Ухвала

від 13.03.2013 по справі 3/332/08-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/8703/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Островича С.Е., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 14.01.2009

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 3/332/08-АП

за позовом Приватного підприємства «ААА»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-

рішення в частині,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 14.01.2009 (суддя - Соловйов В.М.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 (колегія суддів у складі: головуючий - Коршун А.О., судді: Панченко О.М., Католікян М.О.), задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «ААА» (надалі - позивач, ПП «ААА») до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя (надалі - відповідач, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення- рішення від 02.04.2008 № 0001192310/0 в частині нарахування 3 792 524,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 1 896 262,00 грн., за штрафними санкціями - 1 896 262,00 грн.).

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.02.2008 по 13.03.2008 представниками відповідача було проведено виїзну документальну перевірку ПП «ААА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт від 20.03.2008 № 145-23-31831159.

Відповідно до висновків акта перевірки позивачем, зокрема, в порушення пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 , пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 , пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») занижено податок на прибуток на 1 922 512,00 грн., в тому числі: за I півріччя 2006 р. - на 26 250,00 грн., за 9 місяців 2006 р. - на 26 250,00 грн., за 2006 рік - на 26 250,00 грн., за I півріччя 2007 р. - на 917 126,00 грн., за 9 місяців 2007 р. - на 1 922 512,00 грн. Вказані в акті перевірки порушення відбулись внаслідок невірного відображення позивачем в документах бухгалтерського та фінансового обліку результатів взаємовідносин між ПП «ААА» та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (надалі - ПП ОСОБА_4) і Приватним підприємцем ОСОБА_5 (надалі - ПП ОСОБА_5.) на підставі укладених угод доручень від 02.04.2007 № 02/02-01 та від 05.07.2007 № 05/07-01 на загальну суму 7 585 049,15 грн., що призвело до неправомірного збільшення валових витрат за рахунок віднесення до них винагороди повіреним.

02.04.2007 між позивачем (довіритель) та ПП ОСОБА_4 (повірений) було укладено договір доручення № 02/04-01, відповідно до умов якого повірений зобов'язався за винагороду від імені і за рахунок довірителя укладати угоди купівлі-продажу та придбавати товар. На виконання умов цього договору у період з 01.04.2007 по 30.09.2007 повіреним було придбано товар (металоконструкції - 5 385,623 тонн та баки 36,12 тонн) на загальну суму 5 176 783,37 грн. Повіреним отримано від довірителя за 9 місяців 2007 року грошові кошти в сумі 3 075 000,00 грн., водночас за ПП «ААА» рахується кредиторська заборгованість перед ПП ОСОБА_4 в розмірі 2 551 783,37 грн. Відповідно до умов цього договору позивачем було сплачено повіреному винагороду у розмірі 450 000 грн. На підтвердження виконання вказаної угоди доручення позивач надав звіти повіреного, акти виконаних робіт, накладні та платіжні документи, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 37, 38, 46, 47, 34-40).

05.07.2007 між позивачем (довіритель) та ПП ОСОБА_5 (повірений) укладено угоду доручення № 05/07-01, відповідно до умов якої повірений зобов'язався за винагороду від імені і за рахунок довірителя укладати угоди купівлі-продажу та придбавати товар. На виконання умов цього договору у період з 01.07.2007 по 30.09.2007 повіреним було придбано товар (металоконструкції 2 510,7 тонн) на загальну суму 1 808 272,00 грн. Повіреним отримано від довірителя за 9 місяців 2007 року грошові кошти в сумі 1 650 000 грн., водночас за ПП «ААА» рахується кредиторська заборгованість перед ПП ОСОБА_5 в розмірі 308 278,22 грн. Відповідно до умов цього договору позивачем було сплачено повіреному винагороду у розмірі 150 000 грн. На підтвердження виконання вказаної угоди позивач надав звіти повіреного, акти виконаних робіт, накладні та платіжні документи, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 39, 41, 42-43).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом було зроблено висновок про те, що надані позивачем у ході перевірки на підтвердження виконання сторонами зобов'язань за угодами доручень первинні документи (акти виконаних робіт, звіти повірених) не відповідають вимогам Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не відображають змісту та обсягу господарських операцій, місце їх складання, не містять відомостей стосовно постачальників, в яких повірені придбавали конкретний товар, що свідчить про неможливість підтвердити зв'язок між понесеними позивачем витратами на винагороду повіреним за виконання ними доручення та веденням господарської діяльності підприємством.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2008 № 0001192310/0, яким визначено податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 831 899,00 грн., в тому числі за вищенаведені порушення.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на оплату послуг повірених ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 за угодами доручення від 02.04.2007 № 02/02-01 та від 05.07.2007 № 05/07-01 на загальну суму 7 585 049,15 грн., оскільки надання вказаних послуг підтверджується первинними документами, складеними за результатами здійснення господарських операцій.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Задля вжиття належних заходів з метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 № 568/11/13-10 Верховний Суд України дотримується наступної правової позиції щодо підтвердження товарності господарських операцій.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Залишивши поза увагою наведені рекомендації, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що реальність здійснення господарських операцій повіреними від імені позивача та за його рахунок не може бути підтверджена без дослідження фактів перевезення та відвантаження товару, товарно-транспортних документів, що супроводжували здійснення вказаних операцій, договорів про оренду площ зберігання товару з урахуванням значного тоннажу придбаного металобрухту.

Посилання судів попередніх інстанцій на представлені позивачем звіти виконаних робіт не можуть вважатись належними доказами, оскільки вони не відображають зміст та обсяг господарських операцій, не містять вичерпної інформації щодо придбаного товару у його виробників або постачальників, не деталізують зміст послуг, що надавались, та не є виправдними документами у розумінні ст. 1006 Цивільного кодексу України.

У той же час, судами першої та апеляційної інстанцій було залишено поза увагою те, що в матеріалах справи відсутні будь-які договори купівлі-продажу товару від імені позивача, укладення яких є предметом договорів доручення (п. 1.1 договорів) та основою господарських взаємовідносин між ПП «ААА» та повіреними. Необхідність дослідження підписання таких договорів із конкретним постачальниками металоконструкцій може засвідчити реальне виконання зобов'язань ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_5 особисто (як передбачено п. 2.6 договорів доручення), дотримання сторонами договірної та фінансової дисципліни та правомірність збільшення позивачем валових витрат на суму винагороди за договорами доручення.

Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України .

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 14.01.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 у справі № 3/332/08-АП скасувати.

Справу № 3/332/08-АП направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис) Острович С.Е.