Рішення

від 08.04.2013 по справі 905/1100/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.13 р. Справа № 905/1100/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діссанс», м. Донецьк

до відповідача-2: Акціонерного товариства закритого типу «Донецьке спеціалізоване управління екскавації», м. Донецьк

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. та договором поруки №86/П/10 від 09.06.2010р. в розмірі 4 775 943,27 грн., з яких заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 3 527 482,56 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 04.10.2012р. в сумі 1 154 380,30 грн., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом станом на 04.10.2012р. в сумі 94 080,41 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Булатова М.А. за довіреністю.

Від відповідача-1: Чернишенко Л.Г. за довіреністю.

Від відповідача-2: Новіков В.І. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

08.04.2013р. з 11.30 год. по 11.40 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діссанс», м. Донецьк та Акціонерного товариства закритого типу «Донецьке спеціалізоване управління екскавації», м. Донецьк про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. та договором поруки №86/П/10 від 09.06.2010р. в розмірі 4 775 943,27 грн., з яких заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 3 527 482,56 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 04.10.2012р. в сумі 1 154 380,30 грн., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом станом на 04.10.2012р. в сумі 94 080,41 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні та притягує до відповідальності його поручителя - відповідача-2

Ухвалою суду від 14.02.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1100/13-г.

28 лютого 2013р. через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позов №2-013 від 20.02.2013р., в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на припинення його поруки за належне виконання зобов'язань за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. згідно з ч.4 ст.559 ЦК України.

Цього ж дня відповідачем-1 наданий відзив на позов №1-013 від 20.02.2013р., в якому він заперечив проти позовних вимог, в якому він просив суд привести кредитний договір у відповідність до обставин, що істотно змінились, оскільки його подальше виконання на визначених сторонами умовах суперечить принципу справедливості. Крім того, зауважив, що стягнення кредитної заборгованості у гривнях фактично збільшує її розмір, та зауважив на неправомірності нарахування позивачем пені протягом року, оскільки це не відповідає приписам ч.6 ст.232 ЦК України.

25 березня 2013р. позивачем надані пояснення №DON-61/618 від 22.03.2013р., в яких зазначено, що нарахування пені ним здійснювалось у відповідності до п.5.1 кредитного договору №60 від 11.12.2006р. У письмових поясненнях №DON-61/617 від 22.03.2013р. позивач наполягав на правомірності заявлених про солідарне стягнення кредитної заборгованості з поручителя позичальника згідно з договором №86/П/10 від 09.06.2010р.

В отриманій судом 04.04.2013р. заяві відповідач-1 зазначив, що відповідачем не надано бухгалтерських документів в підтвердження наявності спірної заборгованості, тому розрахунок позовних вимог є не підтвердженим та не обґрунтованим.

В судовому засіданні 08.04.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзивах та поясненнях.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

11 грудня 2006р. між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (далі - банк, правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діссанс» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №60 (далі - кредитний договір) на наступних умовах (в редакції додаткової угоди №17 від 19.03.2010р.):

- ліміт кредитної лінії - 4 464 282,56 грн.;

- цільове використання кредиту - поповнення обігових коштів для здійснення господарської діяльності, крім розміщення кредитних коштів на депозит, формування статутного фонду господарського товариства;

- строк повернення кредиту - згідно з графіком, наведеним в Додатку №1 до цього договору, дата остаточного повернення кредиту - 09.12.2011р.

- проценти за користування кредитом за строковою заборгованістю - 25,0% річних;

- проценти за безпідставне користування кредитом за простроченою заборгованістю - 30% річних.

Додатковою угодою №20 від 06.01.2011р. сторони дійшли згоди про зменшення розміру відсоткової ставки за користування кредитним коштами, визначивши її наступним чином: проценти за користування кредитом за строковою заборгованістю - 21,0% річних; проценти за безпідставне користування кредитом за простроченою заборгованістю - 26% річних.

Визначений п.3.3.4 порядок сплати відсотків за згодою сторін неодноразово змінювався. Додатковою угодою №21 від 28.02.2011р. встановлений обов'язок позичальника сплачувати банку нараховані відсотки до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків на відповідні процентні рахунки, зазначені в п.1.2 договору, а також відсотки за безпідставне користування кредитом, виходячи зі ставок, передбачених п.1.1 договору.

Пунктом 1.3 кредитного договору, включеного за додатковою угодою №2 від 29.11.2007р., визначено, що в межах встановленого ліміту кредитної лінії кредит надається позичальнику траншами на підставі додаткових угод до цього договору, в яких зазначається сума кожного траншу. З урахуванням викладеного, сторонами підписано ряд додаткових угод:

- №3 від 20.12.2007р. про надання траншу в сумі 18 500,00 грн.;

- №4 від 30.01.2008р. про надання траншу в сумі 270 000,00 грн.;

- №6 від 22.02.2008р. про надання траншу в сумі 955 590,00 грн.;

- №7 від 17.03.2008р. про надання траншу в сумі 578 000,00 грн.;

№8 від 21.04.2008р. про надання траншу в сумі 105 000,00 грн.;

- №9 від 22.05.2008р. про надання траншу в сумі 358 000,00 грн.;

- №10 від 04.06.2008р. про надання траншу в сумі 40 000,00 грн.;

- №11 від 23.06.2008р. про надання траншу в сумі 385 000,00 грн.;

- №12 від 14.07.2008р. про надання траншу в сумі 173 000,00 грн.;

Згідно з п.5.1, у випадку несвоєчасної сплати відсотків за кредитом позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки.

За умовами п.7.1, кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію після повного виконання позичальником всіх зобов'язань, що витікають з цього договору.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №60 від 11.12.2006р. (з наступними змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

09 червня 2010р. між Публічним акціонерним товариством «Донгорбанк» (далі - банк, правонаступником якого є позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Діссанс» (далі - боржник) та Акціонерним товариством закритого типу «Донецьке спеціалізоване управління екскавації» укладений договір поруки №86/П/10, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. (п.1.1).

Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором згідно з п.1.2 договору поруки в редакції додаткової угоди №1 від 06.01.2011р. визначається умовами та обсягом зобов'язань боржника перед кредитором за основним зобов'язанням, включаючи повернення суми кредиту в розмірі 4 464 282,56 грн., який підлягає поверненню 09.12.2011р., сплату процентів за строковою заборгованістю за ставкою 21% річних в гривні, сплату неустойки за безпідставне користування кредитом (за простроченою заборгованістю) за ставкою 26% річних в гривні та сплату неустойки та відшкодування збитків відповідно до умов основного зобов'язання.

Згідно з п.3.1 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання основного зобов'язання.

За умовами п.п.4.1-4.2, договір поруки набирає чинності з моменту підписання та діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Порука припиняється у випадках, встановлених ст.559 ЦК України.

Проаналізувавши зміст договору поруки №86/П/10 від 09.06.2010р., суд дійшов висновку, що він носить забезпечувальний характер щодо кредитного договору №60 від 11.12.2006р. та підпадає під правове регулювання §3 Глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Протягом дії кредитного договору №60 від 11.12.2006р. в межах встановленого п.1.1 ліміту позивачем здійснювалось кредитування відповідача-1, що підтверджується випискою з рахунку № 20639002219000 «Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання» . Належними доказами, які підтверджують надання кредитних коштів, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". За приписами вказаної статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. У відповідності до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" , бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

З урахуванням приписів вказаного закону, ст.41 Закону України „Про Національній банк України", Постанови Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004р. „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що первинними документами, які підтверджують факт надання кредитних коштів є виписки з відповідних рахунків, відкритих для обліку наданих кредитів.

Як встановлено судом за дебетом рахунку № 2063 «Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання» , відкритого для надання кредитних коштів відповідачу - 1, відображено суму наданих кредитів в межах відновлюваної кредитної лінії 6 424 082,56 грн. Характер відновлюваності кредитної лінії та вказана вище виписка свідчать про те, що протягом дії кредитного договору здійснювалося отримання та погашення кредитних траншів в межах встановленого договором ліміту. 29.11.2007 року, додатковою угодою № 2 сторони домовилися, що надання траншів в межах кредитної лінії буде здійснюватися за окремими додатковими угодами. Аналіз наступних укладених додаткових угод та виписка по рахунку № 2063, свідчать про фактичне кредитування в межах узгоджених сторонами сум.

Крім того, судом встановлено, що 19.03.2010 року додатковою угодою № 17 , сторони фактично змінили характер договірних відносин, встановивши режим невідновлюваності кредитної лінії, заміну мультивалюного кредитування на кредитування в національній валюті та встановлення обсягу ліміту в межах 4 464 282,56 грн. В межах цієї угоди 19.03.2010 року був наданий кредитний транш в сумі 3 002 892,56 грн. для погашення валютної частини кредиту. Аналіз виписку по рахунку № 2063 свідчить про те, що станом на 19.03.2010 року заборгованість Відповідача-1 за кредитним договором співпадає з зафіксованою сумою ліміту в додаткової угоді № 17. Після 19.03.2010 року надання кредитних траншів не відбувалося. Виходячи з викладеного , суд констатує, що додатковою угодою № 17, сторони зафіксували заборгованість за кредитним договором, виключивши можливість наступного кредитування.

9.06.2010 року між позивачем та відповідачами укладено договір поруки, яким встановлено, що відповідач -2 поручається за повернення відповідачем кредитних коштів в сумі 4 464 282,56 грн. За таких обставин, матеріалами справи спростовується позиція відповідача -2 про неотримання кредитних коштів, в обсязі, заявленому в позивної заяві.

До того ж, в судовому засіданні 8.04.2013 року були оглянуті оригінали меморіальних ордерів (копії яких долучені до матеріалів справи), з яких вбачається надання позивачем кредитних коштів в обсязі, встановленому кредитним договором та додатковими угодами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про належне виконання банком обов'язків, встановлених кредитним договором та доведеність факту надання кредитних коштів в обсязі 6 424 082,56 грн. (з урахуванням обігу в межах відновлюваної кредитної лінії).

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Викладені у відзиві на позов №1-013 від 20.02.2013р. заперечення відповідача-1 проти необхідності виконання умов кредитного договору №60 від 11.12.2006р. у зв'язку з їх несправедливістю суд відхиляє за наступних підстав.

Виходячи зі встановленого ст.3 ЦК України принципу свободи договору, сторони мають право на власний розсуд визначати його умови. Судом проаналізовано кредитний договір №60 від 11.12.2006р. та додаткові угоди до нього і встановлено, що вони підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оскарження вищевказаного правочину, в тому числі - з підстав його невідповідності загальному цивільно-правовому принципу справедливості, суд робить висновок, що позичальник погодився зі зміною умов кредитного договору, а тому має належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.

Водночас, за загальним правилом, встановленим ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у зв'язку з істотною зміною обставин.

У відповідності до ч.1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

За приписами ст.4-1, 12 ГПК України, господарські суди вирішують спори, що виникають при зміні господарських договорів, в межах позовного провадження з розгляду певної господарської справи, провадження в якій порушується згідно зі ст. 64 ГПК України за позовною заявою особи, яка відповідає вимогам ст.1 ГПК України.

Тому, з враховуючи недотримання ТОВ «Діссанс» передбаченої законом процедури внесення змін до кредитного договору №60 від 11.12.2006р., суд розцінює викладені у відзиві на позов заперечення проти позову як такі, що не відповідають чинному законодавству.

Як зазначає позивач, станом на 04.10.2012р. у позичальника за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. наявна заборгованість за кредитом в сумі 3 527 482,56 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 1 154 380,30 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №905/1100/13-г надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача-1 заборгованості у зазначеній сумі.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення за кредитним договором №60 від 12.11.2006р. заборгованості за кредитом в сумі 3 527 482,56 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 1 154 380,30 грн. є правомірними та доведеними належним чином, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з порушенням відповідачем-1 зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитними коштами нарахованих у період з 01.05.2011р. по 30.08.2012р. позивачем на підставі п.5.1 кредитного договору №60 від 11.12.2006р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 94 080,41 грн. При цьому в поясненнях №DON-61/619 від 22.03.2013р. позивач зазначає, що встановлене ч.6 ст.232 ГК України обмеження періоду нарахування пені шістьома місяцями на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки п.5.1 кредитного договору передбачено нарахування пені на суму простроченого виконанням зобов'язання за кожен день прострочки.

Суд не погоджується з вищевказаною позицією позивача, оскільки пунктом 5.1 кредитного договору сторонами узгоджений порядок нарахування пені - за кожен день прострочки, натомість визначення іншого періоду нарахування пені, ніж передбачено законодавством, умови кредитного договору не містять, у зв'язку з чим при нарахуванні пені за неналежне виконання кредитних зобов'язань застосуванню підлягають загальні положення ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги наявність в наданих позивачем розрахунках пені арифметичних неточностей, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в обґрунтованій частині, а саме - в сумі 57 496,30 грн.

Разом з цим, відповідно до ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналогічні за змістом умови щодо солідарної відповідальності поручителя містяться в п.п.2.5, 3.1 договору поруки №86/П/10 від 09.06.2010р.

За приписами ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З урахуванням наведених норм, позивачем згідно з договором поруки №86/П/10 від 09.06.2010р. заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідача-2 заборгованості за кредитним договором №60 від 11.12.2006р.

За приписами ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У відповідності до ст. 251 ЦК України строками, у розумінні цивільного права, є певний період у часі, зі спливом якого, пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями , тижнями, днями або годинами.

Укладаючи договір сторони не визначили строк (який відповідає приписам ст. 252 ЦК України) після закінчення якого припиняється порука, а встановили, що договір діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором та порука припиняється у випадках, встановлених ст. 559 ЦК України. У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові №6-6486св09 від 07.10.2009р., умова договору про його дію до повного виконання зобов'язань за договором не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Відтак, суд робить висновок про відсутність в договорі поруки №60 від 11.12.2006р. строку дії поруки та про необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-місячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

Як зазначалося вище, відповідач-2 прийняв на себе зобов'язання щодо солідарної відповідальності за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. Прийнятий відповідачем обов'язок надав кредиторові (банку) право при порушенні боржником зобов'язання вимагати його виконання від будь якої зобов'язаної особи - боржника або/та поручителя.

Як зазначалось вище, в п.1.2 договору поруки №86/П/10 від 09.06.2010р. датою виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. в сумі 4 464 282,56 грн. визначено 09.12.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ПУМБ» звернулось до АТЗТ «Донецьке спеціалізоване управління екскавації» з вимогою №DON-61/325 від 14.02.2013р. про сплату заборгованості ТОВ «Діссанс» за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. в сумі 4 775 943,27 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3 527 482,56 грн., заборгованості за відсотками в сумі 1 154 380,30 грн., пені в сумі 94 080,41 грн., яку відповідачем-2 залишено без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з боржників зазначеної заборгованості.

Проте, виходячи з умов кредитного договору №60 від 11.12.2006р та договору поруки №86/П/10 від 09.06.2010р., на момент звернення банку до поручителя з вимогою №DON-61/325 від 14.02.2013р. порука останнього за належне виконання зобов'язань з повернення кредиту та зі сплати, нарахованих до 14.08.2012р. відсотків та штрафних санкцій за прострочення виконання позичальником боргових зобов'язань припинилась на підставі ч.4 ст.559 ЦК України у зв'язку зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання вищевказаних зобов'язань, про виконання яких банк своєчасно не звернувся до поручителя.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для притягнення поручителя до солідарної відповідальності за виконання вищевказаних зобов'язань за кредитним договором №60 від 11.12.2006р., тому задовольняє вимоги позивача в обґрунтованій частині та солідарно з відповідачем-1 стягує з відповідача-2 заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих за період 14.08.2012р. по 04.10.2012р., яка складає 170 398,61 грн. та пеню за несвоєчасну сплату цих відсотків в сумі 2 133,07 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 549-552, 611, 612, §3 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 22, 25, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діссанс», м. Донецьк та Акціонерного товариства закритого типу «Донецьке спеціалізоване управління екскавації», м. Донецьк про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. та договором поруки №86/П/10 від 09.06.2010р. в розмірі 4 775 943,27 грн., з яких заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 3 527 482,56 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 04.10.2012р. в сумі 1 154 380,30 грн., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом станом на 04.10.2012р. в сумі 94 080,41 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діссанс» (83047, м. Донецьк, вул. Клайпеди, 31, ЄДРПОУ 34604150) та Приватного акціонерного товариства «Донецьке спеціалізоване управління екскавації» (83108, м. Донецьк, пр. Партизанський, 2А, ЄДРПОУ 01241349) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк" (83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2А, ЄДРПОУ 14282829) за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. та договором поруки №86/П/10 від 09.06.2010р. заборгованість за відсотками в сумі 170 398,61 грн. та пеню в сумі 2 133,07 грн., судовий збір в сумі 2 486,13 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діссанс» (83047, м. Донецьк, вул. Клайпеди, 31, ЄДРПОУ 34604150) на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк" (83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2А, ЄДРПОУ 14282829) за кредитним договором №60 від 11.12.2006р. заборгованість за кредитом в сумі 3 527 482,56 грн., заборгованість за відсотками в сумі 983 981,69 грн., пеню в сумі 55 363,23 грн., судовий збір в сумі 65 806,71 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 08.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 15.04.2013р.

Суддя Демідова П.В.