Постанова

від 10.04.2013 по справі 5002-17/4223-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року Справа № 5002-17/4223-2012 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Волкова К.В.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача Антюфєєв Ігор Олегович, довіреність № 693-Д від 26.12.12, публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго";

відповідача Курбатов Віталій Михайлович, довіреність № б/н від 15.03.13, комунальне підприємство "Ком-бит";

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 29 січня 2013 року у справі № 5002-17/4223-2012

за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до комунального підприємства "Ком-бит" (вул. Мучіріна, 15, Скалисте, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98440)

про стягнення 53350,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонере товариство "ДТЕК Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача комунального підприємства "Ком - Бит" про стягнення заборгованості за активну електричну енергію у сумі 38387,49 грн., 9997,07 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 3 % річних у сумі 180,23 грн., пені у сумі 901,16 грн., заборгованості за реактивну електричну енергію у сумі 3884,60 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 38387,49 грн., 21726,31 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 3 % річних у сумі 180,23 грн., пеню у сумі 901,16 грн. та заборгованість за реактивну електричну енергію у сумі 3884,60 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року у справі № 5002-17/4223-2012 у позові відмовлено.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року у резолютивній частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року виправлено описку та у резолютивній частині рішення зазначено: відмовити в частині стягнення 21 726,31 грн. перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року у справі № 5002-17/4223-2012 позов в частині стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 38387,49 грн., 3 % річних 180,23 грн., пені 901,16 грн., заборгованості за реактивну електричну енергію 3884,60 грн. задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства "Ком-бит" на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 38387,49 грн., 3 % річних у сумі 180,23 грн., пеню у сумі 901,16 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у сумі 3884,60 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції вважає неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що відповідач не звертався до енергопостачальника з заявами про корегування договірних величин споживання, про обставину щодо користування обладнанням іншою особою позивач не повідомлявся та зміни у договір не вносились.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.03.13 по 10.04.13.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

29.12.03 між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (постачальник) та комунальним підприємством "Ком-бит" (споживач) був укладений договір № 820 на поставку електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами (а.с.10-13).

Відповідно до пункту 2 договору під час виконання умов договору, а також при вирішенні усіх питань, які не обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Споживач зобов'язується сплачувати вартість електроенергії та інші нарахування, згідно умов додатків №4.1 або 4.2 „Прядок розрахунків", здійснювати оплату за послуги з компенсації претоків реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 „Прядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії" (пункти 2.2.3-2.2.4 договору).

Пунктами 3.1.1 та 3.1.2 договору встановлено, що постачальник має право отримувати від споживача плату за електричну енергію, що поставляється за роздрібними тарифами, що розраховані згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності і постачання електричної енергії за регульованим тарифом, і інші платежі, обумовлені цим договором, обмежувати або припиняти постачання електричної енергії споживача згідно з умовами розділу 6 цього договору відповідно до Правил користування електричною енергією.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (пункт 4.2.1 договору).

Згідно 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії і потужності наступного року споживач не пізніше 15 листопада поточного року представляє постачальникові відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 „Об'єми постачання електричної енергії споживачеві і субспоживачеві").

Відповідно до пункту 9.5 договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.03, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Даний договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні однієї із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або його перегляд.

Згідно пункту 3 додатку № 4 до договору № 820 об'єм фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця установки засобів обліку до межі балансової приналежності електромереж, визначається відповідно до „Акту", підписаним споживачем і скріпленим печаткою споживача. Постачальник має право контролю (перевірки) показників розрахункових приладів обліку (а.с.14).

Пунктом 2 додатку № 4 до договору № 820 розрахунковою датою (день, коли споживач надає Акт про об'єми переданою споживачеві (спожитою споживачем) електричної енергії") встановлено 25 число кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Показники розрахункових засобів обліку у відповідності до переліку об'єктів та точці комерційного обліку фіксуються 25 числа кожного місяця та оформлюються актом про облік переданої споживачу електричної енергії.

Датою оплати встановлено 30 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 5 додатку № 4 до договору № 820 перевищення договірної величини споживання електроенергії визначається під час підведення підсумків на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електроенергії або „Акту" Споживач сплачує постачальнику електроенергії вартість величини перевищення відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику".

Рахунки на оплату, зокрема, перевищення граничної величини споживання електроенергії виписуються постачальником електроенергії окремо та надаються споживачеві. Зазначені рахунки повинні бути оплачені споживачем протягом періоду зазначеного у рахунку (пункт 7 додатку № 4 до договору № 820).

Перелік об'єктів, за якими відповідачем здійснюється споживання електроенергії, визначений у додатку №12 до договору 820 (а.с.109), зокрема, ними є насосні станції №2,3,4,8,9.

З відзиву на позов вбачається, що зазначені насосні станції фактично були передані від відповідача приватному підприємству „Скалісте ВК" та використовувались останнім у 2011 році і тільки у 2012 році почали використовуватись комунальним підприємством "Ком-бит" (а.с.70-74).

Об'єми постачання електроенергії у 2012 році за окремими площадками вимірювання сторонами визначені не були, тому ліміти споживання були встановлені на рівні фактичного споживання у відповідний період попереднього року (а.с.33,58).

У 2012 році відповідач самостійно складав та надавав постачальнику акти про об'єми переданої споживачеві електричної енергії, у яких відображені об'єми споживання за окремими площадками вимірювання (а.с.35,57). Зокрема, зазначені акти були складені за жовтень 2012 року та листопад 2012 року.

На підставі складених та наданих відповідачем актів про об'єми переданої споживачеві електричної енергії за жовтень 2012 року та листопад 2012 року позивачем було зафіксоване перевищення договірної величини споживання електроенергії, що відображене в актах про перевищення договірної величини споживання електроенергії (а.с.36-56).

На оплату за перевищення договірної величини у жовтні 2012 року та листопаді 2012 року були видані рахунки на загальну суму 21726,31 грн. (а.с.37,55). Факт отримання комунальним підприємством "Ком-бит" цих рахунків підтверджується підписами у зазначених рахунках та відповідачем не заперечується. Проте, зазначені рахунки оплачені не були.

Також, згідно довідок про заборгованість, на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача за активну електроенергію за червень-вересень 2012 року складала 38387,49 грн. та за реактивну електроенергію за червень-вересень 2012 року складала 3884,60 грн. (а.с.9). Зазначена сума заборгованості відповідачем визнається (а.с.70-74) про що також наголошувалось представником відповідача у судових засіданнях.

Отже, несплата відповідачем заборгованості за активну та реактивну електроенергію, несплата за перевищення договірної величини стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 38387,49 грн., 21726,31 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 3 % річних у сумі 180,23 грн., пеню у сумі 901,16 грн. та заборгованості за реактивну електричну енергію у сумі 3884,60 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Споживач зобов'язується сплачувати вартість електроенергії та інші нарахування, згідно умов додатків №4.1 або 4.2 „Прядок розрахунків", здійснювати оплату за послуги з компенсації претоків реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 „Прядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії" (пункти 2.2.3-2.2.4 договору).

Пунктом 2 додатку № 4 до договору № 820 встановлено, що показники розрахункових засобів обліку у відповідності до переліку об'єктів та точці комерційного обліку фіксуються 25 числа кожного місяця та оформлюються актом про облік переданої споживачу електричної енергії. Датою оплати встановлено 30 числа наступного місяця.

Отже, строк оплати за активну та реактивну електроенергію, спожиту у вересні 2012 року настав не пізніше 30 жовтня 2012 року.

Згідно довідок про заборгованість, на момент звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача за активну електроенергію за червень-вересень 2012 року складала 38387,49 грн. та за реактивну електроенергію за червень-вересень 2012 року складала 3884,60 грн. (а.с.9). Зазначена сума заборгованості відповідачем визнається (а.с.70-74) про що також наголошувалось представником відповідача у судових засіданнях.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства "Ком-бит" 38387,49 грн. заборгованості за активну електроенергію та 3884,60 грн. заборгованості за реактивну електроенергію підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 180,23 грн. за період з 01.07.12 по 05.11.12.

Перевіривши розрахунки 3% річних (а.с.4), судова колегія вважає їх вірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 180,23 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (пункт 4.2.1 договору).

Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача пеню у сумі 901,16 грн. за період з 01.07.12 по 05.11.12.

Перевіривши розрахунки пені (а.с.4), судова колегія вважає їх вірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 901,16 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" споживачі несуть відповідальність перед електропередавальною організацією, за порушення Правил користування електричною енергією.

Відповідно до пункту 1.2 ПКЕЕ договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричній енергії і споживачем величина об'єму електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Згідно з пунктом 6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Згідно 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії і потужності наступного року споживач не пізніше 15 листопада поточного року представляє постачальникові відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №1 „Об'єми постачання електричної енергії споживачеві і субспоживачеві").

Пунктом 4.2 ПКЕЕ встановлено, що у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Об'єми постачання електроенергії у 2012 році за окремими площадками вимірювання сторонами визначені не були, тому ліміти споживання були встановлені на рівні фактичного споживання у відповідний період попереднього року (а.с.33,58), що відповідає пункту 4.2 ПКЕЕ.

Згідно пункту 3 додатку № 4 до договору № 820 об'єм фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця установки засобів обліку до межі балансової приналежності електромереж, визначається відповідно до „Акту", підписаним споживачем і скріпленим печаткою споживача. Постачальник має право контролю (перевірки) показників розрахункових приладів обліку (т.1,а.с.19).

Відповідно до пункту 5 додатку № 4 до договору № 820 перевищення договірної величини споживання електроенергії визначається під час підведення підсумків на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електроенергії або „Акту".

Отже, з аналізу наведених норм ПКЕЕ та пунктів договору вбачається, що перевищення об'єму споживання у розрахунковий період фіксується актом про перевищення граничної величини об'єму споживання електроенергії на підставі даних додатку №1 до договору № 34 („Об'єми постачання електричної енергії споживачеві і субспоживачеві") та на підставі даних акту про об'єми переданою споживачеві (спожитою споживачем) електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

Разом з тим, ні договором, ні нормами законодавства не встановлено форму акта про перевищення граничної величини об'єму споживання електроенергії. Також, не встановлено обов'язок складання такого акту у присутності представника споживача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач самостійно складав та надавав постачальнику акти про об'єми переданої споживачеві електричної енергії за жовтень 2012 року та листопад 2012 року (а.с.35,57).

Відповідно до пункту 5 додатку № 4 до договору № 820 перевищення договірної величини споживання електроенергії визначається під час підведення підсумків на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електроенергії або „Акту". Споживач сплачує постачальнику двократну вартість величини перевищення відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику".

Згідно статті 26 Закону України „Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних учбових закладів і вищих учбових закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у разі споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період оплачують енергопостачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої електричної енергії і договірної величини.

З урахуванням наведених норм та пункту договору, позивачем на оплату за перевищення договірної величини у жовтні 2012 року та листопаді 2012 року були видані рахунки на загальну суму 21726,31 грн. у розмірі двократної вартості перевищення (а.с.37,55). Факт отримання відповідачем цих рахунків підтверджується підписами у зазначених рахунках та відповідачем не заперечується.

Рахунки на оплату, зокрема, перевищення граничної величини споживання електроенергії виписуються постачальником електроенергії окремо та надаються споживачеві. Зазначені рахунки повинні бути оплачені споживачем протягом періоду зазначеного у рахунку (пункт 7 додатку № 4 до договору № 820).

Як зазначалося вище, факт отримання відповідачем рахунків за перевищення договірної величини споживання електроенергії у жовтні 2012 року та листопаді 2012 року підтверджується підписами у зазначених рахунках та відповідачем не заперечується. Отже строк оплати зазначених рахунків настав. Проте, зазначені рахунки оплачені не були.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства "Ком-бит" 21726,31 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії підлягають задоволенню.

За твердженням відповідача, у позивача не було підстав визначати граничні норми споживання, виходячи з фактичного споживання електроенергії у 2011 році, оскільки насосні станції фактично були передані від відповідача приватному підприємству „Скалісте ВК" та використовувались останнім у 2011 році, і тільки у 2012 році почали використовуватись комунальним підприємством "Ком-бит". Тобто, відповідач вважає, що оскільки у 2011 році насосні станції використовуватись приватним підприємством „Скалісте ВК", то ліміти споживання у 2012 році встановлені саме для приватного підприємства „Скалісте ВК", а позивач до цих лімітів на 2012 рік немає ніякого відношення.

Проте, наведене твердження є неспроможним та не спростовує факту перевищення договірних величин, виходячи з наступного.

Перелік об'єктів, за якими відповідачем здійснюється споживання електроенергії, визначений у додатку №12 до договору № 820 (а.с.109), зокрема, ними є насосні станції №2,3,4,8,9. Відповідно до пункту 1 договору № 820 постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов договору та додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами зміни до договору щодо виключення насосних станцій №2,3,4,8,9 з переліку об'єктів, за якими відповідачем здійснюється споживання електроенергії, не вносились.

В матеріалах справи та у відповідача немає належних доказів звернення до позивача з вимогою внести відповідні зміни до договору та/або звернення з повідомленням про зміну користувача означених насосних станцій.

Таким чином, згідно договору № 820 від 29.12.03 саме відповідач залишався користувачем насосних станцій №2,3,4,8,9 у 2011 році. Отже, немає підстав стверджувати, що ліміти споживання у 2012 році встановлені саме для приватного підприємства „Скалісте ВК", а позивач до цих лімітів на 2012 рік немає ніякого відношення.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року у резолютивній частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2013 року виправлено описку та у резолютивній частині рішення зазначено: відмовити в частині стягнення 21 726,31 грн. перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Частиною 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

При цьому, виправлення допущених у рішенні, ухвалі описок чи арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали.

Виправляючи ухвалою від 05 лютого 2013 року описку у оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції фактично змінив суть рішення, що не відповідає вимогам статті 89 Господарського процесуального кодексу України.

Додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року у справі № 5002-17/4223-2012 позов в частині стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 38387,49 грн., 3 % річних 180,23 грн., пені 901,16 грн., заборгованості за реактивну електричну енергію 3884,60 грн. задоволено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.

Проте, зі змісту оскаржуваного рішення від 10 січня 2013 року не вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 38387,49 грн., 3 % річних 180,23 грн., пені 901,16 грн., заборгованості за реактивну електричну енергію 3884,60 грн. були розглянуті в засіданні господарського суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" №6 від 23.03.13 у разі ж оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова.

Разом з тим, пунктом 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" №6 від 23.03.13 встановлено, що порушення вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку.

Суд першої інстанції неповно з'ясувавши усі обставини справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову у частині вимог про стягнення 21726,31 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та, як наслідок неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до прийняття неправильного рішення. Також, приймаючи додаткове рішення від 05 лютого 2013 року припустився порушення норм процесуального права.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2013 року та додаткове рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року підлягають скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим 29 січня 2013 року у справі № 5002-17/4223-2012 та додаткове рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути з комунального підприємства "Ком-бит" (код 32322958; вул. Мучіріна, 15, Скалисте, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98440) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (код 00131400; вул. Київська, буд. 74/6, Сімферополь, 95034) 38387, 49 грн. заборгованості за активну електроенергію; 3884, 60 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію; 21665, 00 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії; 180, 23 грн. - 3% річних; пеню у сумі 901, 16 грн. та 1609, 50 грн. судового збору.

6. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.В. Волков

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, буд. 74/6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

2. Комунальне підприємство "Ком-бит" (вул. Мучіріна, 15, Скалисте, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98440)