Постанова

від 09.04.2013 по справі 2а-5851/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/66107/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Голяшкіна О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс» до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення від 20.03.2012 року № 0035 щодо застосування фінансових санкцій,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення від 20.03.2012 року № 0035 щодо застосування фінансових санкцій.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2012 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс» було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс» було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс», не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва надано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішенням управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва від 20.03.2012 року № 0035 до позивача за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, застосовані штрафні санкції в розмірі 7934,48 грн.

Оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки позивача від 20.03.2012 року № 0035.

Не погоджуючись із рішенням управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва від 20.03.2012 року № 0035, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

За період до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Так, відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

При цьому, згідно з пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, дана норма права, як і стаття 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто, не діяла на дату прийняття управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва оскаржуваного рішення.

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що набрав чинності з 01.01.2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління ПФУ протиправно винесло рішення від 20.03.2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання рішень протиправними.

Відповідно до статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, а тому судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року -скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс» до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення від 20.03.2012 року № 0035 щодо застосування фінансових санкцій - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва від 20.03.2012 року № 0035 про застосування до Товариства обмеженою відповідальністю «Торгазссервіс» фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Донець

судді: Л.Я. Гончар

О.В. Голяшкін