Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2-546/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/2612/13

Головуючий у першій інстанції Бичковський Є.Л.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2013 року м. Одеса

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Григоренко Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко» та товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» - Краснова Єгора Володимировича на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, приватного підприємства «Медвлад», товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко», товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» про поділ спільного майна подружжя, корпоративних прав приватного підприємства «Медвлад», товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко», товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК», майна приватного підприємства «Медвлад», визнання недійсним рішення власників приватного підприємства «Медвлад» та скасування реєстрації змін до статуту приватного підприємства «Медвлад», -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя посилаючись на те, що 20 грудня 2002 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. До грудня 2011 року вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та були пов'язані спільним побутом. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року шлюб між ними розірвано.

За час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі було набуте наступне майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності: дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 103,9 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0068 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Сонячна, 11-а; транспортні засоби - автомобіль марки Chery Amulet А15, державний номер НОМЕР_1; автомобіль марки Chery Jaggi, державний номер НОМЕР_2; автомобіль марки Chery S11 QQ, державний номер НОМЕР_3.

Оскільки відповідачка не бажає добровільно проводити поділ майна, позивач звернувся до районного суду із зазначеним позовом.

У липні 2012 року із зустрічною позовною заявою до того ж суду звернулася ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, корпоративних прав, посилаючись на те, що за час шлюбу з відповідачем за рахунок спільних сімейних коштів було придбано: нерухоме майно, корпоративні права у товариствах, меблі, побутова техніка, аудіо та відео техніка. У липні ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 липня 2012 року клопотання ОСОБА_4 задоволено частково, накладено арешт на належне ОСОБА_3 рухоме та нерухоме майно, заборонено державному реєстратору виконавчого комітету Овідіопольської державної адміністрації Одеської області здійснювати дії щодо реєстрації відчуження належної ОСОБА_3 частки у ТОВ «Ліко», заборонено державному реєстратору виконавчого комітету ОМР здійснювати дії щодо реєстрації відчуження належної ОСОБА_3 частки у ТОВ «ДАК» в задоволенні решти вимог відмовлено.

Представник ТОВ «ДАК» та ТОВ «Ліко» звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Вважаючи ухвалу суду незаконною представник ТОВ «Ліко» та «ДАК» - Краснов Є.В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року в частині заборони державному реєстратору здійснювати дії щодо реєстрації відчуження належної ОСОБА_3 частки у ТОВ «ДАК» та ТОВ «Ліко».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд помилково не знайшов підстав для його задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що 20 січня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до загальних зборів учасників ТОВ «Ліко» з нотаріально посвідченою заявою про виведення його зі складу засновників товариства.

21 січня 2013 року з аналогічною заявою ОСОБА_3 звернувся до загальних зборів ТОВ «ДАК».

Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року встановлено дві підстави для добровільного припинення участі у товаристві - добровільний вихід з товариства та відступлення всієї належної частини в статутному фонді.

Своє право виходу з товариства на законних підставах може реалізувати ОСОБА_3 у будь-який час.

Відповідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вихід зі складу товариства не пов'язаний ні з рішенням зборів учасників; ні з внесенням змін до установчих документів, тому момент виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід.

Подаючи заяви про вихід з товариств ОСОБА_3 використав своє суб'єктивне право спрямоване на одностороннє припинення корпоративних правовідносин з товариствами.

Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року встановлено, що власником майна, переданого товариству засновниками і учасниками, є саме товариство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 визначено, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

П. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» визначено, що вжиті заходи не повинні перешкоджати діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець, а також слід брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Таке обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

Обрані судом заходи забезпечення позову у вигляді заборони здійснення державним реєстратором дій щодо реєстрації відчуження належних часток у товариствах ТОВ «Ліко» та ТОВ «ДАК» суперечить викладеним обставинам та не пов'язані з предметом спору.

Обрані судом види забезпечення позову ухвалою суду від 25 липня 2012 року в повному обсязі можуть забезпечити виконання рішення суду за заявленим позовом за виключенням вимог заявлених у клопотанні представника ТОВ «Ліко» та ТОВ «ДАК».

За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд помилково сформулював суть процесуальної дії та підстави її застосування, неповно з'ясував зазначені обставини.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, п. 2 ч. 2 ст. 307, ч. 1 п. 2 ст. 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко» та товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» - Краснова Єгора Володимировича - задовольнити.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2013 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко» та товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» - Краснова Єгора Володимировича задовольнити, скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 липня 2012 року в частині заборони державному реєстратору здійснювати дії щодо реєстрації відчуження належної ОСОБА_3 частки в товаристві з обмеженою відповідальністю «Ліко» код 22472159 та товаристві з обмеженою відповідальністю «ДАК» код 31185531.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко