Рішення

від 15.04.2013 по справі 903/147/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2013 р. Справа № 903/147/13-г

за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі підприємства Ковельської виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області, м. Ковель

до відповідача: приватного підприємства «Явір-Ковель», м. Ковель

про стягнення 1578,26 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Самойленко С.А., представник за довіреністю №б/н від 02.01.13р.

від відповідача: н/з

В судовому засіданні взяв участь прокурор Пігулко Т.В. довіреність №96-6962 вих.12 від 06.12.12р.

Права та обов'язки прокурору та представнику сторони роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ,29 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі підприємства Ковельської виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області звернувся з позовом до приватного підприємства «Явір-Ковель» про стягнення 1578,26 грн., з них 1401,60 грн. сума основного боргу за отриману продукцію, 96,76 грн. - 3% річних, 79,90 грн. - інфляційних втрат та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на усну домовленість від 04.10.10р. про виготовлення продукції з подальшою її оплатою, накладну №157 від 04.10.10р. та претензію за № 4060 від 14.12.12р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.02.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 27.02.2013р. та зобов'язано прокурора та сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.02.13р. розгляд справи відкладено на 27.03.13р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.03.13р. розгляд справи відкладено на 10.04.13р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребування доказів.

В судовому зсіданні 10.04.13р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити.

Відповідач вимоги ухвал суду від 12.02.13р., від 27.02.13р. та від 27.03.13р. не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання повторно не направив. Проте про день та час розгляду справи в суді був повідомлені належним чином, що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за №4301031481729 від 03.04.13р..

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і неявка представника не перешкоджає вирішенню спору по суті.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

встановив :

04 жовтня 2010 року між державним підприємством «Підприємство Ковельської виховної колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області» (далі - Продавець) та приватним підприємством «Явір-Ковель» (далі - Покупець), було досягнуто домовленість, згідно якої Продавець зобов'язувався передати у власність Покупцю відповідний товар (1 контейнер для сміття), а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар та оплатити його за визначеною ціною, а саме: за один контейнер для сміття - 1 168,00 гривень, крім того ПДВ 20% - 233,60 гривня, що разом становить 1 401,60 грн., шляхом зарахування визначеної суми готівковим платежем в касу Продавця.

На виконання зазначеної усної домовленості позивачем на підставі накладної № 157 від 04.10.2010р.(а.с.7) було передано відповідачу товар - один контейнер для сміття вартістю 1 401,60 грн.

Станом на момент подачі позову відповідач оплату за наданий товар не проведено, що стверджується довідкою про наявність заборгованості №18/562 від 25.02.13 (а.с.22), контррозрахунку заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання накладної.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи досягнення між сторонами усної домовленості, відпуск позивачем на виконання цієї домовленості відповідачу товарів, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позову в частині стягнення суми основної заборгованості 1 401,60 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 96,76 грн. та інфляційних втрат в розмірі 79,90 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Згідно наданого позивачем розрахунку, 3% річних в розмірі 96,76 грн. та інфляційні втрати в розмірі 79,90 грн. нараховуються відповідачу з наступного дня після приймання відповідачем товару в період з 05.10.10р. по 22.01.13р. на суму заборгованості 1401,60 грн..

Суд перевіривши методику та період нарахувань, приходить до висновку, що останні підставні та підлягають до задоволення у повному обсязі.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 1578,26 грн., з них 1401,60 грн. - сума основної заборгованості, 79,90 грн. інфляційних втрат та 96,76 грн. - 3% річних.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судовий збір у сумі 1720,50 грн. слід покласти на нього.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Явір-Ковель»(Волинська обл., м. Ковель, вул. Сагайдачного, 7, код ЄДРПОУ 30375369) на користь державного підприємства «Підприємство Ковельської виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області»(Волинська обл., м. Ковель, вул. Шевченка 20, код ЄДРПОУ 08679681) 1578,26 (одну тисячу п'ятсот сімдесят вісім гривень двадцять шість копійок) грн., з них 1401,60 грн. основного боргу, 79,90 грн. інфляційних втрат та 96,76 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з приватного підприємства «Явір-Ковель»(Волинська обл., м. Ковель, вул. Сагайдачного, 7, код ЄДРПОУ 30375369) судовий збір в сумі 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) грн. в дохід Державного бюджету(отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу «Судовий збір за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі підприємства Ковельської виховної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області, код ЄДРПОУ 03499885, Господарський суд Волинської області».

Повний текст рішення складено

15.04.13

Суддя А. С. Вороняк