Ухвала

від 08.04.2013 по справі 2а-13861/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 р.Справа № 2а-13861/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-13861/12/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001481720 від 07.11.2012 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму: 204173,41 грн. (в тому числі за основним платежем -163338,73 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 40834,68 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року та прийняти нову прийняти, якою задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.11.2012 року фахівцем Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена виїзна позапланова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період січень-лютий 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2905/17-211/НОМЕР_2 від 06.11.2012 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті занижено податок на додану вартість всього у сумі 163338,73 грн., у тому числі за лютий 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки № 2905/17-211/НОМЕР_2 від 06.11.2012 року Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцію м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001481720 від 07.11.2012 р., яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 163338,73 грн., за штрафними санкціями на суму 40834,68 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо нереальності та фіктивності укладених правочинів; надані документи бухгалтерського обліку є недостатніми доказами на підтвердження виконання правочинів сторонами.

Встановлено, що в перевіряємий період позивач - ФОП ОСОБА_1 мав господарські відносини з ТОВ "Енергосфера" (код 32466253) та ТОВ "Укртехносплав" (код 37972501).

Так, між ФОП ОСОБА_1 (в якості Покупця) та ТОВ "Енергосфера" (в якості Постачальника) укладено договір поставки № 7К від 04.01.2012 року, за яким ТОВ "Енергосфера" зобов'язується здійснити поставку та передати у власність ФОП ОСОБА_1 продукцію відповідно до специфікацій (надалі іменується товар), а ФОП ОСОБА_1 зобов'язується прийняти товар по накладній та сплатити його відповідно умовам цього Договору (п.п. 1.1 Договору.)

Також, між ФОП ОСОБА_1 (в якості Покупця) та ТОВ "Укртехносплав" (в якості Постачальника) укладено договір поставки № 2 від 01.02.2012 року, за яким ТОВ "Укртехносплав" зобов'язується здійснити поставку та передати у власність ФОП ОСОБА_1 продукцію відповідно до специфікацій (надалі іменується товар), а ФОП ОСОБА_1 зобов'язується прийняти товар по накладній та сплатити його відповідно умовам цього Договору (п.п. 1.1 Договору.)

Вказані договори № 7К від 04.01.2012 року та № 2 від 01.02.2012 року за свої змістом є ідентичними.

Кількість товару, його асортимент, вартість вказується в видаткових накладних на товар, які являються невід'ємною частиною вказаного Договору (п.п. 1.2 Договору)

Доставка товару Покупцю здійснюється силами та засобами Постачальника по заздалегідь узгодженому з Покупцем асортименту, кількості та поточній ціні відповідно прайсу Постачальника, на території (склад) Покупця, або в іншому вказаному Покупцем місті в обумовлені сторонами строки. (п.п. 2.1 Договору)

Розвантаження товару з автотранспорту Постачальника здійснюється силами та засобами Покупця (п.п.2.4 Договору).

Відповідно до пункту 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

На виконання п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними податковими накладними, та підкріплений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження виконання договорів поставки № 7К від 04.01.2012 року та № 2 від 01.02.2012 року, позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення. (а.с. 29-72, 97-101, 103-105).

Проте, позивачем не надано специфікацій на продукцію (п. 1.1 Договору), прайсів Постачальника (п.п. 2.1 Договору), не надано доказів розвантаження товару, що здійснюється силами та засобами Покупця - ФОП ОСОБА_1 (п.п.2.4 Договору).

Вказані умови договорів поставки № 7К від 04.01.2012 року та № 2 від 01.02.2012 року є обов'язковими умовами їх виконання, що вказано в самих договорах.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами, на підставі яких виконують вантажні перевезення, є товарно-транспортна накладна.

Наказом Міністерства транспорту України від 29.12.1995р №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля - це подорожній лист, товарно-транспортна накладна, талон замовника, застосування яких є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Тобто, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. за №363 визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованого Мінюстом України від 20 лютого 1998 року за № 128/2568 з наступними змінами та доповненнями (подалі -Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3-11.9 п. 11 "Правила оформлення документів на перевезення" Правил, - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Підпунктом 13.1, п. 13 "Правила здачі вантажів" Правил визначено, - перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

За приписами п.п. 14.4, п. 14 "Розрахунки за перевезення" цих Правил, - остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до умов п. 2.1 Договорів № 7К від 04.01.2012 року та № 2 від 01.02.2012 року доставка товару Покупцю здійснюється силами та засобами Постачальника. Проте, позивачем, який є покупцем відповідно до умов зазначених Договорів, не надані до товарно-транспортні накладні, екземпляри яких він обов'язково мав би отримати при фактичному отриманні товару.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження фактичного переміщення товару від продавця покупцю, що свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції між господарюючими суб'єктами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятого ним рішенння.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та приписів ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001481720 від 07.11.2012 р. прийняте Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-13861/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.