Постанова

від 10.04.2013 по справі 808/3298/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 квітня 2013 року 11 год. 00 хв. Справа № 808/3298/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представників позивача - Коломойцевої І.О. (довіреність від 10 серпня 2012 року) та Разнотовського Р.В. (довіреність від 10 серпня 2012 року), представника відповідача - Гавриленка Д.В. (довіреність від 03 квітня 2013 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

26 березня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (далі іменується - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 №0000150025, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1020 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про порушення позивачем приписів статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України).

Позивач зазначає, що контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 №0000150025, яким нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 1020 грн. 00 коп. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, 5011010100, у зв'язку з порушенням підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України.

Також позивач вказує на те, що ним реалізовано право на податння уточнюючих розрахунків за формою 1ДФ, передбачене статтею 50 ПК України. Наявність у ПК України визначеного права та порядку самостійного виправлення помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку свідчить про те, що тільки у разі невиконання вимог статті 50 ПК України та неподання уточнюючого розрахунку, у тих випадках коли податкова звітність залишається з помилками на час перевірки, слід застосовувати положення статті 119 ПК України.

Ухвалою судді від 27.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

10.04.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов від 04.04.2013 №2333/10-010/4, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

У письмових запереченнях на адміністративний позов та в усних поясненнях представник контролюючого органу посилається на те, що при проведенні камеральної перевірки встановлено, що позивачем надано звітність за формою 1ДФ з недостовірними відомостями та помилками. Посилаючись на положення пункту 119.2 статті 119 ПК України, зазначає, що податковим правопорушенням є саме факт подання з недостовірними відомостями та помилками податкової звітності про суми доходів. Вважає, що таке правопорушення є завершеним під час подання податкової звітності, а тому факт подання в подальшому уточнюючих розрахунків позивачем лише підтверджує вчинення такого правопорушення. При поданні уточнюючих розрахунків позивачем виконано вимоги статті 50 ПК України, що не звільняє його від відповідальності за вчинення податкового правопорушення, передбаченого статтею 119 ПК України.

Також відповідач зазначає, що Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, до якого вноситься інформація, зокрема: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків. Вказує, що після подання податковими агентами податкової звітності за формою 1ДФ відомості щодо фізичних осіб підлягають розміщенню в Державному реєстрі, можуть надаватися у встановленому порядку уповноваженими органами та використовуватись ними для прийняття відповідних рішень. Тому вважає, що з дня подання позивачем невірно заповненого податкового розрахунку, в Державному реєстрі з дня подання таких відомостей до дня подання уточнюючих розрахунків, містились недостовірні відомості, що могли привести до прийняття невірних рішень. На підставі викладеного, вважає, що висновки фахівців податкового органу про допущене позивачем порушення вимог пункту 119.2 статті 119 ПК України є законними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 10.04.2013.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (а.с. 33-88).

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової звітності Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ», за результатами якої складено акт «Про результати камеральної перевірки щодо подання з недостовірними відомостями та помилками податкової звітності за ф. 1ДФ ЗМЗ ім. В.І.Омельченко АТ «Мотор Січ» (код ЄДРПОУ 25221966) за VI квартал 2011 р., II квартал, III квартал 2012 р.» від 25.12.2012 №594/25-0/25221966 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 12).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: подано податкову звітність форми 1ДФ за VI квартал 2011 року, II квартал, III квартал 2012 року з недостовірними відомостями та помилками. Відповідальність платника податків передбачена пунктом 119.2 статті 119 ПК України «… неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податків …».

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 №0000150025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1020 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 00 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1020 грн. 00 коп. (а.с. 14).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 25.12.2012 №594/25-0/25221966, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

За приписами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі статтею 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Статтею 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України).

За приписами статті 51 ПК України визначено порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам, а саме, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 №1020.

Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.

Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.

На виконання вищевказаних вимог закону, позивачем подано до контролюючого органу звітний податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ від 09.07.2012 №9038984595 за II квартал 2012 року (а.с. 99); за III квартал 2012 року від 18.10.2012 №9063903462 (а.с. 132); та за VI квартал 2011 року від 18.01.2012 №9013734598 (а.с. 166). Тобто, вказані вище податкові розрахунки подано позивачем як податковим агентом у строк, що передбачений чинним законодавством.

Відтак, посилання податкового органу у висновках до Акту перевірки на порушення з боку позивача вимог підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України є безпідставним, оскільки звітність була подана управлінням у строки, визначені чинним законодавством.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Судом встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу уточнюючі податкові розрахунки сум доходу від 22.18.2012 №9050976708, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за II квартал 2012 року з виправленими помилками (а.с. 15); від 29.11.2012 №9075313671 за III квартал 2012 року (а.с. 16); та за VI квартал 2011 року №9016564452 (а.с. 17).

Суд звертає увагу на ту обставину, що уточнюючі розрахунки подані платником та прийняті податковим органом до проведення камеральної перевірки, проти чого жодна із сторін під час судового розгляду справи не заперечувала.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що має існувати в Кодексі або іншому законодавстві норма, яка покладає на платника податків обов'язок діяти відповідним чином, а останній її не виконує чи неналежним чином виконує.

Проте, як зазначалося вище, стаття 176 ПК України вимагає від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

Положення статті 176 ПК України не містять імперативу про те, що така звітність має обов'язково бути без помилок. Тому, неможливо порушити норму Закону, яка не містить та не вимагає від платника певного способу та порядку дій (зокрема подання вірно заповненої звітності). І це є логічним, оскільки існують положення статті 50 ПК України, яка надає платнику податку можливість виправити такі помилки.

В тому випадку, коли платник податків не скористався такою можливістю до виявлення податковим органом такого порушення, то на думку суду є підстави для застосування положень пункту 119.2 статті 119 ПК України.

Оскільки, позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки, суд вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України.

Суд не погоджується із доводами податкового органу про те, що вказане порушення є завершеним в момент подання звітності з помилками, оскільки по-перше, це не випливає ані з самої норми статті 119 ПК України, ані з підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, на які посилається податковий орган; по-друге, стаття 50 ПК України не містить будь-яких обмежень у праві платника податків виправити допущені помилки у звітності; по-третє, така позиція податкового органу призведе до того, що платники податків з метою уникнення застосування до них штрафних санкцій не будуть подавати уточнюючих розрахунків.

Також суд звертає увагу, що Податковим кодексом України не передбачено відповідальність за самостійне виправлення помилок податкової звітності, визначених пунктом 119.2 статті 119 Кодексу.

За приписами ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновок податкового органу, викладений в Акті перевірки від 25.12.2012 №594/25-0/25221966, про порушення позивачем приписів підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 10 січня 2013 року №0000150025.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» суму сплаченого судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська