Рішення

від 28.03.2013 по справі 905/1183/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.13 р. Справа № 905/1183/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Приватного підприємства «Друкарський двір», м.Дніпропетровськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Мінеральних вод «Золотий колодязь», Донецька обл., Добропільський район, с. Новоукраїнка,

про: стягнення 25 024грн. 39коп.

За участю представників сторін

від позивача: Якименко С.П. (за довіреністю від 01.03.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Приватне підприємство «Друкарський двір», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Мінеральних вод «Золотий колодязь», Донецька обл., Добропільський район, с. Новоукраїнка, про стягнення 25 024грн. 39коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 21 941грн. 50коп., пені в сумі 2 570грн. 12коп. та 3% річних у сумі 512грн.77коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на виготовлення та поставку поліграфічної продукції № П-0035 від 09.08.2011р., щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

13.03.2013р. надав супровідним листом від 13.03.2013р. документи для долучення до матеріалів справи, зокрема односторонній акт звірки розрахунків станом на 13.03.2013р., копії замовлень на постачання продукції, копію рахунку-фактури №СФ-0000805 від 30.03.2012р.

26.03.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21 941грн. 50коп., пеню в сумі 1650грн. 30коп. та 3% річних у сумі 576грн. 60коп., всього 24168грн. 40коп. Разом із заявою позивач надав уточнений розрахунок заборгованості, пені та 3% річних.

Вказана заява подана внаслідок допущення помилки при підрахунку пені та 3% річних, про що вказано в самій заяві.

Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

28.03.2013р. позивач через канцелярію надано суду письмові пояснення стосовно понесених витрат на послуги адвокатської компанії, надав акт здачі-приймання послуг від 13.03.2013р., витяг з договору№4266-И від 11.02.2013р. на надання правової допомоги, свідоцтво №0890 від 14.09.1999р. про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги №74/а/13 від 22.02.2013р.

У зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Мінеральних вод «Золотий колодязь», ідентифікаційний код 05394676, за адресою, вказаною у позові та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.03.2013р. - 85012, Донецька обл., Добропільський район, с. Новоукраїнка, вул. Мінеральна, будинок 1. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 28.03.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд у якості остаточного розрахунку пені та 3% річних вважати розрахунок, наданий разом з заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Суд вважає за можливе в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути спір за наявними в справі матеріалами, в межах передбачених ст. 69 ГПК України строків. Неявка без поважних причини у судове засідання представників відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

09.08.2011р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) був укладений договір на виготовлення та поставку поліграфічної продукції №П-0035, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити поліграфічну продукцію на підставі замовлень, котрі замовник направляє виконавцю, у відповідності з умовами цього договору, а замовник зобов'язується приймати та сплачувати замовлену продукцію у відповідності з умовами даного договору.

Згідно до пункту 1.2 договору сторони узгодили, що замовник повинен прийняти та оплатити замовлену продукцію, у відповідності з умовами цього договору.

Пунктом 3.5 договору зазначено, що замовник зобов'язується видати особі, уповноваженій на приймання продукції від замовника, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та засвідчити факт отримання продукції підписом уповноваженої особи на відповідній товарно-транспортній накладній.

Як встановлено п. 3.7 договору, перехід від виконавця до замовника права власності на продукцію та ризиків випадкового пошкодження або руйнування продукції, а також виконання виконавцем зобов'язань з виготовлення та постачання продукції переходить в момент приймання замовником продукції, котрий підтверджується товарно-транспортною накладною, засвідченою підписом та печаткою замовника.

У відповідності із п. 5.3 договору, замовник робить оплату продукції у наступному порядку передоплата - 50%; остаточний розрахунок - протягом 25 календарних днів з дня постачання продукції замовнику, що підтверджується засвідченою замовником товарно-транспортною накладною на продукцію.

Відповідно до п. 5.2 договору, виконавець виставляє замовнику рахунок на оплату продукції. Оплата продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий банківській рахунок виконавця.

Згідно із п. 10.1 договору, договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до «09» серпня 2012року.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що виготовив та здійснив поставку відповідачу обумовленої сторонами в договорі продукції за видатковими накладними №РН-0000135 від 29.03.2012р., №РН-0000180 від 18.04.2012р., загальною вартістю 83004грн.00коп.

Враховуючи наданий суду 26.03.2013р. уточнюючий розрахунок заборгованості, згідно виставленого рахунку №СФ-0000775 від 13.03.2012р. (видаткова накладна від 29.03.2012р. №РН-0000135) відповідач перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 31062грн. 50коп., згідно рахунку №СФ-0000805 від 30.03.2012р. (видаткова накладна від 18.04.2012р. №РН-0000180) відповідачем перераховано грошові кошти на загальну суму 30000грн., внаслідок чого заборгованість за поставлений товар складає 21941грн. 50коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, є стягнення суми боргу у розмірі 21941грн.50коп., пені в сумі 1650грн. 30коп. та 3% річних у сумі 576грн. 60коп. Підставою позову є договір на виготовлення та поставку поліграфічної продукції №П-0035 від 09.08.2011р.

Договір №П-0035 від 09.08.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, а саме позивач зобов'язується виготовити та поставити поліграфічну продукцію, а відповідач зобов'язується приймати та сплачувати замовлену продукцію у відповідності з умовами даного договору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір між сторонами виник у зв'язку з неоплатою поставленного товару.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач виставив відповідачу для оплати рахунки №СФ-0000775 від 13.03.2012р. на суму 42000грн. 00коп. та №СФ-0000805 від 30.03.2012р. на суму 41004грн. 00коп.

На виконання умов вказаного договору, позивач згідно видаткових накладних №РН-0000135 від 29.03.2012р., № РН-0000180 від 18.04.2012р. поставив відповідачу поліграфічну продукцію на загальну суму 83004грн.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №20 від 29.03.2012р. та № 23 від 18.04.2012р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з виготовлення та поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № П-0035 від 09.08.2011р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.3 договору сторони дійшли згоди, що покупець робить оплату продукції у наступному порядку передоплата - 50%, остаточний розрахунок - протягом 25 календарних днів, з дня постачання продукції замовнику, що підтверджується засвідченою замовником товарно-транспортній накладній на продукцію.

Із уточненого розрахунку заборгованості, наданого позивачем 26.03.2013р., наявних в матеріалах справи завірених копій банківських виписок, вбачається наступне: відповідачем була здійснена передоплата згідно рахунку №СФ-0000775 у розмірі 21000грн.00коп., сума у розмірі 62грн. 50коп. значиться як переплата за попередній період, у подальшому відповідач після отримання товару за накладною №РН-0000135 від 29.03.2012р. перерахував позивачу 08.06.2012р. суму у розмірі 5000грн. та 20.07.2012р. суму у розмірі 5000грн., внаслідок чого заборгованість за поставлену продукцію за накладною №РН-0000135 від 29.03.2012р. склала 10937грн. 50коп.; попередня оплата за рахунком №СФ-0000805 відповідачем здійснена не була, після отримання товару за накладною № РН-0000180 від 18.04.2012р. відповідач перерахував позивачу 04.05.2012р. суму у розмірі 20000рн.00коп., 31.07.2012р. суму у розмірі 10000грн., внаслідок чого заборгованість за поставлену продукцію за накладною № РН-0000180 від 18.04.2012р. склала 11004грн. 00коп.

Таким чином вищевказані накладні залишилися неоплаченими в сумі 21941грн.50коп.

Враховуючи передбачені п.5.3. умови договору щодо строків оплати та приписи ст. 253 Цивільного кодексу України відносно початку перебігу строку - з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок: накладна №РН-0000135 від 29.03.2012р. повинна бути сплачена до 23.04.2012р. включно, накладна №РН-0000180 від 18.04.2012р. повинна бути сплачена до 13.05.2012р. включно, тобто вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у встановлені терміни, докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 21941грн.50коп. суду не надані, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №173 від 04.03.2013р. за підписом директора Приватного підприємства «Друкарський двір», одностороннім актом звірки розрахунків за період з 01.01.2012р. по 13.03.2013р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 1650грн. 30коп.

Як вбачається із представленого позивачем 26.03.2013р. на виконання вимог ухвали суду остаточного розрахунку пені, пеня розрахована позивачем наступним чином:

- за накладною № РН-0000135 від 29.03.2012р. на суму боргу 10937грн.50коп. за період 24.04.2012р. протягом 183 днів (тобто граничним днем нарахування пені за цією накладною є 24.10.2012р.);

- за накладною № РН-0000180 від 18.04.2012р. на суму боргу 11004грн. 00коп. за період з 14.05.2012р. протягом 183 днів (тобто граничним днем нарахування пені за цією накладною є 14.11.2012р.);

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Як передбачено сторонами у п.5.4 договору, за порушення строків оплати за виставлений рахунок поставки у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період розрахунку пені від суми неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраного позивачем періоду, вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені у розмірі 1645грн.11коп., у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення пені у розмірі 5грн. 19коп. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 576грн. 60коп., нараховані за накладною № РН-0000135 від 29.03.2012р. на суму боргу 10937грн.50коп. за період з 23.04.2012р. по 20.03.2013р., за накладною № РН-0000180 від 18.04.2012р. на суму боргу 11004грн. 00коп. за період з 14.05.2012р. по 20.03.2013р.

Дослідивши розрахунок суд вважає що позивачем невірно визначений початок періоду нарахування 3% річних за накладною № РН-0000135 від 29.03.2012р. у зв'язку з тим, що як вже зазначено судом 23.04.2012р. є останнім днем коли зобов'язання з повної оплати отриманої за вказаною накладною продукції повинно було бути виконано відповідачем, отже прострочення виконання зобов'язання почалося з 24.04.2012р.

Крім того, при розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що кількість днів у 2012 році склала 366 днів, а не як зазначено у розрахунку 365 днів.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних за формулою сума санкції = С х 3 х Д : 366 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що:

- сума 3% річних за накладною № РН-0000135 від 29.03.2012р. на суму боргу 10937грн.50коп за період з 24.04.2012р. по 20.03.2013р. складає 295грн. 85коп;

- сума 3% річних за накладною № РН-0000180 від 18.04.2012р. на суму боргу 11004грн. 00коп. за період з 14.05.2012р. по 20.03.2013р. складає 279грн. 61коп.

Отже, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 575грн. 46коп., у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1грн. 14коп. задоволенню не підлягають.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 7000грн.00коп.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до вищезазначеного, в підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надані суду наступні докази: копія договору №4266-И на надання правової допомоги між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Веритас» та Приватним підприємством «Друкарський двір», копія платіжного доручення №1108 від 11.02.2013р., копію акту здачі-приймання послуг від 13.03.2013р., копію витягу з договору №4266-И від 11.02.2013р. на надання правової допомоги, копію свідоцтва №0890 від 14.09.1999р. про право на зайняття адвокатською діяльністю, оригінал ордеру №74/а/13 від 22.025.2013р. про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Верітас» підтверджуються письмовим договором про надання правової допомоги №4266-И, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику правові послуги в формі захисту його прав та інтересів у господарських судах першої та другої інстанції по спору про стягнення з ТОВ «Завод Мінеральних вод «Золотий колодязь» заборгованості у розмірі 21945 грн.

Згідно із п. 2.1 договору, вартість послуг узгоджена сторонами у розмірі 7000грн.

Розділом 4 договору сторони визначили права та обов'язки сторін.

У відповідності із п. 8.1 договору, договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 10 квітня 2013р.

Позивач відповідно до платіжного доручення №1108 від 11.02.2013р. перерахував Адвокатській компанії Веритас грошові кошти у розмірі 7000грн., призначення платежу - оплата за надання правової допомоги за договором №4266-И.

Між сторонами договору №4266-И складений акт приймання-передачі наданих послуг від15.03.2013р., згідно з яким виконавець надав, а позивач прийняв послуги на загальну суму 7000грн.00коп.

Отже, підписавши та скріпивши печаткою акт приймання наданих послуг від 15.03.2013р. сторони за договором №4266-И підтвердили, що послуги Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Веритас» при розгляді даної справи надавались та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, слід враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд приймає до уваги, що докази на підтвердження ступеня зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу було затрачено для виконання послуг за договором про надання правової допомоги суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене, а також відсутність доказів, що підтверджують розумність проведених позивачем зазначених витрат (а також відсутність їх розрахунку взагалі), незначну складність розглядуваних в межах справи 905/1183/13-г правовідносин, незначну кількість судових засідань, відсутність адвоката в судових засіданнях, розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою наданих за договором послуг у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 3500грн. 00коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 625, 627, 692, 712, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 216, 230, 231, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Друкарський двір», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Мінеральних вод «Золотий колодязь», Донецька обл., Добропільський район, с. Новоукраїнка про стягнення грошової суми у розмірі 24168грн.40коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 21941грн.50коп., пені в сумі 1650грн.30коп., 3% річних у сумі 576грн.60коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Мінеральних вод «Золотий колодязь» (юридична адреса: 85012, Донецька область, Добропільський район, с.Новоукраїнка, вул. Мінеральна, будинок 1, код ЄДРПОУ 05394676) на користь Приватного підприємства «Друкарський двір» (юридична адреса: 49047, м.Дніпропетровськ, вул.Театральна, будинок 5, код ЄДРПОУ 30325191) суму основного боргу в розмірі 21941грн.50коп., 3% річних у сумі 575грн. 46коп., пеню в сумі 1645грн.11коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн. 04коп. та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 3500грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 02.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.