцензіара. Під стандартами слід розуміти норми та рекомендації, які містять усю інформацію, потрібну для провадження бізнесу, аналогічного бізнесу Ліцензіара, які оформлюються як додаток до цього договору. Відповідно до п.1.2 Ліцензійного договору, з моменту підписання даного договору, позивач набуває право на ексклюзивне використання Товарного знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та представляти Торгівельну марку Ліцензіара та території, згідно п.1.1 даного договору.

Під використанням Товарного знаку в розумінні п.1.3 договору мається на увазі: нанесення його на товар, асортиментний перелік якого визначений Ліцензіаром, упаковку, в якій міститься товар, вивіску, пов'язану з товаром або послугою, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування його для продажу; застосування його в діловій документації, в рекламі, мережі інтернет, у тому числі в доменних іменах та під час пропонування та надання послуги для якої знак зареєстровано.

У відповідності до п.2.3 Ліцензійного договору, позивач визнає, що відповідач 1 є власником комерційного найменування «ІНФОРМАЦІЯ_1» та в подальшій діяльності керується рекомендаціями останнього.

За змістом п.4.2.3 Ліцензійного договору Ліцензіат зобов'язується в термін з моменту підписання даного договору до 31.12.2012р. ввести в експлуатацію два фірмових заклади під ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на території згідно п.1.1 даного договору. Суд зауважує, що згідно до преамбули Ліцензійного договору (визначення термінів), під поняттям Фірмовий ресторан - вважається підприємство громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке відкрите Ліцензіатом у належному для вимог Ліцензіара приміщенні, яке затверджене Ліцензіаром у відповідності до належних стандартів.

Згідно п.4.4 договору, Ліцензіар (відповідач 1) зобов'язався: передати позивачу технічну і комерційну документацію та іншу необхідну інформацію; надати план здійснення рекламних заходів; провести пускові та налагоджувальні роботи обладнання; провести початкове навчання працівників позивача; надати усі необхідні дозволи, доручення та інші документи, необхідні для вчинення дій з метою припинення неправомірного використання товарного знаку третіми особами; відповідач 1 зобов'язався не використовувати Товарний знак протягом усього періоду дії цього договору, в тому числі не надавати ліцензії на використання іншим особам.

За змістом п.6.1 договору ціна договору складається: з початкової разової плати (паушальний внесок), з суми інвестицій.

Згідно до п.6.2.3 договору позивач зобов'язався в строк до 10.08.2012р. сплатити відповідачу 1 аванс у розмірі 100000грн., який у подальшому буде зарахований у загальну суму інвестицій за перший відкритий фірмовий заклад ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згідно до п.6.2.4 договору на суму інвестицій позивач отримує: торгово-виробниче обладнання, консультативне та інформаційне сприяння, рекламну продукцію.

Пунктом 4.2.21 Ліцензійного договору передбачено, що Ліцензіат (позивач) має право мотивовано обгрунтувати та повідомити Ліцензіара (відповідача 1) про розірвання даного договору та розірвати його без будь-яких санкцій з боку Ліцензіара.

Пунктом 11.5 Ліцензійного договору визначено, що Ліцензіат (позивач у справі) має право в будь-який час відмовитися від даного договору, повідомивши ліцензіара про відмову за два місяці.

На виконання умов п.6.2.3 Ліцензійного договору позивач платіжним дорученням № 1 від 10.08.2012р. перерахував на користь відповідача 1 суму 100000грн. авансового платежу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вказав позивач, в порушення вимог п.п.1.1, 4.4.1, 6.2.4 Ліцензійного договору та зазначених норм матеріального права, ТОВ «Солі - Плюс» прийняті зобов'язання не виконало, а саме: право на ексклюзивне використання Товарного знаку «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивачу не передало, торгово-виробниче обладнання та рекламної продукції не передало; консультативного і інформативного сприяння також не надало.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом ст 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Пунктом 4.2.21 Ліцензійного договору від 10.07.2012р. № 030 передбачено, що Ліцензіат (позивач) має право мотивовано обгрунтувати та повідомити Ліцензіара (відповідача 1) про розірвання даного договору та розірвати його без будь-яких санкцій з боку Ліцензіара. Пунктом 11.5 Ліцензійного договору визначено, що Ліцензіат (позивач у справі) має право в будь-який час відмовитися від даного договору.

Листом від 19.10.2012р. вих. № 1/19 позивач повідомив відповідача 1 про відмову від Ліцензійного договору № 030 від 10.07.12р. та вказав, що Ліцензійний договір є розірваним з першого дня після закінчення останнього дня двомісячного строку з моменту отримання цього повідомлення. Вказана відмова від договору мотивована невиконанням з боку відповідача 1 прийнятих зобов'язань. Також позивач вимагав повернути суму 100000грн. авансового платежу.

Доказами отримання відповідачем 1 повідомлення позивача є лист Регіонального структурного підрозділу ТОВ «АЄРО-Експрес» м.Запоріжжя від 30.10.12р. № 577 та Накладна GD 621749127 WW (а.с. - 22, 23).

Листом від 28.12.2012р. вих. № 1/28 позивач додатково повідомив відповідача 1 про те, що Ліцензійний договір є розірваним з 28.12.2012р. Також позивач на підставі ст 530 ЦК України повторно вимагав від відповідача 1 у семиденний строк повернути суму 100000грн. авансового платежу.

Доказами отримання відповідачем 1 повідомлення позивача є лист Регіонального структурного підрозділу ТОВ «АЄРО-Експрес» м.Запоріжжя від 09.01.13р. № 96, Накладні GD 620955255 WW, GD 620955269 WW, бланк Опису вкладення поштового відправлення та фіскальний чек про сплату суми 13,56грн. вартості поштового відправлення (а.с. - 25 - 27).

Таким чином суд констатує, що договір Ліцензійний від 10.07.2012р. № 030 є припиненим з 28.12.2012р.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ч.2 ст 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденния строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства

Внаслідок відмови позивача від Ліцензійного договору, відпала правова підстава для отримання відповідачем 1 авансового внеску і відповідач 1 зобов'язаний був повернути авансовий платіж у сумі 100000грн. у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги від 28.12.2012р. № 1/28.

Як зазначив позивач, суму 100000грн. відповідач 1 не перерахував на користь позивача (не повернув суму авансового платежу). Належних і допустимих доказів повернення суми 100000грн. позивачу в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України відповідач 1 до суду не надав.

Таким чином, позов відносно відповідача 1 заявлений позивачем правомірно і підлягає задоволенню.

10.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Апельмон» (Поручитель, відповідач 2) та ФОП ОСОБА_1 (Кредитор) укладений договір поруки, згідно до п.1.1 якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язку відповідача 1 щодо повернення сплаченої позивачем суми 100000грн. авансу відповідно до п.п.6.2.3 Ліцензійного договору від 10.07.2012р. у випадку його дострокового розірвання відповідно до положень п.11.5 Основного (Ліцензійного) договору. Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що Боржник (відповідач 1) і Поручитель (відповідач 2) відповідають перед Кредитором (позивачем) як солідарні боржники.

Пунктом 1.3 договору поруки передбачено, що сума зобов'язань Поручителя за Основним договором у будь-якому випадку не може перевищувати 2000 (дві тисячі) гривень.

Згідно до п.3.1 договору поруки Поручитель (відповідач 2) зобов'язаний у разі порушення Боржником (відповідачем 1) обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора надісланої на адрес Боржника в десятиденний строк шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Кредитора в розмірі, що не перевищує зазначений у п.1.3 даного договору (тобто не більше 2000грн.).

Згідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржникка за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, оскільки зобов'язання відповідача 1 повернути суму 100000грн. авансу не є припиненим, із урахуванням п.1.3, п.3.1 договору поруки - щодо розміру зобов'язання забезпеченого порукою (яке не може перевищувати 2000грн.), позов відносно відповідача 2 в частині солідарного стягнення цієї суми заявлено правомірно.

Таким чином відносно порядку здійснення стягнення суми 100000грн. суд зазначає, що з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню сума 98000грн. та солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума 2000грн. - із урахуванням розміру забезпеченого відповідачем 2 за договором поруки зобов'язання.

При цьому суд зауважує, що відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в сумі 2000грн. покладаються на відповідача 1, оскільки спір доведений до суду з його вини внаслідок неправильних дій відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солі - Плюс» (36003, м. Полтава, вул. Балакіна, буд. 67, кв. 3 код ЄДР 33315248, р/рахунок № 2600710504 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апельмон" (69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, буд.2, кв. 55, код ЄДР 38069996, р/рахунок 26009055705859 в ЗРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69120, м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) суму 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. авансового платежу.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солі - Плюс» (36003, м. Полтава, вул. Балакіна, буд. 67, кв. 3 код ЄДР 33315248, р/рахунок № 2600710504 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69120, м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) суму 98000 (дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. авансового платежу та суму 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 11.04.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко