Рішення

від 11.04.2013 по справі 906/199/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" квітня 2013 р. Справа № 906/199/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

- від позивача: Вірьовкін О.І. - представник за довіреністю від 31.12.2012р.

- від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (м.Горлівка, Донецька область)

до Підприємства "Володарсько-Волинський комбінат громадського харчування" Володарсько-Волинського районного споживчого товариства (смт. Володарсько-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 11612,61 грн.

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням позивача, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" звернулось до господарського суду з позовом до Підприємства "Володарсько-Волинський комбінат громадського харчування" Володарсько-Волинського районного споживчого товариства про стягнення 11612,61грн., із яких 7311,40грн. заборгованості, 247,95грн. пені, 397,56грн. 24 % річних, 3655,70грн. 50% штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.02.2013р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.02.2013р. розгляд справи відкладено на 21.03.2013р. у зв'язку з невиконанням вимог суду та неявкою у судове засідання представників сторін.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.03.2013р. продовжено строк розгляду спору за клопотанням позивача та відкладено розгляду справи на 11.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив стягнути з відповідача на користь позивача 7311,40грн. заборгованості, 247,95грн. пені, 397,56грн. 24 % річних та 3655,70грн. 50% штрафу.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали від 21.03.2013р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000211585882 про вручення 27.03.2013р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа (а.с. 45).

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (позивач/постачальник) та Підприємством "Володарсько-Волинський комбінат громадського харчування" Володарсько-Волинського районного споживчого товариства (відповідач/ покупець) було укладено договір поставки №1491 (а.с.11-16,34-37), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.1 договору).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.

Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній (п. 1.3 договору)

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється.

Відповідно до п.2.3 договору, загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №1491, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 7511,40грн., що підтверджується видатковими накладними: № 63601/65095 від 06.10.2012р. на суму 3600,66грн. (а.с.18), №65573/67494 від 16.10.2012р. на суму 3910,74грн. (а.с.19).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки такої партії.

Таким чином, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату:

- по видатковій накладній № 63601/65095 від 06.10.2012р. на суму 3600,66грн. у строк до 05.11.2012р. ;

- по видатковій накладній №65573/67494 від 16.10.2012р. на суму 3910,74грн. у строк до 15.11.2012р.

Відповідачем частково проведено погашення заборгованості 16.01.2013р. на суму 200,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 16.01.2013р. (а.с. 47)

Проте, відповідач зобов'язання щодо повного проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки у не виконав, у зв'язку з чим, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 7311,40грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 7311,40грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7311,40грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 247,95грн. пені, 3655,70грн. 50% штрафу, 397,56грн. 24 % річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних та 24% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено (п. 7.2.2 договору).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені (а.с.2), зважаючи на встановлені судом обставини щодо строків оплати вартості поставленого товару, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 248,09грн. Зокрема,

за період з 16.11.2012р. по 16.01.2013р. розмір пені, нарахованої на суму заборгованості 7511,40грн. становить 191,00грн.;

за період з 17.01.2013р. по 04.02.2013р. розмір пені, нарахованої на суму заборгованості 7311,40грн. становить 57,09грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 247,95грн., яку заявлено позивачем до стягнення з відповідача, оскільки зазначена сума пені є меншою ніж обґрунтовано нарахована.

У відповідності до п.7.2.2 договору поставки №1491 від 17.08.2012р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 3655,70грн. за прострочку оплати поставленого товару.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення оплати товару більш ніж на 10 днів, господарський суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3655,70грн. (7311,40грн. х 50%).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 7.2.1 договору поставки №1491 від 17.08.2012р. сторони встановили, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує 24% річних від суми заборгованості.

На підставі ст.625 ЦК України та з урахуванням пункту 7.2.1 договору поставки №1491 від 17.08.2012р., позивачем нараховано до стягнення з відповідача 397,56грн. 24% річних.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 24% річних (а.с.2, зворотній бік), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24% річних, підлягають частковому задоволенню в сумі 396,94грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 305,60грн., за період з 16.11.2012р. по 16.01.2013р. на суму заборгованості 7511,40грн.;

- в сумі 91,34грн., за період з 17.01.2013р. по 04.02.2013р. на суму заборгованості 7311,40грн.

У задоволенні позову в частині стягнення 0,62грн. 24% річних суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач суму заборгованості визнав, що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 13.12.2012р., проте доказів її погашення, станом на час розгляду справи, суду не подав. Крім цього, своїм правом на участь в судовому процесі, як на подання заяви про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, тощо - відповідач не скористався.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 7311,40грн. основного боргу, 247,95грн. пені, 3655,70грн. штрафу та 396,94грн. 24% річних. У задоволенні позову в частині стягнення 0,62грн. 24% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 625, 627, 628, 712 ЦК України, ч.1 ст.173, ч.1 ст. 193, ч.6 ст.232 ГК України та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "Володарсько-Волинський комбінат громадського харчування" Володарсько-Волинського районного споживчого товариства (12101, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт.Володарськ-Волинський, вул.Карла Маркса, буд. 13-А, ідентифікаційний код 01748864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера логістик" (35871504, Донецька область, м.Горлівка, вул.Озерянівська, буд.2, ідентифікаційний код 35871504):

- 7311,40грн. боргу,

- 247,95грн. пені,

- 396,94грн. 24% річних,

- 3655,70грн. штрафу,

- 1720,41грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.04.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - відповідачу (рек. з пов.)