Рішення

від 03.04.2013 по справі 914/558/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.13 Справа№ 914/558/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темара", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформпроект", м.Львів

про стягнення 48 356,37 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Павлик Р.В. - представник (довіреність б/н від 15.02.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Темара" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформпроект" про стягнення 48 356,37 грн., з яких 44 986,53 грн. основного боргу, 560,88 грн. три проценти річних, 2 808,96 грн. пені.

Ухвалою суду від 11.02.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.02.2013р. Ухвалою суду від 20.02.2013р. розгляд справи відкладено на 13.04.2013р. Ухвалою суду від 13.03.2013р. розгляд справи відкладено на 03.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні подав додаткові письмові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 11.02.2013р., 20.02.2013р. та 13.03.2013р. не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні долучив докази надсилання позовної заяви відповідачу на адресу вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул.1-го Листопада, буд.684. Крім того, ухвала від 13.03.2013р. надсилались на цю ж адресу.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.03.2013р. за №16038228 наданого представником позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформпроект" станом на 11.03.2013р. перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул.1-го Листопада, буд.684.

Крім того, слід зазначити, що ухвали суду надсилались відповідачу також і на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 79037, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212 офіс 306. Із вказаної адреси поштові конверти повертались без вручення адресату з довідкою поштового відділення зв"язку про повернення за закінченням терміну зберігання. Ця ж адреса вказана відповідачем як поштова у договорі поставки.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомі.

Станом на 03.04.2013р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

07.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформпроект" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Темара" (покупець) було укладено договір №12-049 поставки щебеню із щільних гірських порід (далі по тексту - договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався продавати, а покупець зобов'язувався приймати і оплачувати щебінь із щільних гірських порід (іменований надалі - товар) на умовах згідно з цим договором.

Згідно п.1.2. договору поставки здійснюються партіями, які зазначені в графіку поставок на місяць (додаток 2) або заявці погодженого самим покупцем, які передані власноруч або за допомогою поштового зв'язку, кур'єрськими службами. Надіслані факсом або електронною поштою документи приймаються, але є обов'язковою вимогою, що на протязі 2 (двох) календарних днів постачальник має отримати самі оригінали. На кожну партію товару оформляється рахунок, накладна, кількості, фракції, ціни і термінів поставки та оплати.

Відповідно до п.2.1. договору ціна на кожну партію товару що поставляється за цим договором вказується в специфікації (додаток 1) на поставлену партію товару та дублюється в рахунку-фактурі.

Згідно п.2.4. договору розрахунки покупця з постачальником за поставлений товар здійснюються шляхом безготівкового перерахування 100% оплати документально погодженої ціни партії товару на банківський рахунок постачальника.

За умовами п.2.6. договору у випадку відвантаження партії товару в кількості менше ніж було оплачено, залишок грошових коштів по закінченню терміну даного договору повертається покупцю згідно з актом звірки або зараховується в наступну суму передоплати за товар.

Згідно п.4.1. договору товар поставляється постачальником зі станції відправлення вантажу на станції зазначені в графіку поставок на місяць(додаток 2) або заявці, по ціні визначеній в специфікації (додаток 1), не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів з дати зарахування коштів на рахунок останнього. Постачання здійснюється по відвантажувальних реквізитам вантажоодержувача, які зазначаються покупцем в письмовій заявці та специфікації.

Позивач (покупець) на виконання умов договору протягом трьох місяців 2012р. (з 21 травня 2012р. по 29 серпня 2012р.) перерахував відповідачу кошти за щебінь в сумі 174 187,65 грн. згідно платіжних доручень: №450 від 21.05.2012р. на суму 45 000,00 грн.; №694 від 07.08.2012р. на суму 40 000,00 грн.; №758 від 29.08.2012р. на суму 44 511,90 грн.; №743 від 22.08.2012р. на суму 44 675,75 грн.

Проте, відповідач (постачальник) поставив відповідачу товар на загальну суму 129 201,12 грн., згідно видаткових накладних: №ІНФ12 від 31.07.2012р. на суму 81 765,00 грн.; №ІНФ13 від 31.07.2012р. на суму 47 436,12 грн.

Відтак, відповідачем відвантажено партію товару в кількості менше ніж було оплачено позивачем, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 44 986,53 грн.

Позивач звертався до відповідача із листом від 11.10.2012р. за вих.№ 93 в якому просив повернути надлишково перераховані кошти в сумі 44 986,53 грн. та підписати акт звірки. Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.10.2012р. згідно якого борг відповідача становить 44 986,53 грн., але кошти не були сплачені.

Позивач керуючись ст.550 ЦК України та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нарахував відповідачу пеню в сумі 2 808,96 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 560,88 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 48 356,37 грн., з яких 44 986,53 грн. основного боргу, 560,88 грн. три проценти річних, 2 808,96 грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.2.4. договору розрахунки покупця з постачальником за поставлений товар здійснюються шляхом безготівкового перерахування 100% оплати документально погодженої ціни партії товару на банківський рахунок постачальника.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 174 187,65 грн., а саме: №450 від 21.05.2012р. на суму 45 000,00 грн.; №694 від 07.08.2012р. на суму 40 000,00 грн.; №758 від 29.08.2012р. на суму 44 511,90 грн.; №743 від 44 675,75 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, поставив відповідачу товар на загальну суму 129 201,12 грн., що підтверджується видатковими накладними: №ІНФ12 від 31.07.2012р. на суму 81 765,00 грн.; №ІНФ13 від 31.07.2012р. на суму 47 436,12 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відвантажено партію товару в кількості менше ніж було оплачено, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 44 986,53 грн.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач надсилав відповідачу лист від 11.10.2012р. вих.№ 93 про повернення надлишково перерахованих коштів в сумі 44 986,53 грн. Факт надсилання вказаного листа підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа від 13.10.2012р. Крім того, повторно такий лист вручався відповідачу нарочно 05.12.2012р., про що свідчить підпис та печатка відповідача на листі.

Між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.10.2012р. згідно якого борг відповідача становить 44 986,53 грн.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, після 31.07.2012р. (дата останньої поставки відповідачем товару) жодних поставок від відповідача не було, доказів зворотнього останнім не подано.

Зважаючи на умови п.2.6. договору, позивач, надіславши відповідачу листа від 11.10.2012р., тим самим висловив своє небажання до подальшої співпраці та припинення договірних відносин.

Крім того, слід зазначити, що положення п.2.6. договору має диспозитивний характер, оскільки виходить з волевиявлення обох сторін договору в момент його виконання і не може застосовуватись як обґрунтована відмова продавця, у випадку коли покупець надлишково перераховані кошти вимагає повернути і в момент дії договору.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 44 986,53 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений товар, є грошовим зобов"язанням, відтак, позивач правомірно просить стягнути 3% річних. Водночас, при нарахуванні 3% річних позивач невірно визначив період.

Зважаючи на те, що лист від 11.10.2012р. надіслано відповідачу 13.10.2012р., враховуючи поштовий перебіг, та строк встановлений ч.2 ст.530 ЦК України, першим днем прострочки є 23.10.2012р., відтак з відповідача підлягають до стягнення 3% річних за період з 23.10.2012р. по 29.01.2013р. в сумі 366,05 грн.

Щодо стягнення з відповідача 2 808,96 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов'язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за несвоєчасне виконання постачальником свого зобов'язання, не передбачено такої відповідальності і в договорі №12-049 поставки щебеню із щільних гірських порід від 07.05.2012р., відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання постачальником зобов'язання.

Отже у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 2 808,96 грн. слід відмовити.

Відтак, позов підлягає до задоволення частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 45 352,58 грн. з яких 44 986,53 грн. основний борг, 366,05 грн. три проценти річних.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №7 від 30.01.2013р. - 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 610, 612, 625, 627-629, 693, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформпроект" (юридична адреса: 81131, Львівська область, Пустомитівський район, с.Солонка, вул.1-го Листопада, буд.684; поштова адреса: 79037, м.Львів, вул.Б.Хмельницького, 212, офіс 306; код ЄДРПОУ 31073660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Темара" (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Промислова, 7; р/р 26008000010680 в ПАТ "Фольксбанк", МФО 325213, код ЄДРПОУ 14308227) основний борг в сумі 44 986,53 грн., 366,05 грн. три проценти річних, та 1 613,62 грн. судового збору.

3 . У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 194,83 грн. трьох процентів річних та 2 808,96 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 08.04.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.