Постанова

від 28.03.2013 по справі 801/1288/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. (о 11:44) Справа №801/1288/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Сахарова С.В.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби

до Державного підприємства «Алушталіфт»

про стягнення 111686,14 грн.,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби до Державного підприємства «Алушталіфт» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 111686,14 грн.

Адміністративний позов мотивований тим, що ДП «Алушталіфт» не сплачені узгоджені податкові зобов'язання, визначені платником податків самостійно та нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень з податку на додану вартість, а також пеня. Загалом податковий борг станом на день подачі позову складає 111686,14 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.02.2013 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.02.2012, 12.03.2012 від позивача витребувані додаткові документи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.2013 за клопотання представника позивача у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів зупинено провадження у справі, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2013 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 28.03.2012 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись статтями 122, 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Алушталіфт» є юридичною особою, ідентифікаційний код 19450993, зареєстровано платником податків у ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС, зокрема є платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що ДП «Алушталіфт» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг виник за період 2011-2012 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що заборгованість, про стягнення якої заявлено позов, складає 111686,14 грн. з податку на додану вартість.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі, яка складає предмет спору, суд зважає на наступне.

Згідно п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Судом встановлено, що відповідачем до податкового органу надані податкові декларації з податку на додану вартість: №9011374029 від 18.11.11 з визначенням суми податкового зобов'язання -15068,00 грн., з яких, за даними податкового органу 12528,76 грн. сплачено в рахунок погашення нарахованих податкових зобов'язань за вказаною декларацією, та податковий борг складає 2539,24 грн.; №9012838403 від 20.12.11 з визначенням суми податкового зобов'язання -4879,00грн; №9014247250 від 20.01.12 с з визначенням суми податкового зобов'язання - 5902,00 грн.; №9006400530 від 17.02.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -1747,00 грн.; №9013187180 від 20.03.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -3677,00 грн.; №9019896706 від 18.04.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -6662,00 грн.; №9028332958 від 21.05.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -5696,00 грн.; №9035240582 від 20.06.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -11006,00 грн.; №9041689486 від 19.07.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -8969,00 грн.; №9050604024 від 20.08.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -11732,00 грн.; уточнюючий документ №9052677089 від 31.08.12 з визначенням суми податкового зобов'язання - 465,00 грн.; №13181 від 20.09.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -12598,00 грн.; №9064687708 від 19.10.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -10329,00 грн.; №9073188422 від 20.11.12 з визначенням суми податкового зобов'язання -6869,00 грн. Загалом з урахуванням часткової плати податковий борг складає 93070,24 грн.

Крім того, згідно облікової картки платника податків вбачається, що відповідачу нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 5423,36 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 5423,36 грн.(несплачена пеня), суд зважає на наступне.

Відповідно до пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.3.1. п. 129.3. ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно п. 129.4. ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом ( п. 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України).

Таким чином, виходячи з системного тлумачення наведених норм Податкового кодексу України, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення.

Судом було перевірено особовий рахунок платника податків з податку на додану вартість за період 2011, 2012 р. та встановлено, що розрахунок пені здійснений податковим органом вірно, пеня нарахована на суму несвоєчасно погашеного податкового боргу за період прострочення його сплати.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази сплати у повному обсязі грошових зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованих платником податків за наведеними податковими деклараціями, та не надані докази погашення пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового боргу з податку на додану вартість.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Відповідно до п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що 22.11.2011 ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт перевірки №1291/15-2/19450993, за висновками якого встановлена несвоєчасна сплата грошового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2011 р., граничний строк сплати 30.03.2011.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 №0002431502, яким згідно ст. 126 Податкового кодексу України визначена сума штрафу у розмірі 760,79 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення направлене платнику податків поштою та отримане останнім 17.12.2011, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, штраф нарахований контролюючим органом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за лютий 2011 р. (граничний термін сплати 30.03.2011).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

А відтак, при визначені розміру відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2011 р. (граничний термін сплати 30.03.2011) податковий орган повинен був виходити з вимог пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що узгоджується з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та розмір відповідальності повинен був визначений у сумі 1 грн. - за кожне правопорушення, ані у розмірі 20% - у сумі 760,79 грн. (затримка 209 днів).

Суд зазначає, що визначення розміру відповідальності за вчинене податкове правопорушення відноситься до виключної компетенції податкового органу, тобто до дискреційних повноважень відповідача і суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу, отже у суду відсутні повноваження самостійно визначати та нараховувати штрафні санкції за вчинене платником податків податкове правопорушення.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення за податковий орган розміру штрафу за вчинене правопорушення платником податків було б формою втручання у дискреційні повноваження позивача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

У зв'язку з чим, суд вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, отже позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у сумі 760,79 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2011 №0002431502 не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2012 ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт перевірки №13/15-2/19450993, за висновками якого встановлено порушення - несвоєчасна сплата грошового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 р., граничний строк сплати 30.04.2011 р., за квітень 2011р., граничний строк сплати 30.05.2011, за травень 2011р., граничний строк сплати 30.06.2011.

Згідно акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 №0000221502, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України визначена сума штрафу у розмірі 3059,46 грн.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, штраф нарахований контролюючим органом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за березень 2011 р., граничний строк сплати 30.04.2011 р., за квітень 2011, граничний строк сплати 30.05.2011, за травень 2011, граничний строк сплати 30.06.2011.

Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення - рішення отримано уповноваженою особою платника податків 27.01.2012, про що свідчить відмітка на корінці рішення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

А відтак, при визначені розміру відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2011 р., граничний строк сплати 30.04.2011, за квітень 2011р., граничний строк сплати 30.05.2011, за травень 2011р., граничний строк сплати 30.06.2011 податковий орган повинен був виходити з вимог пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що узгоджується з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та відповідальність повинна була визначена у сумі 1 грн., ані у розмірі 20% - у сумі 3059,46 грн.

Суд зазначає, що визначення розміру відповідальності за вчинене податкове правопорушення відноситься до виключної компетенції податкового органу, тобто до дискреційних повноважень відповідача і суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу, отже у суду відсутні повноваження самостійно визначати та нараховувати штрафні санкції за вчинене платником податків податкове правопорушення.

Таким чином, визначення за податковий орган розміру штрафу за вчинене правопорушення платником податків було б формою втручання у дискреційні повноваження позивача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

У зв'язку з чим, суд вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, отже позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у сумі 3059,46 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2012 №0000221502 не підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2012 ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Алушталіфт» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2011р., за період 30.06.2011 по 30.01.2012р. За результатами перевірки складено акт перевірки №114/15-2/19450993, за висновками якого встановлено порушення - несвоєчасна сплата грошового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2011 р., граничний строк сплати 30.06.2011.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 №0001021502, яким згідно ст. 126 Податкового кодексу України визначена сума штрафу у розмірі 100,00 грн.

Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення - рішення направлено платнику податків поштою та отримані останнім 07.06.2012, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, штраф нарахований контролюючим органом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за травень 2011 р. (граничний термін сплати 30.06.2011).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

А відтак, при визначені розміру відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 р. (граничний термін сплати 30.06.2011) податковий орган повинен був виходити з вимог пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що узгоджується з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та відповідальність повинна була визначена у сумі 1 грн. - за кожне правопорушення, ані у розмірі 20% - у сумі 100,00 грн. (затримка 214 днів).

Суд зазначає, що визначення розміру відповідальності за вчинене податкове правопорушення відноситься до виключної компетенції податкового органу, тобто до дискреційних повноважень відповідача і суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу, отже у суду відсутні повноваження самостійно визначати та нараховувати штрафні санкції за вчинене платником податків податкове правопорушення.

Визначення за податковий орган розміру штрафу за вчинене правопорушення платником податків було б формою втручання у дискреційні повноваження позивача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

У зв'язку з чим, суд вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, отже позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у сумі 100,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2012 №0001021502 не підлягають задоволенню.

Згідно матеріалів справи 05.07.2012 ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС проведено перевірку платника податків. За результатами перевірки складено акт перевірки №187/15-2/19450993, за висновками якого встановлено порушення - несвоєчасна сплата грошового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2011 р. (граничний строк сплати 30.06.2011), за червень 2011р. (граничний строк сплати 30.07.2011).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2012 №0001301502, яким згідно ст. 126 Податкового кодексу України визначена сума штрафу у розмірі 1114,11 грн.

Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення - рішення отримано платником податків, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці рішення.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, штраф нарахований контролюючим органом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за травень 2011 р. (граничний термін сплати 30.06.2011) - податкове зобов'язання 7425,000 грн., сума погашеного боргу 55,70 грн. (п/д №71 від 30.05.2012 у сумі 6000 грн.), штрафна санкція 11,14 грн., за червень 2011 (граничний термін сплати 30.07.2011) - податкове зобов'язання 8824,000 грн., сума погашеного боргу 5514,83 грн. (п/д №71 від 30.05.2012 у сумі 6000 грн.), штрафна санкція 1102,97 грн.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні встановлюються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

А відтак, при визначені розміру відповідальності за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 р. (граничний термін сплати 30.06.2011) податковий орган повинен був виходити з вимог пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що узгоджується з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та відповідальність повинна була визначена у сумі 1 грн. - за кожне правопорушення, ані у розмірі 20% - у сумі 11,14 грн. (затримка 335 днів).

Суд зазначає, що визначення розміру відповідальності за вчинене податкове правопорушення відноситься до виключної компетенції податкового органу, тобто до дискреційних повноважень відповідача і суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу, отже у суду відсутні повноваження самостійно визначати та нараховувати штрафні санкції за вчинене платником податків податкове правопорушення.

Визначення за податковий орган розміру штрафу за вчинене правопорушення платником податків було б формою втручання у дискреційні повноваження позивача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

У зв'язку з чим, суд вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 11,14 грн. прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, отже позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у сумі 11,14 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 11.07.2012 №0001301502 не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування штрафної (фінансової) санкції за вказаним податковим повідомленням рішенням у сумі 1102,97 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за червень 2011р. (граничний термін сплати 30.07.2011), то суд вважає, що податковим органом вірно визначений розмір відповідальності відповідно до приписів пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки правопорушення встановлено за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за червень 2011 р (граничний строк сплати 30.07.2011), адже вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються.

За даними позивача податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 11.07.2012 №0001301502 у сумі 1102,97 грн. станом на день розгляду справи платником податків не сплачений.

Відповідачем не надані докази погашення податкового боргу в цій частині, або оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2012 ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Алушталіфт» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2011 р., за липень 2011р. за період з 31.07.2011 по 27.06.2012.

За результатами перевірки складено акт перевірки №373/1502/19450993, за висновками якого встановлено порушення - несвоєчасна сплата грошового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 р. (граничний строк сплати 30.07.2011), за липень 2011 р. (граничний строк сплати 30.08.2011).

Згідно акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 №000153102, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України визначена сума штрафу у розмірі 1582,74 грн.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, штраф нарахований контролюючим органом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за червень 2011 р. (граничний термін сплати 30.07.2011), за липень 2011р. (граничний термін сплати 30.08.2011).

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Суд зауважує, що податковим органом вірно застосовані норми п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України при визначенні розміру відповідальності за встановлено порушення податкового законодавства з боку платника податків у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, оскільки, враховуючи, що порушення були вчинені у липні та серпні 2011 р. (граничний строки сплати податкових зобов'язань 30.07.2011 та 30.08.2011 відповідно), вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення - рішення направлено платнику податків поштою та отримане останнім 12.09.2012, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

За даними позивача податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2012 №000153102 станом на день розгляду справи платником податків не сплачений, відсутні також відомості про оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази сплати податкового або оскарження податкового повідомлення рішення в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що 29.11.2012 ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Алушталіфт» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за липень 2011, серпень 2011р., вересень 2011 р., жовтень 2011 р. за період з 31.08.2011 по 26.09.2012. За результатами перевірки складено акт перевірки №1083/15-2/19450993, за висновками якого встановлено порушення - несвоєчасна сплата грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011 р. (граничний строк сплати 30.08.2011), за серпень 2011 р. (граничний строк сплати 30.09.2011), за вересень 2011 р. (граничний строк сплати 30.10.2011), жовтень 2011 р. (граничний строк сплати 30.11.2011).

Згідно акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 №0002011502, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України визначена сума штрафу у розмірі 6575,44 грн.

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, штраф нарахований контролюючим органом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість:

за липень 2011 р. (граничний строк сплати 30.08.2011) - податкове зобов'язання 9299,00 грн., сума погашеного податкового боргу 4694,45 грн. (п/д №109 від 25.07.2012 у сумі 9000 грн.), сума штрафу 938,89 грн.,

за серпень 2011 р. (граничний строк сплати 30.09.2011) податкове зобов'язання 8755,00 грн., сума погашеного податкового боргу 714,15 грн. (п/д №109 від 25.07.2012 у сумі 9000,00 грн.), сума штрафу 142,83 грн., сума погашеного податкового боргу 2084,03 грн. (п/д №111 від 26.07.2012 у сумі 9000,00 грн.), сума штрафу 416,81 грн., сума погашеного податкового боргу 5956,82 грн. (п/д №128 від 29.08.2012 у сумі 11800,00 грн.), сума штрафу 1191,36 грн.,

за вересень 2011 р. (граничний строк сплати 30.10.2011), податкове зобов'язання 8291,00 грн., сума погашеного податкового боргу 4459,33 грн. (п/д №128 від 29.08.2012 у сумі 11800,00 грн.), сума штрафу 891,87 грн., сума погашеного податкового боргу 3831,67 грн. (п/д №146 від 26.09.2012 у сумі 12600,00 грн.), сума штрафу 766,33 грн.

жовтень 2011 р. (граничний строк сплати 30.11.2011), податкове зобов'язання 15068,00 грн., сума погашеного податкового боргу 7459,76 грн. (п/д №146 від 26.09.2012 у сумі 12600,00 грн.), сума штрафу 1491,95 грн.

Таким чином, згідно акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням сума погашеного податкового боргу складає 29200 грн., сума штрафу - 5840,04 грн.

Водночас, судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 №0002011502, яким визначена сума штрафу у розмірі 6575,44 грн.

Згідно письмових пояснень представника позивача розбіжності між сумою податкового зобов'язання, визначеною за податковим повідомленням-рішенням, та сумою, вказаною у розрахунку, виникли у зв'язку з тим, що під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 06.12.2012 №0002011502 податковим органом прийнято до уваги допущене порушення - несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з податку на додану вартість, нарахованого платником податків згідно декларації за травень 2011 р. у сумі 3677,01 грн. (штрафна санкція складає 735,40 грн.).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки податковим органом не встановлено такого порушення (несвоєчасна сплата податкового зобов'язання за травень 2011 у сумі 3677,01 грн.), більш того, актом перевірки не охоплювався період перевірки - травень 2011 р.

А відтак, враховуючи, що актом перевірки не встановлено порушення податкового законодавства - несвоєчасна сплата податкового зобов'язання за травень 2011 р., у позивача були відсутні підстави для визначення розміру відповідальності у сумі 735,40 грн. та включення вказаної суми до податкового повідомлення-рішення від 06.12.2012 №0002011502.

У зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 №0002011502, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією у сумі 735,40 грн., прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, отже позовні вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 735,40 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2012 №0002011502 не підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що податковий орган не позбавлений права провести перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків щодо своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2011 р. та при наявності порушень скласти акт перевірки та прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Суд зауважує, що податковим органом вірно застосовані норми п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України при визначенні розміру відповідальності за встановлено порушення податкового законодавства з боку платника податків у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, в частині визначення розміру відповідальності у сумі 5840,04 грн., оскільки, враховуючи, що порушення були вчинені у липні-жовтні 2011 р. (граничний строки сплати податкових зобов'язань 30.08.2011, 30.09.2011, 30.10.2011, 30.11.2011 відповідно), вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Судом встановлено, що вказане податкове повідомлення - рішення отримано уповноваженою особою платника податків, про що свідчить підпис на корінці рішення.

За даними позивача податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2012 №0002011502 у сумі 5840,04 грн. станом на день розгляду справи платником податків не сплачений.

В порушення ст. 71 КАС України відповідачем не надані докази сплати податкового зобов'язання у сумі 5840,04 грн. або оскарження податкового повідомлення рішення в цій частині в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу за позовами податкових органів врегульований ст. ст. 59, 60 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на суму такого податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачеві податкову вимогу від 29.03.2010 № 1/110 на суму 40146,15 грн. (за кодом 14010100 - податок на додану вартість). Відповідачем зазначена вимога була отримана 11.05.2010, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінці вимоги.

Податковим органом складена друга податкова вимога від 16.06.2010 на суму 40460,54 грн. (за кодом 14010100 - податок на додану вартість).

З особової картки платника податків з податку на додану вартість вбачається, що податковий борг платником податків не погашено, а його розмір збільшився після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувалися судом, відповідачем сума податкового боргу не погашена.

Крім того, з моменту виставлення податковим органом вимоги відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, збільшився, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги, враховуючи вимоги Податкового кодексу України, відсутні.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі - 107018,99 грн., в тому числі за основним платежем - 93070,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8525,77 грн. (1102,97 (податкове повідомлення - рішення від 11.07.2012 №0001301502) +1582,74 (податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 №000153102) +5840,04 (податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 №0002011502), пеня - 5423,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв'язку зі складністю справи судом 28.03.2013 р. проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 02.04.2013 р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Державне підприємство «Алушталіфт» (ідентифікаційний код 19450993), податковий борг з податку на додану вартість у сумі 107018,99 грн., в тому числі за основним платежем - 93070,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8525,77 грн., пеня - 5423,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна