Ухвала

від 11.04.2013 по справі 1570/4899/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 р.Справа № 1570/4899/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа 2006» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2012 року ТОВ «Альфа 2006» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972201 від 02.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим товариством занижено податок на додану вартість за червень-липень 2011 року на суму 576950 грн., є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом ТОВ «Холодильник». Посилання податкового органу на відсутність ТОВ «Холодильник» за місцезнаходженням, відсутність найманих працівників, виробних активів, транспортного обладнання тощо, не є беззаперечним доказом «нікчемності» угод, укладених між ТОВ «Альфа 2006» та ТОВ «Холодильник», оскільки висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. При укладенні договору поставки позивач переконався, що його контрагент ТОВ «Холодильник» був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку, а тому на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних мав право видавати податкові накладні, які відповідають вимогам п.201.1 ст.201 ПК України. Під час проведення перевірки посадовим особам відповідача у повній мірі надано первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом, однак вони останнім взяті до уваги не були. Висновок про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом є лише припущенням посадових осіб відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами; акт перевірки не містить фактичних даних з посиланням на рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання зазначених угод недійсними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Альфа 2006» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що проведеною перевіркою встановлено факт заниження товариством податку на додану вартість, оскільки всі господарські операції з контрагентом ТОВ «Холодильник» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.79 Податкового кодексу України на наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» №201 від 04.04.2012р., у період з 18.04.2012р. по 24.04.2012р. посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м.Одеси проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альфа 2006» (код ЄДРПОУ 34381533) по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Холодильник» (код ЄДРПОУ 36678564) за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №733/22-2/34381533 від 03.05.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 576950 грн. (у т.ч. за червень 2011 року на суму 266333 грн., за липень 2011 року на 310617 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємий період товариство мало договірні відносини з контрагентом ТОВ «Холодильник» щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом (договір №01072011 від 01.06.2011р.), однак ДПІ у Суворовському районі м.Одеси отримано лист ДПІ у Печерському районі м.Києва від 09.02.2012р. №2905/7/23/-911 та акт перевірки ТОВ «Холодильник» №1519/2309/36678564 від 25.11.2011р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Холодильник» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.09.2009р. по 30.09.2011р.», а також лист ДПІ у Печерському районі м.Києва від 07.03.2012р. та акт від 07.03.2012р. №110/22-9/36678564 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Холодильник» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.09.2009р. по 31.01.2012р.». Згідно вказаних актів стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності; кількість працюючих у товариства - 1 особа, відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Холодильник» здійснюється поза межами правового поля, а тому господарські відносини між вказаним товариством та його контрагентами є фіктивними і укладені між ними правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

З урахуванням висновків актів ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПІ у Суворовському районі м.Одеси прийшла до висновку про завищення ТОВ «Альфа 2006» податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Холодильник» на загальну суму 576950 грн.

На підставі акту перевірки №733/22-2/34381533 від 03.05.2012р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси 02.07.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972201, яким за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ «Альфа 2006» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 732260 грн. (в т.ч. за основним платежем - 576950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 155310 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Альфа 2006» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Холодильник», є необґрунтованим, оскільки договірні зобов'язання між контрагентами виконано у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи; Податковим кодексом не передбачено права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2011р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Холодильник» (Перевізник) укладено договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом №01072011, за умовами якого Замовник доручає, а Перевізник бере на себе обов'язок по доставці довіреного йому вантажу, який належить Замовнику, автомобільним транспортом на межах території України. На виконання вказаного Договору ТОВ «Холодильник» було надано транспортні послуги, які оформлені актом здачі-прийнятті робіт №ОУ-13006 на суму 532560 грн., податковою накладною від 30.06.2011р. №13006, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-113006 на суму 532560 грн., податковою накладною від 30.06.2011р. №183006, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-123006 на суму 532880 грн., податковою накладною від 30.06.2011р. №193006, податковою накладною від 10.07.2011р. №7, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-11007 на суму 451500 грн., податковою накладною від 24.07.2011р. №12, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-12407 на суму 455000 грн., податковою накладною від 27.07.2011р. №14, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-12707, податковою накладною від 31.07.2011р. №21, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-13107 на суму 128000 грн., податковою накладною від 31.07.2011р. №21.

Також, 01.06.2011р. між позивачем та ТОВ «Холодильник» укладено договір купівлі-продажу №1072011/1, за умовами якого ТОВ «Холодильник» взяло на себе зобов'язання поставити, а ТОВ «Альфа 2006» прийняти та оплатити на умовах цього Договору авіаційне майно для літаків ЯК-40 згідно Додатків до цього Договору. На виконання вказаного договору ТОВ «Холодильник» передало у власність ТОВ «Альфа 2006» плечову прив'язну систему фірми Schroth на крісло лівого пілоту, що оформлено видатковою накладною №РН-20107 від 01.07.2011р. та податковою накладною №2 від 01.07.2011р.

Поряд з цим, 22.07.2011р. між ТОВ «Альфа 2006» та ТОВ «Холодильник» укладено агентський договір про надання послуг №2207111, за яким ТОВ «Холодильник» взяло на себе зобов'язання надавати послуги зі сприяння у представленні каталогу, визначеного ТОВ «Альфа 2006», та його електронної версії на компакт-диску, включаючи пошук рекламодавців до каталогу, від імені та за рахунок ТОВ «Альфа 2006», а ТОВ «Альфа 2006» зобов'язалось своєчасно сплачувати агентську винагороду. На виконання договору ТОВ «Холодильник» надало на користь ТОВ «Альфа 2006» дилерські послуги, які оформлені актом здачі-прийняття робіт №ОУ-12607 та податковою накладною №13 від 26.07.2011р.

Розрахунки за надані транспортні та дилерські послуги і продані товари проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень №152 від 17.08.2011р., №154 від 18.08.2011р., №161 від 23.08.2011р., №162 від 26.08.2011р., №165 від 29.08.2011р., №167 від 31.08.2011р., №168 від 02.09.2011р., №108 від 08.07.2011р., №115 від 13.07.2011р., №116 від 14.07.2011р., №118 від 19.07.2011р., №119 від 19.07.2011р., №120 від 19.07.2011р., №121 від 20.07.2011р., №122 від 25.07.2011р., №124 від 26.07.2011р., №128 від 28.07.2011р., №130 від 29.07.2011р., №132 від 29.07.2011р., №134 від 03.08.2011р., №137 від 05.08.2011р., №142 від 11.08.2011р., №158 від 19.08.2011р., №125 від 26.07.2011р., №127 від 28.07.2011р.

На підставі отриманих від ТОВ «Холодильник» податкових накладних ТОВ «Альфа 2006» до податкового кредиту з податку на додану вартість за червень-липень 2011 року віднесено податок на додану вартість в сумі 576950 грн., які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи представником ТОВ «Альфа 2006» надано додаткові копії документів на підтвердження використання отриманих товарів та послуг від контрагента у своїй господарській діяльності, в яких зазначено дату завантаження/вивантаження, адреси завантаження/вивантаження, найменування вантажу, назву та реєстраційні номери автотранспортних засобів, які здійснювали перевезення вантажів.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що фактичного виконання робіт та продажу товарів не відбулося, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість на суму 576950 гривень.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами з ТОВ «Холодильник». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій. Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

В акті перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси посилається на матеріали перевірок ТОВ «Холодильник», які надійшли від ДПІ у Печерському районі м.Києва, однак жодних доказів про самостійне дослідження обставин укладання договорів між ТОВ «Альфа 2006» та ТОВ «Холодильник», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали цей правочин, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ «Альфа 2006» грошових коштів, отриманого ТОВ «Альфа 2006» результату транспортних і дилерських послуг, придбання товарів, акт перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не містить.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів з позивачем та його виконання контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано. Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №733/22-2/34381533 від 03.05.2012р., складеного за результатами перевірки ТОВ «Альфа 2006». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

У п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Холодильник», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів вважає, що ДПІ у Суворовському районі м.Одеси не мала законних підстав для визначення ТОВ «Альфа 2006» податкового зобов'язання з податку на додану вартість щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Холодильник». Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0000972201 від 02.07.2012р. є незаконним та підлягає скасуванню.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.