Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/5246/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5246/13 09.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаграфік Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир-Медіа»

Про стягнення 116 268, 22 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Леонтьєв Г. П. (дов. б/н від 08.04.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфаграфік Україна» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир - Медіа» (далі за текстом - відповідач) про стягнення боргу у розмірі 116268, 22 грн. за договором поставки № ДГ - 1208 від 20.07.2012 року, з яких 75000,00 грн. - основного боргу, 1100,00 грн. -№% річних, 40167,72 грн. пені за неналежне виконання грошового зобов`язання, а також просить покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ДГ - 1208 від 20.07.2012 року, в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5246/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 року.

В судовому засіданні представником позивача подано уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача 114616,21 грн., з яких 75000,00 грн. - основного боргу, 1054,17 грн. - 3% річних, 38473,05 грн. - пені, 88,99 грн. -інфляційних збитків, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Уточнення позовних вимог розцінено судом як заяву про зменшення позовних вимог та прийнято відповідно до ст. 22 ГПК України, яка приймається судом до розгляду, а позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви від 09.04.13 року.

Прдставник позивача вимоги ухвали суду від 20.03.2013 року виконав в частині надання оригіналів документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, заперечено проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 09.04.2013 року представник відповідача не з'явився, 08.04.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи (17.09.09 року), що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2012 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № ДГ - 1208 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця паперові комплектуючі, для виготовлення гофрованого картону, а саме - папір для гофрування, чи картон для плоских шарів гофрованого картону, чи перше і друге в комплекті, іменовані надалі «товар», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Відповідно до п. 3.3. договору, підтвердженням отримання товару покупцем буде надання останнім довіреності на отримуючи особу, завірену керівником, та повернення другого екземпляру видаткової накладної з відтиском оригіналу печатки. Згідно п. 3.7. договору а кожну партію товару постачальник в обов'язковому порядку надає покупцеві наступні документи: рахунок - фактуру, видаткову накладну в 2-х екземплярах, податкову накладну, копію сертифіката якості заводу - виробника або його замінник.

Відповідно до п. 4.3. договору допускаються наступні умови розрахунку за поставлений товар: оплата товару першої поставки допускається протягом 10 календарних днів з дня, наступного після передачі товару покупцю (п. 4.3.1. договору); 100 % попередня оплата протягом 3 банківських днів після отримання покупцем рахунку - фактури постачальника (п. 4.3.2. договору); за домовленістю сторін можливі зміни умов оплати поставки, які у вигляді строку оплати будуть зафіксовані в рахунках - фактурах та видаткових накладних.

Пунктом п.1 договору, сторони погодили, що при порушенні умов оплати за п. 4.3.1. покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 3 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до видаткових накладних № Б- 034 від 03.08.2012 року, № Б - 059 від 30.10.2012 року, № Б - 068 від 29.11.2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 123024,62 грн. Згідно вказаних видаткових накладних поставлений товар підлягає 100 % оплаті протягом 10 календарних днів після передачі товару покупцю.

Відповідачем була здійснена часткова оплата поставленого товару на загальну суму 6134,12 грн., що підтверджується банківськими виписками від 03.10.2012 року, 17.12.2012 року, 08.02.2013 року. Чстина поставленого товару була повернута відповідачем позивачу на суму 41 890, 50 грн., відповідно до накладної на повернення № 1 від 25.10.2012 року.

03.10.2012 року позивач направив відповідачу претензію № 1 станом на 03.10.2012 року, якою вимагав оплатити заборгованість у сумі 79774, 66 грн. за поставлений товар згідно договору. Зазначену претензію відповідач отримав 08.10.2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Як заявляє позивач, станом на момент звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача за договором становить 75000, 00 грн. основного боргу, 1054, 17 грн. 3 % річних, 88, 99 грн. інфляційних втрат та 38473, 05 грн. пені у розмірі 0, 3 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, які позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № ДГ - 1208 від 20.07.2012р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства поставлено відповідачу товар на суму 123 024, 62 грн., що підтверджується матеріалами справи. Частина товару на суму 48 024, 62 грн. була оплачена та повернута відповідачем, що також підтверджується матеріалами справи.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 75 000, 00 грн. (123 024, 62 - 48, 024, 62 (оплата та повернення товару) = 75 000, 00 ), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано, доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 75 000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 75 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до видаткових накладних є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 75 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 38473,05 грн. пені в розмірі 0, 3 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки, відповідно до п. 5.1. договору поставки № ДГ - 1208 від 20.07.2012 року (за період з 14.08.2012 року по 31.03.2013 року).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлений розмір пені, і відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України за порушення зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором застосуванню підлягає пеня, в розмірі встановленому законом.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 38473,05 грн., підлягають частковому задоволенню, із розрахунку розміру пені - подвійна облікова ставка НБУ від суми простроченого платежу. Відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.5. за договором відповідачу нараховується пеня в розмірі -

№Видаткова накладнаСума заборгованостіПеріод прострочкиЗагальна сума пені (грн.) 1.№ Б-034 79 774, 66 14.08.2012-03.10.2012 1 667, 42 76 774, 66 04.10.2012-25.10.2012 692, 23 34 884, 16 26.10.2012-17.12.2012 757, 73 32 884, 16 18.12.2012-14.02.1013 795, 15 2.№ Б-059 2 466, 46 10.11.2012-07.02.2013 90, 98 1 332, 34 08.02.2013-31.03.2013 28, 47 3.№ Б - 068 40 783, 50 10.12.2012-31.03.2013 1 872, 03 Всього 5 904, 01

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 054, 17 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу та 88, 99 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення за період з 14.08.2012 року по 31.03.2013 року.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки позивачем в його розрахунку допущені арифметичні помилки.

№Видаткова накладнаСума заборгованостіПеріод прострочкиЗагальна сума 3 % річних (грн.)Сума інфл. втрат 1.№ Б-034 79 774, 66 14.08.2012-03.10.2012 334, 40 -159,79 76 774, 66 04.10.2012-25.10.2012 138, 83 0, 00 34 884, 16 26.10.2012-17.12.2012 151, 96 34, 81 32 884, 16 18.12.2012-14.02.1013 159, 47 65, 77 2.№ Б-059 2 466, 46 10.11.2012-07.02.2013 18, 25 7, 40 1 332, 34 08.02.2013-31.02.2013 5, 69 -1,33 3.№ Б - 068 40 783, 50 10.12.2012-31.02.2013 345, 43 122, 35 Всього 1 154, 03 69, 21

Оскільки, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 054, 17 грн. 3 % річних, враховуючи, що суд не має права при розгляді справи виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних за договором за період з 14.08.2012 року по 31.03.2013 року в розмірі 1 054, 17 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 75 000, 00 основного боргу за договором, 5 904, 01 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 1 054, 17 грн. 3 % річних та 69, 21 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алатир-Медіа» (03151, м. Київ, вул. Смілянська, б. 7; код ЄДРПОУ 37106827; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаграфік Україна» (03047, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 36948200) 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. основної заборгованості, 5 904 (п'ять тисяч дев'ятсот чотири) грн. 01 коп., 1 054 (одну тисячу п'ятдесят чотири) грн. 17 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 69 (шістдесят дев'ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат та 1 664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 19 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко