Рішення

від 11.04.2013 по справі 383/325/13-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/325/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді - Хрусталенко І. П.,

при секретарі - Одінцовій Н.Г.,

з участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Луговського С.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець в залі судового засідання Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до селянського (фермерського) господарства «Луговського Сергія Анатолійовича» про припинення договору оренди земельної частки (паю) та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до СФГ «Луговського Сергія Анатолійовича» визнання припиненим договору оренди земельної частки (паю), укладеного 07.03.2000 року між позивачем і селянським (фермерським) господарством «Луговського Сергія Анатолійовича», зареєстрованим Бобринківською сільською радою Бобринецького району 08.04.2000 року за № 292 та просив зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку № 232 площею 4,82 га, що належить позивачу згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія КР № 003194, виданого Бобринецькою районною державною адміністрацією 29.03.2002 р., обґрунтувавши позовні вимоги отриманням ним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку і, як наслідок, зміною статусу сторони договору орендодавця та зміною предмету договору. Також, позивач обґрунтував позовні вимоги відсутністю його волевиявлення на переукладення договору з відповідачем земельної ділянки (а.с. 2,3, 36)

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечив проти їх задоволення, зазначивши, що земельна ділянка зорана, в неї вкладені кошти і позивач повинен був завчасно звернутися до нього з відповідною вимогою.

Суд, заслухавши пояснення сторін справи, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

07 березня 2000 року між позивачем як власником права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом КР № 0249251 та відповідачем укладений договір оренди земельної частки (паю) строком на 20 років відносно земельної частки (паю) розміром 5,58 умовних кадастрових гектарів. Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Бобринківською сільською радою 08.04.2000 року за № 292 (а.с. 7,8).

29 березня 2002 року позивач на підставі розпорядження Бобринецької районної державної адміністрації від 28.03.2002 р. № 132-р, отримав Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 003194, відносно земельної ділянки 4,82 га, що розташована на території Бобринківської сільської ради (а.с. 9).

26 грудня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до представника відповідача з заявою відповідно до якої просив повернути йому земельну ділянку № 232 площею 4,82 га, що належить позивачу згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія КР № 003194, виданого Бобринецькою районною державною адміністрацією 29.03.2002 р., склавши відповідний акт прийому-передачі у присутності землевпорядника Бобринківської сільської ради (а.с. 10).

Розділом ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» визначено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог Закону України «Про оренду землі». Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію Земельного кодексу України уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Положення пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) передбачають лише право на переукладення договору оренди і не можуть бути примусом для власника земельної ділянки.

Крім того, згідно з пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Із зазначеного слідує, що особа з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю набуває статусу власника земельної ділянки. А тому, оскільки змінюється предмет оренди та статус орендодавця, договір оренди слід вважати припиненим.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями) при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за N 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв'язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Відтак, враховуючи те, що змінився статус сторони договору орендодавця з особи яка має право на виділення земельної ділянки в натурі згідно відповідного сертифікату на особу власника земельної ділянки, а також той факт, що змінився предмет оренди з умовної земельної частки (паю) на конкретну земельну ділянку з визначеним місцерозташуванням, встановленою площею та межами, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання договору оренди земельної частки (паю), укладеного 07.03.2000 року між ОСОБА_4 і селянським (фермерським) господарством «Луговського Сергія Анатолійовича», зареєстрованим Бобринківською сільською радою Бобринецького району 08.04.2000 року за № 292.

Відповідно до приписів ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Висновок суду щодо належності такого способу захисту прав позивача у даних правовідносинах як припинення договору оренди земельної частки (паю) узгоджується з викладеним в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.12.2011 року по справі № 6-44162 св 11.

Одночасно, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання СФГ «Луговського Сергія Анатолійовича» повернути ОСОБА_4 земельну ділянку № 232 площею 4,82 га, що належить ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія КР № 003194, виданого Бобринецькою РДА 29.03.2002 року виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також, інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Земельна ділянка належить до нерухомих речей, що вбачається з приписів ст. 181 ЦК України.

Відповідно до ст. 79 ЗК України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 р. земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України визначено, зокрема, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р. № 666/94 (втратив чинність крім статті 3 на підставі Указу Президента N 650/2007 від 20.07.2007) було зазначено про необхідність організаціям землеустрою здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості). Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

З приписів ст. 9 вказаного Закону вбачається, що право власності на земельну ділянку власників земельних часток (паїв) після проведення відповідної процедури виділення та розподілу земель, визначеної даним Законом, посвідчується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку.

Відтак, земельна частка (пай) являє собою умовну частку сільськогосподарських земель, розмір якої визначений як середній по господарству в умовних кадастрових гектарах. На відміну від земельної ділянки, яка має чітко визначені межі й розмір у фізичних гектарах, місцезнаходження та межі земельної частки (паю) є невизначеними. Громадянин, якому надана земельна частка (пай), не знає точного місця її розташування на полях сільськогосподарського підприємства.

Крім того, порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульований Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)», а процедура оренди земельної ділянки як об'єкта приватної власності передбачена Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України. Підстави набуття права власності на земельну ділянку визначені нормами Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, а також, той факт, що позивачем та його представниками не надано суду доказів передачі відповідачу земельної ділянки № 232 площею 4,82 га, що належить ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія КР № 003194, виданого Бобринецькою РДА 29.03.2002 року суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути вказану земельну ділянку.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені та документально-підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1176,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 57, 58, 60, 88, 212,213, 214, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Договір оренди земельної частки (паю) укладений 07.03.2000 року між ОСОБА_4 та селянським (фермерським) господарством «Луговського Сергія Анатолійовича», зареєстрованого Бобринківською сільською радою Бобринецького району 08.04.2000 року за № 292 - визнати припиненим.

У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання СФГ «Луговського Сергія Анатолійовича» повернути ОСОБА_4 земельну ділянку № 232 площею 4,82 га, що належить ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія КР № 003194, виданого Бобринецькою РДА 29.03.2002 року - відмовити.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Луговського Сергія Анатолійовича», ідентифікаційний код 06688279, що розташоване за адресою с. Бобринка Бобринецького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_4, АДРЕСА_1 1176,52 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд Кіровоградської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І. П. Хрусталенко