Постанова

від 21.03.2013 по справі 808/806/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року (о 13 год. 15 хв.)Справа № 808/806/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Барсукової І.Г.,

представника відповідача Панцакова С.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Енергія-Сервіс»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Приватне підприємство «Енергія-Сервіс» (далі - ПП «Енергія-Сервіс», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.10.2012 № 0002152211.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової виїзної перевірки про безтоварний характер взаємовідносин з ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь», оскільки товари та послуги, що отримані від зазначених контрагентів, використовувалися в господарській діяльності позивача. Щодо посилань податкового органу на порушення приписів податкового законодавства позивач зазначає, що жодною нормою Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не поставлено право платника податку на віднесення сплачених ним сум до валових витрат в залежність від декларування або недекларування своїх податкових зобов'язань іншими платниками податку. Просить адміністративний позов задовольнити, скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.10.2012 № 0002152211.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. В обґрунтування заперечень зазначає, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя отримано акти перевірок суб'єктів господарювання ТОВ «Жестен» (код ЄДРПОУ 36408530), ТОВ «ТБ «Мінресурс» (код ЄДРПОУ 36247162) та ТОВ «Цоколь» (код ЄДРПОУ 31950126) з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Зазначене свідчить, що операції від імені ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» не мали факту реального вчинення. Таким чином, на думку відповідача, позивач неправомірно відніс до валових витрат сплачені ним суми за товари та послуги. Просить суд у задоволенні адміністративного позову ПП «Енергія-Сервіс» відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Приватне підприємство «Енергія-Сервіс» (ідентифікаційний код 23794534) є юридичною особою, яка зареєстрована 22.07.1996 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі направлень на перевірку посадовими особами ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), наказу № 678 від 30.07.2012 та відповідно до плану-графіка в період з 10.08.2012 по 21.09.2012 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Енергія-Сервіс» вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт від 28.09.2012 № 238/22-1108/23794534 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення ПП «Енергія-Сервіс» п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, внаслідок чого підприємством ПП «Енергія-Сервіс» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 414 147,00 грн., в т.ч. по періодам: III квартал 2009 у сумі 110 989,00 грн., IV квартал 2009 у сумі 142 861,00 грн., 2009 рік у сумі 253 850,00 грн., I квартал 2010 у сумі 40 256,00 грн., II квартал 2010 у сумі 60 650,00 грн., півріччя 2010 у сумі 100 906,00 грн., III квартал 2010 у сумі 59 391,00 грн., III квартали 2010 у сумі 160 297,00 грн., 2010 рік у сумі 160 297,00 грн.

На підставі Акту та виявленого порушення ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0002152211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 517 683,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 414 147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 103 536,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0002152211 залишено без змін, а скарга ПП «Енергія-Сервіс» - без задоволення.

Судом встановлено, що підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки податкового органу про безтоварний характер господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Жестен» (код ЄДРПОУ 36408530), ТОВ «ТБ «Мінресурс» (код ЄДРПОУ 36247162) та ТОВ «Цоколь» (код ЄДРПОУ 31950126). Обґрунтовуючи наявність порушення податкового законодавства, відповідач зазначив, що ТОВ «Жестен» та ТОВ «Цоколь» мають стан платника «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а ТОВ «ТБ «Мінресурс» має стан платника «21» - ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду.

Із матеріалів справи вбачається, що між ПП «Енергія-Сервіс» та ТОВ «Жестен» укладено договір № 160310/02 від 16.03.2010, відповідно до умов якого ТОВ «Жестен» (продавець) зобов'язується здійснити постачання, а ПП «Енергія-сервіс» (покупець) прийняти електромонтажну продукцію і здійснити розрахунки.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується Актом та виписками з банку, які містяться в матеріалах справи. Позивачем на виконання вказаного договору надані податкові накладні, видаткові накладні.

Між ПП «Енергія-Сервіс» та ТОВ «ТД «Мінресурс» укладено договір № 0801/01 від 01.08.2009, відповідно до умов якого ТОВ «ТД «Мінресурс» (продавець) зобов'язується здійснити постачання, а ПП «Енергія-сервіс» (покупець) прийняти електромонтажну продукцію і здійснити розрахунки.

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується Актом та виписками з банку, які містяться в матеріалах справи. Позивачем на виконання вказаних договорів надані податкові накладні, видаткові накладні.

На підтвердження отримання товару від ТОВ «Жестен», ТОВ «ТД «Мінресурс» до матеріалів справи надано витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Згідно з умовами договорів (п. 4.1), укладених ПП «Енергія-Сервіс» з ТОВ «Жестен» та ТОВ «ТБ «Мінресурс», поставка товару здійснюється на умовах DDU поставка на склад покупця або за узгодженням сторін на умовах ЕХW франко-склад продавця відповідно до правил Інкотермс 2000. Судом встановлено, що поставка товару здійснювалася на умовах DDU, а саме: продавець надав товар в розпорядження покупця в названому місці призначення та поніс всі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця. Отже, ПП «Енергія-Сервіс» не укладало договорів перевезення та не несло витрат по транспортуванню товару.

Також до матеріалів справи надано докази на підтвердження наявності приміщень для зберігання товару у ПП «Енергія-сервіс». Відпуск придбаного товару зі складу у виробництво та знаходження товару на складі підтверджується наступними документами: накладними на внутрішнє переміщення: № ПМ-0000105 від 17.08.2009; № ПМ-0000123 від 30.10.2009; № ПМ-0000144 від 01.12.2009; № ПМ-0000153 від 25.12.2009; № ПМ-0000010 від 17.03.2010; № ПМ-0000015 від 08.04.2010; приходною накладною № ПН-0000283 від 30.11.2009; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за період 30.11.2009 - 18.02.2013.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Цоколь» судом встановлено, що ПП «Енергія-сервіс» відповідно до договорів № 09/09-к від 20.03.2009, № 0709/01 від 01.07.2009, № 0801/02 від 01.08.2009, № 0801/03 від 01.08.2009, № 3010/01 від 30.10.2009 придбавало комплекс електричних, монтажних, налагоджувальних робіт у ТОВ «Цоколь».

Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснювалися в безготівковій формі, що підтверджується Актом та виписками з банку, які містяться в матеріалах справи. Позивачем на виконання вказаних договорів надані податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт. Крім того, до матеріалів справи надано ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаною зі створенням об'єктів архітектури, видану ТОВ «Цоколь» строком дії з 27.02.2009 р. по 04.08.2011 р.

Використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності позивача підтверджується первинними документами на будівництво об'єктів, зокрема:

«Культурно-туристичний комплекс по вул. Тбіліській, м. Запоріжжя», замовник - ТОВ «Інвестоптим», підрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: приймально-здавальним актом № 3 від 30.06.2010, довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в; Замовник - ТОВ «Содеко», генпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в;

ВАТ «Завод напівпровідників», генпідрядник - ТОВ НПП «Променергоремонт», субпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в;

КП «Облводоканал», замовник - КП «Облводоканал», субпідрядник - ПП «Енергія-Сервіс»: довідками про вартість виконаних будівних робіт/затрат ф. № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт ф. № КБ-2в.

Оскільки ПП «Енергія-Сервіс» вважає, що податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0002152211 прийняте ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. (п. 10.1. ст. 10 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, під якою відповідно до п. 1.32. вищезазначеного Закону розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За приписами пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 11 «Правила ведення податкового обліку» Закону № 334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Тому такі документи мають відповідати вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Частина 2 статті 9 Закону № 996-ХІV визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» підставою для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), визначено сукупність умов щодо реального придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявні первинні документи, зокрема, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, виписані ТОВ «Жестен», ТОВ «ТБ «Мінресурс» та ТОВ «Цоколь» для документального оформлення виконання умов договорів поставки, а також на виконання робіт, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення первинних документів не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Отже, правомірність віднесення вартості товарів (послуг) до валових витрат підприємства підтверджена належним чином оформленими первинними документами та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення витрат з придбання товарів (послуг) до складу валових витрат є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про безтоварність або невідповідність закону вчинених господарських операцій.

Стосовно господарської діяльності контрагентів позивача та посилання представника відповідача на акти перевірок контрагентів позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Отже, при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Платник податку (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, ПП «Енергія-Сервіс» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Стосовно твердження відповідача про обов`язковість застосування товаротранспортних накладних суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових, видаткових накладних, оплати, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару(робіт, послуг), його оприбуткування та правомірність віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на валові витрати підприємства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002152211 від 11.10.2012, прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Присудити на користь Приватного підприємства «Енергія-Сервіс» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак