Рішення

від 11.04.2013 по справі 911/787/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2013 р. Справа № 911/787/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИТЯЧА КОСМЕТИКА",

03058, м. Київ, вул. Західна, буд. 11, кв. 34

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С",

08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 64, кв. 120

01601, м. Київ,Спортивна площа, 3

02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 4-Б, офіс 33

про стягнення 87 412,95 грн.

за участю представників:

позивача - Буняк Ю.І. (довіреність від 26.05.2010 № б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИТЯЧА КОСМЕТИКА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (далі - відповідач) про стягнення 87 412,95 грн., з яких: 79 509,51 грн. - основний борг, 2 046,74 грн. - 3% річних та 5 856,70 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.03.2013.

У судове засідання 26.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.03.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 11.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшли клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх. № 9233 від 10.04.2013) та про витребування доказів (вх. № 9231 від 10.04.2013).

У судовому засіданні 11.04.2013, розглянувши клопотання про витребування доказів, судом встановлено відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що дане клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України та суперечить статтям 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у судовому засіданні 11.04.2013 судом розглянуто клопотання позивача про продовження строку розгляду справи та відмовлено у його задоволенні, з огляду на його передчасність та безпідставність, зважаючи на те, що строк розгляду справи, передбачений частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України не сплинув.

У судовому засіданні 11.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИТЯЧА КОСМЕТИКА" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 17.11.2009 № 18/11 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язуються у зумовлені Договором строки передати товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначеному Договором (пункт 1.1. Договору).

Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменування, зазначеним у Специфікації (Додаток № 1), які є власністю постачальника (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 6.1.1. Договору, оплата за поставлений товар здійснюється через 30 календарних днів з дати поставки товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункти 8.1, 8.2. Договору).

Доповненням до Договору від 18.11.2009 сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється кожні 7 календарних днів за реалізований товар, але, в будь-якому випадку, не пізніше, ніж через 90 календарних днів з дати поставки кожної партії товару, а також продовжено дію Договору до 31.12.2010.

Додатковою угодою до Договору від 31.12.2010 сторони продовжили дію Договору до 31.12.2011.

Відповідно до пункту 8.3. Договору дія Договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом 14 календарних днів до закінчення терміну дії Договору, вказаного в пункті 8.1. Договору.

До матеріалів справи не додано доказів припинення дії Договору, а наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, що складені сторонами, містять посилання на Договір, зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про продовження дії Договору відповідно до пункту 8.3. Договору до 31.12.2012.

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними (Т.1, а.с. №№ 25-109) на суму 311 443,41 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучений копії зазначених накладних.

Частину нереалізованого відповідачем товару загальною вартістю 4 097,93 грн. повернуто відповідачем позивачу в період з 28.09.2011 по 23.08.2012, доказом чого є видаткові накладні про повернення товару (Т. 1, а.с. №№ 110-116), що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що виписані позивачем на спірні поставки товару та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у зв'язку з поверненням частини товару відповідачем позивачу.

Частину вказаних податкових накладних складено у період з 08.12.2009 по 03.11.2010, тобто, у період дії Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 якого (у редакції, чинній на момент складання даних податкових накладних) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Решту податкових накладних, що надано позивачем, складено ним у період з 12.04.2011 по 10.07.2012, тобто, у період дії Податкового кодексу України відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого (у редакції, чинній на момент складання даних податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у зв'язку з поверненням частини товару відповідачем позивачу, що надані позивачем, складені 23.08.2012.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

- постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого було проведено такий перерахунок, та надсилає покупцю розрахунок коригування податку (підпункт «а» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України);

- отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник ПДВ на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт «б» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Позивачем не додано до матеріалів справи реєстру виданих податкових накладних продавця або доказів надсилання покупцю розрахунків коригування податку, які передбачені вищезазначеними нормами законодавства і в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України являлися б належними і допустимими доказами отримання відповідачем вищевказаних податкових накладних та розрахунків коригування податку.

Натомість, позивач вважає, що з метою доведення позовних вимог, необхідним є витребування судом у відповідача доказів отримання вищевказаних податкових накладних та розрахунків коригування податку, що доведе факт поставки товару, у зв'язку з чим, позивачем подане клопотання про витребування у відповідача реєстрів отриманих податкових накладних з податку на додану вартість з відомостями за період з 18.11.2009 по 23.08.2012 стосовно отриманих податкових накладних, виписаних позивачем, а також додатки 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість - «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» з відомостями за період з 18.11.2009 по 23.08.2012 стосовно податкового кредиту, сформованого на підставі виписаних позивачем накладних.

З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 38 Господарського процесуального кодексу України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Господарським судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, викладену в підпункті 2.1. пункту 2. постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовно того, що якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

У якості доказів намагання позивачем самостійно отримати докази, що вказані в клопотанні про витребування доказів, позивачем додано до вказаного клопотання докази звернення до відповідача з клопотанням про надання цих доказів: опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек про отримання послуг УДППЗ «Укрпошта» з пересилання цінного листа.

Відповідно до відбитку календарного штемпелю поштового відділення на описі вкладення та дати фіскального чеку, вищевказана письмова кореспонденція подана позивачем для пересилання УДППЗ «Укрпошта» 02.04.2013, а клопотання про витребування доказів здано в канцелярію господарського суду - 10.04.2013 (вх.№9231).

З урахуванням нормативних строків пересилання, у тому числі, можливої відповіді відповідача, виключення з періоду з 02.04.2013 по 10.04.2013 двох вихідних днів, а також днів отримання кореспонденції операторами поштового зв'язку та відповідачем, суд дійшов висновку, що дане звернення до відповідача має формальний характер і не свідчить про дійсне намагання позивача самостійно отримати вказані докази.

Крім того, як зазначалось судом вище, на підтвердження спірних обставин позивачем не надано доказів, які мають бути наявні у нього.

Зважаючи на вищевикладене, матеріали справи та обставини, що підлягають встановленню в даному провадженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на те, що дане клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України та суперечить статтям 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 227 835,97 грн., що підтверджується банківською довідкою від 22.03.2013 № 1994, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

Також, на підтвердження розміру коштів, що сплачені відповідачем у спірних правовідносинах сторін, позивачем надано копії банківських виписок про рух коштів на рахунку позивача, що скріплені відбитками штампу банківської установи.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 79 509,51 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.08.2012 складає 79 509,51 грн. (оригінал в матеріалах справи). Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як погодження юридичними особами відомостей, що у ньому зазначені.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, накладні на повернення товару - у якості письмових доказів повернення відповідачем частини товару позивачу, а відтак, зменшенням розміру грошового зобов'язання відповідача, податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних - у якості письмових доказів відображення в бухгалтерському обліку позивача фактів здійснення спірних поставок та часткового повернення товару, банківську довідку від 22.03.2013 № 1994 та банківські виписки про рух коштів на рахунку позивача - у якості письмових доказів для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.08.2012, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - у якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 31.08.2012 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному в акті розмірі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав, виконане частково та наявна заборгованість у розмірі 79 509,51 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 79 509,51 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі підпункту 7.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 5 856,70 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 5 856,70 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 2 046,74 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за вказані періоди прострочення та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 2 046,74 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 79 509,51 грн. основного боргу, 5 856,70 грн. пені та 2 046,74 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 748,26 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 64, кв. 120, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИТЯЧА КОСМЕТИКА" (03058, м. Київ, вул. Західна, буд. 11, кв. 34, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36124117) 79 509 (сімдесят девять тисяч пятсот дев'ять) грн. 51 коп. основної заборгованості, 2 046 (дві тисячі сорок шість) грн. 74 коп. 3% річних, 5 856 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 70 коп. пені та 1 748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн. 26 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук