Постанова

від 09.04.2013 по справі 5015/4135/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 5015/4135/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ, б/н від 07.02.13

на рішення господарського суду Львівської області від 24.01.13

у справі № 5015/4135/12

за позовом: Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «ДАР», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна», м. Київ

про стягнення 93 617,78 грн. сплаченого страхового відшкодування та стягнення судових витрат

За участю представників сторін:

від позивача: - Давиденко О.Л. - представник (довіреність № 3679/18 від 12.12.12);

від відповідача: Зайка О.І. - директор;

від третьої особи : - не з'явився.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.13 у справі № 5015/4135/12 (головуючий суддя І.Козак, судді Н.Березяк, Б.Яворський) відмовлено в позові Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «ДАР» за участю третьої особи «Товариства з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» про стягнення 93 617, 78 грн. сплаченого страхового відшкодування та стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.13 у справі № 5015/4135/12, позивач - Приватне акціонерне товариство «АХА Страхування» - оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. На думку скаржника, висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не витребовувались жодною ухвалою докази в підтвердження того, що страхова премія по договору № 1158886/FR була сплачена страхувальником страховику. Також скаржник наголосив на тому, що досліджувати в процесі розгляду регресного позову питання сплати страхової премії страхувальника є неприйнятним, оскільки це є іншими правовідносинами, безпосередньо між страховиком та страхувальником. Крім цього, скаржник зазначає , що відповідно до п. 3.1 договору істотні умови надання клієнту послуг виконавця із відповідного перевезення визначається відповідною заявкою. Відповідно до заявки чітко передбачено строк доставки, а саме суворо до 04.07.11. У п.5 зазначеної заявки чітко прописано, що у разі недодержання умов заявки, перевізник оплачує експедитору штраф у розмірі фактично понесених витрат на доставку для забезпечення безперебійного виробництва клієнта. На підставі вище зазначеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 24.01.13 у справі № 5015/4135/12 скасувати, та винести постанову по суті позовних вимог.

22.02.13 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ, б/н від 07.02.13 розподілено до розгляду судді-доповідачу Д.Новосад.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.10) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.12), розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.13 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ, б/н від 07.02.13 введено суддів - О.Михалюк, Г.Мельник.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.13 поновлено пропущений строк на оскарження рішення господарського суду Львівської області від 24.01.13, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 12.03.13.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 26.03.13 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.13

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна» - проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався вдруге на 09.04.13 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.13.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ДАР» - проти доводів скаржника заперечив. Зокрема, відповідач зазначає, що в перекладі Львівського бюро перекладів (Додаток №10) винуватцем є експедитор, тобто фірма «Жефко»(Німеччина), а в перекладі Київського бюро (Додаток №11), що причиною даної ситуації є помилка перевізника (що на німецькій мові звучить Frachtfuhrer, а на англійській - carrier). На підставі наведеного рішення господарського суду Львівської області вважає справедливим та законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 09.04.13 третя особа явки повноважного представника не забезпечила, хоча про час та місце засідання суду була належним чином повідомлена, а відтак, беручи до уваги п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.13, апеляційна скарга розглядається за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна».

Представники сторін в судовому засіданні 09.04.13 підтримали доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 24.01.13 у справі № 5015/4135/12 слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами, 08.07.09 між GEFCO Deutschland GmbH та ТзОВ "Жефко Україна" укладено договір транспортної експедиції №08-07-2009, за умовами якого GEFCO Deutschland GmbH доручило, а ТзОВ "Жефко Україна" зобов'язалося надати послуги, пов'язані з перевезенням вантажів GEFCO Deutschland GmbH через територію України і інших держав, а GEFCO Deutschland GmbH зобов'язалося оплатити ТзОВ "Жефко Україна" вартість таких послуг в розмірах та в порядку, встановлених договором. Надання послуг за договором здійснювалось ТзОВ "Жефко Україна" на підставі заявок.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 03.01.11 між ТзОВ "Жефко Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДАР" укладено договір № D-TLI-03-01-11 про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів), за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання за плату і за рахунок ТзОВ "Жефко Україна" організувати надання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням і обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні, а саме: організувати виконання послуг, пов'язаних із безперешкодним перевезенням вантажів ТзОВ "Жефко Україна" автомобільним транспортом та оброблення вантажів ТзОВ "Жефко Україна" з метою доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України та інших держав. Як вірно встановлено господарським судом на підставі аналізу заявки від 29.06.11 № 1, на її виконання відповідач зобов'язувався 30.06.11 о 10:00 год. прибути під завантаження за адресою UA-82431, Нежухів, вул. Леоні, 1 та 04.07.11 доставити вантаж (комплектуючі) за адресою: OPEL AG Mainzer Strasse LKW Leitstelle K131 D-65423 Russelsheim. Згідно з пунктом 2 зазначеної заявки вартість перевезення складала 600 євро ALL IN, умови оплати: протягом п'ятнадцяти банківських днів з дати отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, двох екземплярів CMR з відмітками отримувача вантажу шляхом безготівкового перерахування коштів в гривнях по офіційному курсу НБУ на дату розвантаження, вказану в CMR.

При цьому, звертаючись з позовом, позивач послався на те, що у зв'язку із прострочкою доставки вантажу, допущеної відповідачем, з метою запобігання зупинки лінії виробництва OPEL AG, зафрахтовано чартерний рейс для поставки необхідної продукції, рахунок за якого виставлено GEFCO Deutschland GmbH. Останній, в свою чергу, надіслав третій особі претензію на відшкодування понесених збитків на загальну суму 12 051, 00 євро. Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Жефко Україна" у зв'язку з наведеним скеровано відповідачу претензією від 11.10.11 вих. № U-154/2 riv з вимогою про сплату штрафу в розмірі 12 051 євро. Крім того, як позивачем зазначено про факт звернення третьої особи до позивача у справі з заявою від 31.01.12 № 310-12А про задоволення претензії від Жефко Німеччина по випадку, описаному в заяві від 11.10.11 вих. № U-154/1 riv. За результатами розгляду вказаної заяви третьої особи, 17.02.12 позивачем складено Страховий акт № 24/12/11/11 і Наказом від 17.02.12 № 111 вирішено здійснити виплату страхового відшкодування на користь ТзОВ "Жефко Україна" в розмірі 93 617, 78 грн. Як вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи платіжного доручення № 6609 від 20.02.12, Приватним акціонерним товариством "АХА Страхування" здійснено сплату страхового відшкодування згідно страхового акту № 54/12/11/11 в розмірі 93 617, 78 грн. Вказані обставини, на думку позивача, надають йому право вимоги до відповідача про відшкодування збитків в розмірі 93 617, 78 грн.

Розглядаючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування", місцевий господарський суд вірно застосував ст. 11 ЦК України щодо договору, як однієї з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, ст.ст. 173, 175 ГК України щодо поняття та юридичного змісту правовідносин, а також майново-господарських цивільно-правових зобов'язань, ст. 509 ЦК України щодо поняття та юридичного змісту зобов'язання та підстав їх виникнення, ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язання сторонами.

При цьому, зважаючи на неподання позивачем оригіналу договору страхування, господарський суд першої інстанції належним чином проаналізував долучену до матеріалів справи копію Договору страхування вантажів від 31.12.10 № 1158886/FR. Зокрема, вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні про відсутність у графі "Страхувальник" розділу Підписи сторін підпису Генерального директора ТзОВ "Жефко Україна" Жерома Шевроле. Вірно зазначив місцевий господарський суд і про те, що і у позовній заяві і у страховому акті № 54/12/11/11 від 17.02.12 та Наказі від 17.02.12 № 111 підставою для проведення виплати страхового відшкодування визначено договір від 01.01.11 № 1158886/FR, а не договір від 31.12.10 № 1158886/FR, копію якого долучено до матеріалів справи. У зв'язку з наведеним господарським судом вірно застосовано норми ч. 2 ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості, як вимог до доказів, ст. 36 ГПК України щодо письмових доказів та вимог до них, а також щодо випадків необхідності подання оригіналів документів. При цьому, слід наголосити, що подання позивачем оригіналу договору страхування вантажів неодноразово вимагалося господарським судом, а саме в ухвалах від 03.10.12, від 16.10.12, від 06.11.12, від 29.11.12 від 20.12.12 та від 15.01.13. Погоджується колегія суддів з застосуванням господарським судом першої інстанції ч. 2 ст. 307 ГК України щодо письмової форми договору перевезення вантажу, ч. 2 ст. 207 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. З огляду на вимоги, встановлені у вищеперелічених нормах чинного матеріального та процесуального права, зважаючи на оцінку, надану судом копії Договору страхування вантажів від 31.12.10 № 1158886/FR в співвідношенні з страховим актом № 54/12/11/11 від 17.02.12 та Наказі від 17.02.12 № 111, господарським судом Львівської області зроблено вірний висновок про неукладеність договору страхування вантажів від 31.12.10 № 1158886/FR, а відтак, і відсутність будь-яких юридичних прав і обов'язків для його сторін.

Крім того, місцевий господарський суд вірно наголосив і на неподанні позивачем належних доказів сплати у встановленому пунктом 15 договору страхування вантажів порядку та розмірі страхової премії на користь ТзОВ "Жефко Україна". При цьому, як вбачається з заяви про виплату страхового відшкодування, ТзОВ "Жефко Україна" зверталося до позивача задоволити вимогу GEFCO Deutschland GmbH, хоч і перерахувавши кошти на рахунок третьорї особи, а не відшкодувати реально понесені ТзОВ "Жефко Україна" збитки.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з застосуванням до спірних правовідносин норм ч. 1 ст. 923 ЦК України, згідно з якою у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами). Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Як вірно зазначив господарський суд Львівської області, беручи до уваги встановлений судом першої інстанції факт неукладеності договору страхування вантажів від 31.12.10 № 1158886/FR, а також відсутність в матеріалах справи доказів звернення третьої особи до позивача у справі з вимогою про відшкодування понесених збитків, господарським судом Львівської області зроблено вірний висновок про те, що між сторонами не виникло регресних зобов'язань, перерахування коштів позивачем третій особи не мало підставою договір від 31.12.10 № 1158886/FR, а відтак, вимога позивача про стягнення із відповідача 93 617, 78 грн. збитків є безпідставною та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Аналізуючи договір від 03.01.11 № D-TLI-03-01-11 про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів), укладений між третьою особою та відповідачем, господарський суд вірно зазначив, що вказаний договір не містить спеціальних умов щодо відповідальності ТзОВ "ВКФ "ДАР", а тому застосовуванню підлягають загальні положення законодавства про відповідальність перевізника за договором перевезення. Зокрема, у відповідності до норм ст. 10 ЦК України, чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України. Застосування положень міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, погоджено сторонами і у п. 1.3. договору від 03.01.11 № D-TLI-03-01-11, яким передбачено, що перевезення здійснюється відповідно до умов договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Митної декларації про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, а також відповідно до ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транспорт", Статуту автомобільного транспорту, Цивільного та Господарського кодексів та інших чинних нормативно-правових актів.

Крім того, господарським судом належним чином проаналізовано п. 6.7. договору від 03.01.11 № D-TLI-03-01-11, згідно з яким відповідач не несе відповідальності за непрямі збитки товариства з обмеженою відповідальністю "Жефко Україна" і/або непряму шкоду, завдану ТзОВ "Жефко Україна" включно з втраченими прибутками, комерційними і/або іншими подібними втратами.

Колегія суддів вважає вірним застосування господарським судом при розгляді позовних вимог Приватним акціонерним товариством "АХА Страхування" норм ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ратифікованої Законом України від 01.08.06 № 57-V, прострочка доставки вантажу спричиняє виплату відшкодування лише в тому випадку, якщо зроблено письмове застереження протягом 21 дня з моменту отримання одержувачем вантажу. Згідно частини третьої статті 31 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів прострочка в доставці вантажу може призвести до виплати відшкодування лише в тому випадку, коли було зроблено письмове застереження протягом 21 дня від дня надання вантажу в розпорядження одержувача.

При цьому, господарський суд наддав вірну оцінку наявній в матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А №118713, з якої вбачається, що вантаж прийнято OPEL AG без зауважень і застережень.

Відповідно до частини першої статті 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів транспортер несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу, або за його пошкодження, яке виникло в проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здаванням, а також прострочку доставки. Як наголошено у постанові Пленуму Верховного суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, межі відповідальності транспортера передбачені ч. 5 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, згідно з якою у випадку прострочки доставки і доведення управленою стороною нанесення шкоди такою прострочкою, транспортер зобов'язаний виплатити відшкодування, яке не може перевищувати розміру плати за перевезення .

Вірно звернув увагу місцевий господарський суд і на добросовісну поведінку відповідача у зв'язку з допущенною ним прострочкою, а саме щодо повідомлення ним третьої особи про поломку транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу згідно заявки від 29.06.11 № 1, та вжиття всіх необхідних заходів для доставки вантажу: найшвидшого перевантаження вантажу з поламаного транспортного засобу на справний, переоформлення митних документів та доставлення вантажу одержувачу 06.07.11.

Зважаючи на все вищевикладене, а також беручи до уваги відсутність будь-яких претензій, які були б виставлені відповідачу, протягом встановленого ч. 3 ст. 31 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 21-денного строку, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ДАР" 93 617, 78 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, належним чином досліджені судом першої інстанції, а відтак, скаржник, в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 24.01.13 у справі № 5015/4135/12 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.01.13 у справі № 5015/4135/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 12.04.13

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник