Постанова

від 02.04.2013 по справі 2а-0870/6914/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 квітня 2013 року (14 год. 20 хв.) Справа № 2а-0870/6914/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна» до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

19.08.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна» (після реорганізації - Приватне акціонерне товариство виробничо-комерційної фірми «Крістіна») (далі - позивач) до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000861501 від 09.08.2011.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання податкового та іншого законодавства відповідачем був складений акт від 18.07.2011 №232/15-13622234 (далі - Акт перевірки), відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст. 2, ст. 14 Закону України «Про плату за землю», п. 286.2 ст. 286 ПК України відносно не надання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки за 2008-2011 роки, що призвело, як вважає відповідач, до несплати до бюджету суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку за 2008 рік - 1201,74 грн., 2009 рік - 2768,89 грн., 2010 рік - 7304,12 грн., 2011 рік - 3652,08 грн. На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 22.08.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 07.09.2011.

07.09.2011 відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, зазначив, що у нього перебувають на обліку платники податків: ЗАТ ВКФ «Крістіна» та Пологівська філія ЗАТ ВКФ «Крістіна». Вказує, що на протязі 2008-2011 років до відповідача надходили декларації на підставі яких здійснювались нарахування та сплата податкових зобов'язань з орендної плати за землю з позначкою «ЗАТ ВКФ «Крістіна» Пологівська філія ОКПО 25890845, а саме: декларація від 28.01.2008 за № 508, декларація від 23.01.2009 за № 193, декларація від 25.01.2010 за № 385 та декларація від 27.01.2011 за № 615. Відповідач вважає, що вказані податкові декларації були подані саме Пологівською філією ЗАТ ВКФ «Крістіна», доказом чого є той факт, що і оплата сум орендної плати проводилась головним підприємством ЗАТ ВКФ «Крістіна» з позначенням у платіжних документах коду ЄДРПОУ філії - 25890845. Вважає, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідають дійсним обставинам справи, тому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.09.2011 оголошувалась перерва до 21.09.2011.

Ухвалою від 21.09.2011 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №2а-0870/5389/11 за позовом Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна» до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізької області про визнання протиправними дій з проведення позапланової документальної перевірки.

З наданої Запорізьким окружним адміністративним судом 13.02.2013 інформації судом встановлено, що 20.09.2012 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2011 по справі №2а-0870/5389/11 набрала законної сили.

Ухвалою від 14.02.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 20.02.2013.

У судове засідання 20.02.2013 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.

Ухвалою від 20.02.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 02.04.2013.

20.02.2013 позивачем було подано клопотання про проведення процесуального правонаступництва, у зв'язку із зміною найменування позивача.

Ухвалою від 02.04.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 02.04.2013.

Ухвалою від 02.04.2013 позивача Закрите акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма «Крістіна» було замінено на його правонаступника Приватне акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма «Крістіна».

02.04.2013 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У судове засідання 02.04.2013 представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не прибув.

За приписами ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд на підставі ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2000 між Пологівською міською радою Запорізької області (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1997 кв. м., розташовану в м. Пологи, вул. К. Маркса, 530-в для обслуговування автозаправної станції (далі - Договір оренди). Вказаний договір зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (запис № 41 від 27.09.2000).

На підставі наказу відповідача від 06.07.2011 № 381, у відповідності до ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 ст. 79, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку із виявленням, що позивачем не подано в установлений законом строк податкову декларацію з плати за землю, була призначена документальна невиїзна перевірка з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011 тривалістю 5 робочих днів з 11.07.2011.

За наслідками перевірки 18.07.2011 відповідачем був складений акт № 232/15-13622234 про результати документальної невиїзної перевірки (далі - Акт перевірки), за висновками якого відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 2, ст. 14 Закону України «Про плату за землю», п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України відносно не надання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки за 2008-2011 роки, що призвело до несплати до бюджету суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку за 2008 рік - 1201,74 грн., 2009 рік - 2768,89 грн., 2010 рік - 7304,12 грн., 2011 рік - 3652,08 грн.

На підставі Акту перевірки 09.08.2011 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000861501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 19338,54 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 14926,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4411,71 грн. Податкове-повідомлення рішення було отримано уповноваженим представником позивача 11.08.2011, про що свідчить підпис наявний на корінці рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В обґрунтування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки Акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем ст. 2, ст. 14 Закону України «Про плату за землю», п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України відносно не надання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки за 2008-2011 роки.

Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (втратив чинність з 01.01.2011, але був чинним на момент спірних відносин щодо подання декларацій за 2008-2010 роки) передбачалось, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-0870/5389/11 щодо спору між тими саме сторонами з приводу визнання дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача неправомірними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2011 по справі №2а-0870/5389/11 (далі - постанова від 10.08.2011), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012, були визнані неправомірними дії відповідача з проведення документальної невиїзної перевірки позивача з 11.07.2011.

Постановою від 10.08.2011 встановлено наступні обставини:

- безпосередньо сам орендар - позивач мав подавати податкові декларації орендної плати за землю в період 2008-2011,

- всі податкові декларації за період 2008-2011 подані у встановлені законодавством строки,

- податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008-2011 рік подавались саме позивачем, а не його філією,

- висновок податкової інспекції про те, що позивач не подавав з 2008 по 2011 податкову звітність з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності не відповідає дійсності,

- підстави для призначення та проведення документальної невиїзної перевірки позивача у відповідача були відсутні.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що позивачем подавались відповідачу податкові декларації орендної плати за землю в період 2008-2011 і саме позивач повинен був їх подавати.

Таким чином висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст. 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ «Про плату за землю» та п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України спростовуються зазначеним судовим рішенням.

Щодо твердження відповідача про несплату позивачем до бюджету податкових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку за 2008 - 2011 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 3 Закону № 161-ХІV визначено, що об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 161-ХІV, орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 21 Закону № 161-ХІV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що п. 3.1 Договору оренди встановлювалось, що орендна плата за використання орендної ділянки, вноситься орендарем щомісячно в розмірі 2% від грошової оцінки землі в м. Пологи.

Додатковою угодою від 26.05.2008 до Договору оренди пункт 3.1 викладений у новій редакції, якою визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зазначена додаткова угода була зареєстрована відділом Держкомзему у Пологівському районі Запорізької області 23.06.2011 за №232421014000423.

За приписами ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За приписами ч. 5 ст. 6 Закону № 161-ХІV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 30 Закону № 161-ХІV визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відтак, саме з моменту державної реєстрації додаткової угоди для позивача змінилася ставка орендної плати.

Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується своєчасна та в повному обсязі сплата позивачем орендної плати за період, який перевірявся відповідачем.

Відтак, твердження відповідача про несплату позивачем зазначених платежів спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, відповідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій. Суд зазначає, що до податкового повідомлення-рішення №0000861501 від 09.08.2011, що надсилалось на адресу позивача, розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій додано не було, а отже, його було складено з порушенням норм Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного у відповідача були відсутні правові підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача, а оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000861501 від 09.08.2011 стали висновки Акту перевірки позивача, то суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №2050 від 17.08.2011 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 3,40 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна» до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізької області від 09.08.2011 №0000861501, яким Закритому акціонерному товариству Виробничо-комерційній фірмі «Крістіна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 19338,54 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 14926,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4411,71 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна» (код ЄДРПОУ 13622234, зареєстроване: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 6) судовий збір у сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль