Постанова

від 09.04.2013 по справі 5002-32/3836-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5002-32/3836-2012 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок" Енергосвіт";

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гризодубова А.М.) від 25 грудня 2012 року у справі №5002-32/3836-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50,Дніпропетровськ,49094; а/с 1800, Дніпропетровськ, 49027; вул. Октябрьська, 12, к. 303, Сімферополь, 95000; вул. Героїв Аджимушкая, буд.1, Сімферополь, 95000)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок" Енергосвіт" (вул. Київська, 120 б, корп.2, кв.151,Сімферополь,95000)

про стягнення 74824,37 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний будинок „Енергосвіт" про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 04 березня 2011 року у розмірі 74 824,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором про надання банківських послуг в частині своєчасних розрахунків та повернення кредиту внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2012 року у справі №5002-32/3836-2012 (суддя Гризодубова А.М.) позов публічного акціонерного товариства "Приватбанк" задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „торговельний будинок "Енергосвіт" на користь публічного акціонерного товариства "Приватбанк" 46 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 18 367,93 грн. процентів за користування кредитом, 4 140,00 грн комісії.

В іншій частині залишено позов без розгляду.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, публічне акціонерне товариство "Приватбанк" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції цілком не правомірно дійшов висновку стосовно того, що позивач не представив обґрунтованого розрахунку пені, у зв'язку з чим місцевий господарський суд керуючись пунктом 5 статтею 81 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність залишити позов без розгляду в частині стягнення пені. Позивач зазначає, що в матеріалах справи міститься розрахунок пені, який відповідає нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим вказаний розрахунок є належним доказам по справі.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 12 лютого 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Борисової Ю.В. у складі колегії її було замінено на суддю Плута В.М..

Розпорядженням в. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Борисової Ю.В. від 26 лютого 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Гонтаря В.І. у складі колегії його було замінено на суддю Борисову Ю.В..

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 26 березня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Плута В.М. у складі колегії його було замінено на суддю Балюкову К.Г..

Розгляд справи не одноразово відкладався, у зв'язку з не з'явленням представників сторін у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 09 квітня 2013 року, представники сторін також не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, у відповідності до заяви від 04 березня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Енергосвіт" (відповідач) приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг", які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування (а.с. 29-38).

Відповідно до умов вищевказаного договору відповідачеві встановлено кредитний ліміт в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Згідно з пунктом 3.18.1.8 „Умов та правил надання банківських послуг" проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг".

На виконання умов договору позивачем були надані грошові кошти, що підтверджується виписками банку по розрахунках за договорами (а.с. 104-105).

У відповідності до пункту 3.18.2.3.4 „Умов та правил надання банківських послуг" Банк має право у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, вимагати дострокового погашення всієї суми заборгованості за кредитом включаючи нараховані відсотки та виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

У відповідності до приписів розділу 3.18.4 „Умов та правил надання банківських послуг" клієнт оплачує банку 24% річних. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт оплачує банку 48% річних.

Так, позивач зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість за договором банківського обслуговування від 04 березня 2011 року у розмірі 74 824,37 грн.

У зв'язку із викладеним, банк направив відповідачеві вимогу про погашення боргу (а.с. 63).

Відмова товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний будинок „Енергосвіт" погасити зазначену заборгованість у добровільному порядку з'явилась підставою для звернення Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до господарського суду з позовом про її стягнення.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування в частині сплату кредиту та процентів за користування ним.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що зазначено в частині 2 статті 1054 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до пункту 3.18.2.3.4 „Умов та правил надання банківських послуг" Банк має право у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, вимагати дострокового погашення всієї суми заборгованості за кредитом включаючи нараховані відсотки та виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

У зв'язку із викладеним, банк направив відповідачеві вимогу про погашення боргу ( а.с. 63).

Відповідачем не було надано господарському суду у порядку статтею 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів добровільного погашення утворившись заборгованості.

Таким чином, боржник свій обов'язок щодо погашення кредиту в повному обсязі не виконав, а відтак залишається зобов'язаною особою перед позивачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 46 000,00 грн. основного боргу .

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до приписів розділу 3.18.4 „Умов та правил надання банківських послуг" клієнт оплачує банку 24% річних. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт оплачує банку 48% річних.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не сплачені відсотки за користування кредитом в розмірі 18 367,93 грн., які також підлягають стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Крім того, пунктом 3.18.1.17 „Умов та правил надання банківських послуг" передбачено комісійну винагороду в розмірі 3% від суми перерахувань з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахування.

Таким чином, сума комісії в розмірі 4 140,00 грн. також підлягає стягненню з відповідача.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути 6 316,44 грн. пені за порушення строків погашення заборгованості по кредиту.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не представив обґрунтованого розрахунку пені, у зв'язку з чим місцевий господарський суд керуючись пунктом 5 статтею 81 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність залишити позов без розгляду в частині стягнення пені.

Але, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статей 546, 549 , пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Визначення штрафу й пені надається в Цивільному кодексі України.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, пеня є неустойкою та одним з видів штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, передбачених законом (Господарським кодексом України).

Відповідно до пункту 3.18.5.1 „Умов та правил надання банківських послуг", при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2 та 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні

В матеріалах вказаної справи містяться розрахунки заборгованості та пені, надані суду першої інстанції.

Також, представник позивача 09 квітня 2013 року надав суду розрахунок заборгованості з пені за договором надання банківських послуг від 04 березня 2011 року за період з 26 грудня 2011 року по 26 червня 2012 року у розмірі 4 314,90 грн..

Колегія судів перевіривши розрахунок пені, встановила, що він відповідає вимогам чинного законодавства є обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня у розмірі 4 314,90 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, враховуючи зміст вищевказаних правових норм, зазначені документи є належними та допустимими доказами у даній справі, які підтверджують певні обставини.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та частковому скасуванні рішення першої інстанції в частині залишенню позову без розгляду.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2012 року у справі №5002-32/3836-2012 скасувати в частині залишенню позовних вимог про стягнення пені без розгляду.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний будинок „Енергосвіт" (95000, АР Крим, місто Сімферополь, вул.. Київська, буд.. 120 б, кор.. 2, кв. 151, код ЄДРПОУ 36869103) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (49094, місто Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд.. 50, код ЄДРПОУ 14360570) пеню за період з 26 грудня 2011 року по 26 червня 2012 року у розмірі 4 314,90 грн..

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

Ю.В. Борисова

Розсилка :

1. публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50,Дніпропетровськ,49094)

2. публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" (а/с 1800, Дніпропетровськ, 49027)

3. публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Октябрьська, 12, к. 303, Сімферополь, 95000)

4. публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" вул. Героїв Аджимушкая, буд.1, Сімферополь, 95000)

5. товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок" Енергосвіт" (вул. Київська, 120 б, корп.2, кв.151,Сімферополь,95000)

6. Господарському суду Автономної Республіки Крим