Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/5142/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/5142/13 09.04.13 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" До                     Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Марка" Про                    стягнення 7 007,24 грн. Суддя Бондаренко Г.П.    Представники : від позивача:          не з'явився від відповідача:          не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Марка" (далі за текстом – відповідач) про стягнення 7007,24 грн. заборгованості за договором № 6735 поставки продукції від 16.06.2011 року, з яких 6622, 28 грн. основного боргу, 64, 15 грн. 3% річних, 320, 81 грн. пені та просить покласти судові витрати на відповідача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5142/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 року. 09.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано документи по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника. В судове засідання 09.04.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.03.2013 року не виконав, про свою відсутність в судовому засіданні суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно повідомленню про вручення поштового відправлення № 05422066. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про свою відсутність суд повідомив подавши клопотання про розгляд справи без участі позивача, вимоги ухвали суду від 20.03.2013 року виконав, до клопотання про розгляд справи без участі позивача надав витребувані судом витяги з ЄДРПОУ на відповідача, розрахунок позовних вимог за вимогами ухвали суду від 20.03.2013 року, довідку про відсутність аналогічного спору, оригінал договору № 6735 поставки продукції від 16.06.2011 року, оригінал ТТН № ВДК-025705 від 25.07.2012 року, оригінал ТТН № ВДК-026933 від 02.08.2012 року. Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції. Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 16 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (далі за текстом – постачальник) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Золота Марка" (покупець) укладено договір № 6735 поставки продукції (далі по тексту - Договір). Відповідно до умов договору (п.1.1.) постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчує прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору. Відповідно до п. 1.3. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Згідно п. 2.1. договору, найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємними частинами цього договору. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 14 календарних днів з моменту передачі такої партії товару. В разі порушення покупцем строку оплати товару вказаного в цьому пункті, постачальник вправі зупинити послідуючі поставки, аж до моменту повного погашення покупцем заборгованості за поставлений раніше товар (п. 3.3. договору). У випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу (п.5.3. Договору). Відповідно п. 8.5. договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 21.06.2012 року, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору відповідно до накладних ТТН № ВДК-026933 від 02.08.2012 року, ТТН № ВДК-025705 від 25.07.2012 року відповідачу було поставлено товар на загальну вартість – 6622, 28 грн. За твердженням позивача, відповідачем не було оплачено товар у повному розмірі. Сума несплаченого боргу за поставлений товар складає 6622, 28 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивач, також просить суд стягнути з відповідача 3 проценти річних з простроченої суми у розмірі 64, 15 грн. та пеню у розмірі – 320, 81 грн. За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 6735 поставки продукції від 16.06.2011 року на момент подання позову складає 7007, 24 грн. Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич” підлягають задоволенню повністю з наступних підстав. За своєю правовою природою договір № 6735 поставки продукції від 16.06.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору № 6735 поставки продукції від 16.06.2011 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 6622, 28 грн., згідно накладних ТТН № ВДК-026933 від 02.08.2012 року, ТТН № ВДК-025705 від 25.07.2012 року Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 6622, 28 грн. Відповідачем не був сплачений борг за поставлений товар в повному розмірі на загальну суму 6622, 28 грн., що підтверджує позивач та не спростоване відповідачем. За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 6735 поставки продукції від 16.06.2011 року на момент вирішення спору складає 6622, 28 грн. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 10.08.2012 року по 11.12.2012 року в розмірі 60, 15 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке. Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми. Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  3 % річних ґрунтуються на законі  (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних  нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних  нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 10.08.2012 року по 11.12.2012 року в розмірі 320, 82 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі  320, 82 грн. у відповідності до п. 5.2. договору, оскільки судом встановлено порушення  відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 5.2. Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок. Отже, станом на момент подання позовної заяви  та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 7007, 24 грн. (6622, 28 грн. основного боргу + 64, 15 грн. 3% річних + 320, 81 пені = 7007, 24 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано. Позивачем умови договору поставки № 6735 поставки продукції від 16.06.2011 року  виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 7007, 24 грн. відповідачем суду не надано. Судові витрати позивача в сумі  1720, 50 судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 7007, 24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 6622, 28 грн.,  320, 81 грн. пені, 64, 15 грн. 3 % річних з простроченої суми за договором, та 1 720, 50 грн. судового збору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" підлягають задоволенню повністю. Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Марка" (03057, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 44; код ЄДРПОУ - 32829450; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А; код ЄДРПОУ 33403739) 6622 (шість тисяч двадцять дві) грн. 28 коп. основного боргу, 320 (триста двадцять) грн. 81 коп. пені, 64 (шістдесят чотири) грн. 15 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50  коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       Повне рішення складено 15.04.2013 р.          Суддя                                                                                                                Г.П. Бондаренко