Постанова

від 09.04.2013 по справі 826/301/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2013 року 11:01 № 826/301/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі Паньків В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмедіа-2010" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання дії протиправними, скасування акту перевірки від 10.10.2012 та зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

від позивача: Гайдук О.О., Новікова І.О.

від відповідача: Геращенко С.А.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмедіа-2010", звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010» (код ЄДРПОУ 37 403 156) по підтвердженню господарських відносин з ТОВ «Альфакем Україна» (код 36678727) за період листопад та грудень 2011 року, січень 2012 року та червень 2012 року, результати якої оформлено Актом від 10.10.2012 р. №4280/22-4/37403156 неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Альфакем Україна» за період листопад та грудень 2011 року, січень 2012 року та червень 2012 року; скасувати Акт Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 10.10.2012 р. № 4280/22-4/37403156 неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Альфакем Україна» за період листопад та грудень 2011 року, січень 2012 року та червень 2012 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС вставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС «Аудит» в частині скасування відображення інформації, викладеної в Акті від 10.10.2012 р. №4280/22-4/37403156 неможливості ведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010», зокрема скасування виключення з вище зазначених баз податкових накладних, виписаних продавцем ТОВ «Альфакем Україна» покупцю ТОВ «Олмедіа-2010».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок організації та проведення зустрічної звірки, а оскаржуваний акт було складено з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані дії такими, що вчинені на підставі та на виконання норм діючого податкового законодавства України, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС направило ТОВ "Олмедіа-2010" запит №7362/10/22-4 від 07.09.2012 р. про надання пояснень та документальне підтвердження щодо господарських відносин із постачальниками, а саме, ТОВ «АЛЬФАКЕМ УКРАЇНА» та покупцями.

Позивач стверджує, що Товариством повідомлялося Податковий орган, що підприємство не має можливості надати запитувані документи, оскільки 02.07.2012 р. старшим слідчим прокуратури Києво-Святошинського району Київської області проведено виїмку в повному обсязі господарських та бухгалтерських документів ТОВ "Олмедіа-2010" по взаємовідносинам з ТОВ «Альфакем Україна» та надано копію протоколу виїмки.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби було складено Акт від 10.10.2012 р №4280/22-4/37403156 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Олмедіа-2010" (код за ЄДРПОУ 37403156), щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) за період листопад 2011 р., грудень 2011 р., січень 2012 р. та червень 2012 р. (надалі по тексту Акт перевірки).

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

По-перше. В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010» (код ЄДРПОУ 37 403 156) по підтвердженню господарських відносин з ТОВ «Альфакем Україна» (код 36678727) за період листопад та грудень 2011 року, січень 2012 року та червень 2012 року, результати якої оформлено Актом від 10.10.2012 р. №4280/22-4/37403156 неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Альфакем Україна» за період листопад та грудень 2011 року, січень 2012 року та червень 2012 року; скасувати Акт Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 10.10.2012 р. № 4280/22-4/37403156 неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Альфакем Україна» за період листопад та грудень 2011 року, січень 2012 року та червень 2012 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.20.1.6. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.73.5. ст.73 Кодексу, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою) відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів, що ним була надіслана на адресу Відповідача витребувана інформації на запит №7362/10/22-4 від 07.09.2012 р.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» є виключно службовим документом, який, при цьому, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже, ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в частині щодо проведення зустрічної звірки.

По-друге. В частині позовних вимог щодо зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС вставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС «Аудит» в частині скасування зображення інформації, викладеної в Акті від 10.10.2012 р. №4280/22-4/37403156 неможливості ведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010», зокрема скасування виключення з вище зазначених баз податкових накладних, виписаних продавцем ТОВ «Альфакем Україна» покупцю ТОВ «Олмедіа-2010», суд зазначає наступне.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України (далі -ДПА України).

Наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" (далі - Наказ № 266) затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п. 1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п. 2.14 Наказу № 266 інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Підпунктом 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Положення пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України зобов'язують платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 179.5 ст. 179 ПК України визначено, що податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за змістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

При цьому, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 р. № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Суд звертає увагу, що вищезазначені методичні рекомендації, якими зобов'язаний керуватись відповідач, не містять посилання на можливість прийняття податковим органом податкової декларації платника податку з відміткою "недійсна".

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Відтак, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Вичерпний перелік прав, наданих відповідачу чинним законодавством при здійсненні ним своїх повноважень, наведений у ст. 20 ПК України.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Специфікою податку на додану вартість є те, що цей податок сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), а одна операція з продажу товару (наданню послуг) викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість: у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Згідно пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Судом наголошується, що чинна форма "Р" податкового повідомлення-рішення згідно з додатком 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1440/18735 від 30.12.2010 р., передбачає місце для внесення даних про збільшення/зменшення податковим органом суми грошового зобов'язання.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі Акту перевірки не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків Акту перевірки була введена до бази даних АС "Аудит", з якої інформація автоматично надійшла до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Отже відповідач, використовуючи висновки Акту перевірки, не вчинив передбачених законом дій, а саме, не прийняв податкове повідомлення-рішення.

На думку суду, поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки Акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Відтак, визнаючи договори позивача нікчемними, а також визнаючи недійсними дані, відображені ним у деклараціях за перевіряємий період, відповідач зобов'язаний був зняти з підприємства податкові зобов'язання, отримані ним у зв'язку з виконання таких договорів, та прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз. А інакше з вчинених відповідачем дій (невинесення ППР) можна зробити висновок, що він фактично, визначаючи суми податкових зобов'язань позивачу, порушив та втрутився в його особисте право на самостійне їх декларування.

Суд вважає доцільним зазначити, що зміна податковим органом на підставі Акту перевірки та без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення задекларованого платником податків податкового кредиту чи податкових зобов'язань, як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства, законодавством не передбачений.

Крім того, суть висновків Акту перевірки полягає у тому, що позивач порушив вимоги ряду статей ЦК України (ст.ст. 203, 215, 216, 228, 625, 629, 650, 655, 658, 662) щодо реальності та дійсності правочинів з постачальником ТОВ «Альфакем Україна», а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит та податкові зобов'язання з покупцем відповідач вважає недійсними.

Разом з тим, позивач надав суду копії документів - договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, Листи, які підтверджують проведення позивачем господарських операцій з зазначеними в акті контрагентами.

Відтак, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем контрагенти були фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати Товариствами податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Окремо суд звертає увагу, що ст. 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно вказаної статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч. 1 ст. 207 ГК України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного вбачається, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з зазначеним контрагентом законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в Акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинення ним дій з внесення відомостей за результатами перевірки позивача до інформаційних баз.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності та беззаперечність доказів, що свідчать про протиправність дій відповідача по самостійній зміні (зменшенню) задекларованих податкових зобов'язань позивача за період у листопаді 2011 р., грудні 2011 р., січні 2012 р. та червні 2012 р., а разом з цим і беручи до уваги той факт, що за результатами протиправних дій відповідача до інформаційних баз відповідача потрапила інформація про протиправну зміну задекларованих позивачем своїх податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період листопад 2011 р., грудень 2011 р., січень 2012 р. та червень 2012 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Олмедіа-2010" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в даній частині.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, бази даних АІС вставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС «Аудит» в частині скасування відображення інформації, викладеної в Акті від 10.10.2012 р. №4280/22-4/37403156 неможливості ведення зустрічної звірки ТОВ «Олмедіа-2010», зокрема скасування виключення з вище зазначених баз податкових накладних, виписаних продавцем ТОВ «Альфакем Україна» покупцю ТОВ «Олмедіа-2010».

3 В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук