Ухвала

від 09.04.2013 по справі 1112/3142/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1171/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.

Спори, що виникають із договорів найму (оренди) Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

09.04.2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого Голованя А.М.

Суддів Кривохижі В.І.

Черниш Т.В.

При секретарі Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2013 року, за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" (далі СТОВ "Гарт") про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,64 га., укладений 09.12.2005 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Гарт". Зобов'язано відповідача повернути позивачу земельну ділянку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі СТОВ "Гарт" ставиться питання про скасування рішення, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення заявленого ним позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника СТОВ "Гарт" - Кушнірова О.М., який підтримав доводи скарги, заперечення представника відповідача ОСОБА_5, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Позивач ОСОБА_3, який був належним чином повідомленим про час та місце слухання справи в судове засідання апеляційного суду не з'явився.

Визнаючи недійсним правочин суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог, встановивши, що спірний договір оренди землі та акт приймання-передачі земельних ділянок в оренду позивач не підписував.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду.

За правилами ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо).

З вищезгаданого убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За правилами ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також

договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі")

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. У силу положень цієї статті Закону акт приймання-передачі об'єкта оренди виступає невідємною частиною договору оренди.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України)

Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

Пленум в п. 10 постанови роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності укладеного між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія КР № 1078313, позивач є власником земельної ділянки площею 5,64 га., розташованої на території Березівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (а.с. 57).

Матеріали справи містять відомості, що 09 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та СТОВ "Гарт", в письмовій формі, на строк 10 років, укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який після його державної реєстрації, у встановленому законом порядку, набув чинності з 24 грудня 2007 року.(а.с.8-10)

У реквізитах цього договору від СТОВ "Гарт" значиться підпис керівника товариства Тютюн Т.П.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 219 від 11.12.2012 року підпис від імені ОСОБА_3 в графі "орендодавець" у договорі від 09 грудня 2005 року та в графі "земельну дільнку передав" в акті приймання - передачі земельних ділянок в оренду, виконано не ОСОБА_3, а іншою особою.(а.с. 35-40)

Відтак, судом першої інстанції було правильно зазначено, що спірний договір оренди та акт приймання - передачі земельних ділянок в оренду від імені позивача підписано невстановленою особою.

Таким чином, оскільки позивач як орендодавець не підписував спірний договір оренди, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавав, у суду першої інстанції були всі підстави вважати доведеною відсутність у нього волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, - недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що позивач, отримавши орендну плату відповідно до ч.1 ст. 241 ЦК України, схвалив спірний договір оренди - є необґрунтованими, оскільки особа, яка підписала спірний договір оренди взагалі не мала статусу представника орендодавця за відсутності повноважень, і тому наступне його схвалення є неможливим.

Також, не є обґрунтованими і заперечення щодо пропуску позивачем строку позовної давності, з тих причин, що про наявність оспорюваного договору оренди ОСОБА_3 дізнався, як правильно зазначив суд, у вересні 2012 року, оскільки вважав, що одержує оренду плату в рахунок раніше укладеного між сторонами договору оренди земельного паю (частки).

За таких обставин, рішення суду слід вважати ухваленим з додержання норм матеріального та процесуального права, яке відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт" відхилити

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 січня 2013 року залишити без змін..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженою шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: