Постанова

від 28.03.2013 по справі 2а-13754/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 р. Справа № 2а-13754/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-13754/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дом "НТК" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000592212 від 11.06.2012 року, на суму 390782,00 грн., №0000602212 від 11.06.2012 року на суму 9014,75 грн., №0000582212 від 1106.2012 року на суму 471563,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.06.2012 р., №0000592212, від 11.06.2012 р.,№0000602212, від 11.06.2012 р., №0000582212. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК" сплачений судовий збір у розмірі 2268,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, надали заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчим комітетом Харківської міської ради зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом "НТК", яке перебуває на обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, та є платником податку на додану вартість.

Фахівцями Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торгівельний Дом "НТК" код ЄДРПОУ 32582771, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 року.

За результатами вищезазначеної перевірки податковим органом складно акт від 22.05.2012 року №660/22-104/32582771 за висновками якого встановлені наступні порушення ТОВ "Торгівельний Дом "НТК":

1. По податку на прибуток:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.4., п.138.8. п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.138.2., ст.138, пп..139.1.9., п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України №2755-УІ від 2 грудня 2010 року в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 387835 гри., у т.ч. у 3 кварталі 2010 року у сумі 334912 грн., 2 кварталі 2011 року у сумі 10298 грн., 3 кварталі 2011 року у сум, 20022 грн., 4 кварталі 2011 року у сумі 22603 грн.

2. По податку на додану вартість:

- п.4.1 ст.4, пп.7.2.8. п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.3. ст.. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ занижено податок на додану вартість на суму 314414 грн., а саме за липень 2010 року на суму 267929 грн., за серпень 2010 року на суму 465 грн., квітень 2011 року - на суму 2301 грн., травень 2011 року на суму 4598 грн., червень 2011 року - 2056 грн., липень 2011 року - 5397 грн., серпень 2011 року - 6877 грн., вересень 2011 року - 5137 грн., жовтень 2011 року - 4900 грн., листопад 2011 - 4725 грн., грудень 2011 року - 10029 грн.

3. По податку на землю:

- ст. 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції Закону України від 19.09.96 р. №378/96- ВР зі змінами та доповненнями) та ст. 14 Закону № 2535, та ст. 17 Закону № 2535 занижено земельний податку на суму 7075,80 грн., а саме за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 року.

Та в порушення статті 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІ1 підприємством не надано податкову декларацію з плати за землю за 2010 рік.

За вищевказаними висновками акту перевірки від 22.05.2012 року №660/22-104/32582771 Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.06.2012 р., №0000592212, від 11.06.2012 р.,№0000602212, від 11.06.2012 р., №0000582212.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та надіслав на адресу Державної податкової адміністрації Харківської області скаргу - заперечення від 26.06.2012 року про перегляд податкових повідомлень - рішень від 11.06.2012 р., №0000592212, від 11.06.2012 р.,№0000602212, від 11.06.2012 р., №0000582212.

Рішенням Державної податкової служби у Харківській області про результати розгляду скарги від 29.08.2012 року №4323/10/10.2-17 залишено без змін податкові повідомлення - рішення 11.06.2012 р., №0000592212, №0000602212, №0000582212, а скаргу директора ТОВ «Торгівельний Дом «НТК» Зав’ялової К.П. від 26.06.12 № 167 - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов про скасування податкових повідомлень - рішень Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.06.2012 р., №0000592212, №0000582212, виходив з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та підстави для віднесення витрат до валових витрат за укладеними договорами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Відкритим акціонерним товариством «Рубежанський картонно - тарний комбінат» (далі ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат») (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім НТК» (далі ТОВ «Торгівельний Дім НТК») (покупець) укладено договір №108 від 02.01.2005 року, на умовах якого продавець продає покупцю на умовах EXW (в редакції Инкотермс 2000 року) включаючи витрати на пакування, маркування та завантаження на будь які транспортні засоби товар в об'ємах та кількості (а.с.190-193, т. 1).

До вказаного договору сторонами були підписані додаткові угоди (а.с.194-216, т.1).

Відкрите акціонерне товариство «Рубежанський картонно - тарний комбінат» зареєстровано Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області (а.с.218. т.1), перебуває на обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платника податків у м. Луганську та є платником податку на додану вартість (а.с.217, т. 1).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» на адресу позивача.

Позивачем надано до матеріалів справи сертифікати якості на придбані товарно - матеріальні цінності придбані у ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» (а.с.226-250, т.1, а.с.1-43, т.2).

Сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків.

Виписками з банку наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей.(а.с.214-250, т.2, а.с.1-47, т.3).

Подальше використання придбаних ТМЦ підтверджується наступним.

Між ТОВ «Торгівельний Дім НТК» (продавець) та ТОВ «Линкруст ЛТД» (покупець) 01.10.2009 року укладено договір купівлі - продажу №2-2009 за умовами якого продавець зобов'язується поставляти а покупець приймати та сплачувати товар у кількості та в строки та за ціною на умовах даного договору. Предметом даного договору є поставка гефропродукції, яка виконана з бурого, білого облачного та іншого гефрокартону, виробництва ВАТ «РКТК» яка іменується в подальшому товар (а.с.44-46, т.2).

Сторонами підписано додаткову угоду №1 від 01.12.2009 року до договору №2-2009 від 01.10.2009 р. (а.с.47, т. 2).

ТОВ «Линкруст ЛТД» виписано довіреність №1-2010 на отримання товарно - матеріальних цінностей по договору купівлі продажу №2-2009 від 01.10.2009 р., на ім'я ОСОБА_2 (а.с.48. т.2).

ТОВ «Линкруст ЛТД» на адресу директора ТОВ «Торгівельний Дім НТК» надіслано письмову заявку на поставку гефропродукції на липень 2010 року згідно позицій вказаних у даній заявці (а.с.50-51, т.2).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними та актами приймання - здавання товаро - матеріальних цінностей які підписаними сторонами.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, ТОВ «Торгівельний Дім НТК» на адресу ТОВ «Линкруст ЛТД».

Сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків.

Виписками з банку наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей.

Між ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» (продавець) та ТОВ «Торгівельний Дім НТК» (покупець) укладено договір купівлі продажу №215 від 24.02.2011 року, на умовах якого продавець зобов'язується передати у власність покупця гефропродукцію в асортименті, кількості та за цінами відповідно до замовлень, узгодженими сторонами в порядку та на умовах встановлених даним договором у межах підписаних уповноваженими представниками сторін специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та сплатити продукцію на умовах визначених даним договором (а.с.48-51, т.3).

На умовах вищевказаного договору сторонами підписані специфікації, акт звірки взаємних розрахунків (а.с.52-70, т.3), рахунки фактури.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними до договору купівлі продажу №215 від 24.02.2011 року.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» на адресу позивача.

За умовами, визначеними у договорі, поставка продукції здійснюється шляхом самовивозу.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно матеріальних цінностей у просторі надано товарно - транспортні накладні.

Виписками з банку наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей (а.с.44-250, т.7, а.с.1-60,т.8).

Подальша реалізація придбаних товаро - матеріальних цінностей підтверджується наданими позивачем копіями договорів та копіями первинної документації (а.с.71-198, т.3).

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 2.1 договору № 108 від 02.01.2005 р., укладеного між ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» (продавець) та ТОВ «Торгівельний Дім НТК» (покупець), загальна сума договору складає 6757152 грн. на момент його укладення, без врахування транспортних витрат та відповідно збільшується на вартість транспортних послуг (які здійснюються продавцем), які сплачуються додатково. Виготовлення кліше та вартість виготовлення штанц-форм враховуються у ціні товару шляхом їх розподілу на загальний об'єм вживання.

Відповідно до договору № 215 від 24.02.2011 р., укладеного між ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» (продавець) та ТОВ «Торгівельний Дім НТК» (покупець), загальна сума договору складає 25000000 грн., без врахування транспортних витрат. У випадку поставки продукції автомобільним транспортом продавця, транспортні витрати відносяться на покупця. Виготовлення кліше враховуються у ціні товару шляхом їх розподілу на загальний об'єм вживання.

На виконання умов договорів постачальником - ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» формувались видаткові первинні документи, в яких окремо вказувались вартість товару та вартість транспортування, які в цілому формували загальну вартість товару. Тобто фактично вартість транспортного перевезення була включена у вартість товару і формувала його ціну при реалізації позивачу та в подальшому вже ТОВ «Торгівельний Дім НТК»вартість виставленого та сплаченого транспортного перевезення додавав до вартості товару та відповідно до цього і формував видаткову бухгалтерську та податкову звітність.

На підставі викладеного колегія судів зазначає, що відповідачем невірно робиться висновок щодо неможливості віднесення транспортних витрат до господарського діяльності позивача , адже транспортував товар ВАТ «Рубежанський картонно - тарний комбінат» але ніс витрати за це транспортування одночасно з витратами на придбання товару , які в сукупності впливали на формування його вартості, позивач.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія судів зазначає, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України, а тому фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин .

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідний звітний період в цілому.

Пунктом 1. 7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Згідно з п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з вимог п.п. 7.4.1 п. 7. 4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у свого контрагента відповідач не подав.

Щодо визнання податкової декларації ТОВ "Торгівельний Дом "НТК" з ПДВ за серпень 2010 року не дійсною, колегія судів зазначає.

Відповідно до п. 46.1. ст. 46, п. 49 1, п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.п 49.11.2 п 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно з п.п. 49.9.2 у разі, надана декларація є прийнятою, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Доказів надсилання позивачу повідомлення про відмову у прийнятті декларації з ПДВ за серпень 2010 року податковим органом надано не було, а тому можна вважати, що вказана декларація не може вважатися не прийнятою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.4., п.138.8. п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.138.2., ст.138, пп..139.1.9., п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, п.4.1 ст.4, пп.7.2.8. п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.3. ст.. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Доводи апеляційної скарги, з вищенаведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень - рішень Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 11.06.2012 р., №0000592212, №0000582212, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0000602212, від 11.06.2012 р., колегія судів зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінку правовідносинам щодо сплати земельного податку.

Згідно акту встановлення меж земельної ділянки №826/09 від 13.11.2009 року площа земельної ділянки 0,4560 га (в т.ч. земельна ділянка №1 площею 0,4196 га та №2 площею 0,0364 га).

Згідно витягу з технічної документації № 2526 від 08.05.2009 року нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки площею 4196 кв. м. складає 297,81 грн. (згідно листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2010 року № 641/22/6-10 нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2010 р. за 2009 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1.059).

Згідно витягу з технічної документації № 2526 від 08.05.2009 року нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки площею 364 кв. м. складає 238,20 грн. (згідно листа Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.01.2010 року № 641/22/6-10 нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2010 р. за 2009 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1.059).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підприємство позивача у період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 р. було платником податку за землю та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» (в редакції Закону України від 19.09.96 р. № 378/96-ВР, зі змінами та доповненнями) визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 14 Закону N 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до і лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Відповідно до статті 17 Закону N 2535 податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним, днем звітного (податкового) місяця.

Стаття 13 Закону України "Про плату за землю" визначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який згідно з п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру , включає дані реєстрації права власності , права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування території населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Колегія судів зазначає, що юридична особа при фактичному використанні земельної ділянки є платником земельного податку з часу укладення договору купівля-продажу.

На підставі зазначеного підприємство позивача було платником податку за землю та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з 01.07.2010 року по 31.12.2011 р., але за 2010 рік підприємством позивача не було задекларовано земельний податок/орендну плату за земельні ділянки, що призвело до заниження земельного податку на суму 7075,80 грн., а саме за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000602212 від 11.06.2012 р.

Разом з цим колегія судів зазначає, що позивачем було визнано правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0000602212 від 11.06.2012 р. на суму 9014,75 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000602212 від 11.06.2012 р.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 1 ч. 1,3 ст. 198, ст.ст. 200, 202, 205, 206, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-13754/12/2070 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дом "НТК" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення №0000602212 від 11.06.2012 року на суму 9014,75 грн. та в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.